Розділ 13. Структура навичок навчання. Установка. Тепер я візьмуся ще за одну вельми поширену навичку навчання

Установка. Тепер я візьмуся ще за одну вельми поширену навичку навчання. На початку цього розділу я говорив про неї як про вміння починати урок. Установка застосовується не тільки до початку уроку, з цією навичкою ми зустрічаємося завжди, коли розпочинаємо но­ву тему чи переходимо до нового предмета. По суті, установка за своєю природою належить до одного із засобів привернення уваги, а тому в цьому разі спрацьовують поняття із психології уваги та прин­ципи її збудження, те, що Павлов називав рефлексом «Що та­ке?». Основний принцип збудження уваги визначається тим, що орга­нізм намагається зберегти з навколишнім середовищем стійкий, але динамічний стан рівноваги. Стійкий потік стимулів контролюється за дуже низького рівня свідомості. Коли виникають нові стимули, зміню-

'Ушинський К. Д. Вибр. пед. твори: В 2 т. — К.: Рад. шк., 1983. — Т. 1. — С. 241.

ється їхня структура, організм зосереджується на новому і рівень свідо­мої діяльності різко зростає. Перцептивна модальність, засобами якої сприймається нова стимуляція, приводить до готовності весь організм, тому нові звуки збуджують не тільки слуховий апарат, а й усі органи чуття.

Само собою зрозуміло, що збудження уваги може допомогти навчан­ню лише опосередковано. Учитель може застосувати принципи при­вернення уваги тільки для того, щоб полегшити виконання інших нави­чок, що можуть допомогти йому в досягненні поставлених цілей на­вчання...

...Для того, щоб цікавість була задоволена, вона має виникнути. Природно, що подумати про це слід на передактивній фазі уроку, коли плануються способи подання стимулів...

...Поняття «установка» застосовується не лише в розумінні збуджен­ня уваги, а й у плані концептуального навчання. Для ознайомлення з процесами, з яких складається установка, давайте розглянемо один-два конкретних приклади з життя.

Урок з життя, 13 (дається дітям 12 років)

Отже, я хочу пояснити вам, що таке філюм. Якщо я попрошу вас пригадати різних тварин і різні рослини, що існують на Землі в наші дні, то, я впевнений, запис їхніх назв дуже швидко заповнив би нашу дошку. Я думаю, ви здивуєтесь, дізнавшись, що на Землі існує 950 000 різних видів тварин і 340 000 різних видів рослин.

Багато біологів вирішували, як різних тварин і різні рослини зараху­вати до тієї чи тієї групи, і врешті вони виробили певні уявлення про те, як це зробити, базуючись на подібності способу життя.

Тепер ви можете спитати: навіщо їм це було потрібно? Хтось із вас колекціонує марки? Ніхто? Гаразд, ну, а якщо я піду, принесу сюди і покладу на стіл сотні різних типів марок і попрошу вас поповнити цими марками ваші колекції, то як ви збираєтеся впоратися з цим? Що ви зробите?

Перше, що хочеться відзначити в цьому уривку, — його стимуляція цілковито складається з найбільш знайомого для будь-якого класу сти­мулу — голосу вчителя. Для привернення уваги учнів майже не засто­совуються незвичайні стимули. Окрім того, вчитель вводить незнайоме слово в найперше речення, а далі веде бесіду, відкладаючи пояснення в довгий ящик. Щоправда, незнайоме слово може викликати цікавість одних учнів, але воно так само може збентежити інших. Чи не краще розпочати з колекціонування марок, а вже потім перейти до проблеми класифікації?

Урок з життя, 14

(також проводиться з дітьми 12 років,

але тактика привернення їхньої уваги інша)

1. (Педагог). Гаразд. Тепер передайте ось це щось кругле. Хто-небудь знає, що це? Ти можеш передати це кругле далі. Ти знаєш, що це? Що це?

2. (Учень). Це скам'янілість.

3. (Педагог). Вона думає, що це скам'янілість. Це скам'янілість. Можете придивитися до неї уважніше. А хтось із вас знаходив ска­м'янілості?..

У цьому уривку до класу вноситься незвичайний стимул, а мовлен­ня вчителя лише привертає до нього увагу учнів і спрямовує їхню мисленнєву діяльність на те, щоб упізнати цей об'єкт. Це зовсім інший спосіб використання запитань, ніж той, що застосовувався на уроці з кроликом. Відповідь у цьому разі визначається не тим, що бачать учні, а незвичайною природою цього об'єкта, що збуджує їхню допитливість і підвищує їхню зацікавленість, тобто збільшує їхню установку. Запитан­ня на уроці з кроликом виконували зовсім іншу роль. Фактично на цьому уроці вчителька стимулювала увагу учнів тим, що принесла кро­лика до класу в зачиненому ящику і попросила дітей відгадати, що в ньому. Два цих підходи суттєво різняться між собою. «Скам'янілість» безпосередньо пов'язана з подальшою темою уроку, а оскільки предмет не прихований, то увага дітей концентрується на тих ознаках об'єкта, що дають змогу зарахувати його до скам'янілостей. Схований у ящик кролик тільки є сигналом до початку гри «Вгадай, що там». Це, зрозу­міло, не означає, що такий спосіб є помилковим. Мабуть, він також дає можливість привернути увагу дітей і явно має позитивний ефект. Та, може, ви придумаєте інший спосіб, яким учителька могла б досягти таких самих результатів й одночасно привернути увагу учнів до зовніш­нього вигляду тварини.

Ці два приклади початку уроку дуже звичайні. Ось деякі з одно­типних початків: «Отже, я хочу пояснити...»; «Добре. А сьогодні я збираюся поговорити з вами...»; «Не могли б ви мені сказати, що це таке?»; «Добре, можете передати мені ось це щось кругле»....Майже завжди запитання, яким розпочинають урок, вочевидь сильніше стиму­лює, ніж фраза на зразок: «Добре, сьогодні ми будемо...». Але як той, так і інший спосіб початку уроку не можна зарахувати до діяльності, з якої починається вивчення поняття, хоча, зрозуміло, за відсутності ува­ги жодне навчання не можливе.

У житті не так уже багато способів розпочати урок із чогось вража­ючого. Але таке життя. На більшості уроків увага учнів викликається майже тими самими способами, що й у наших прикладах. Звісно, роз­почати урок не можна абсолютно довільно, тут існують певні обмежен­ня. Потрібні неабияке вміння та енергія, щоб хоча б упродовж тижня 406

кожен урок розпочинати зі вступу, що давав би ключ до всього наступ­ного на уроці. Я також можу припустити, що коли ви хочете розпочи­нати уроки незвичайно і щоразу вражати своїх учнів, то кожного разу вам доведеться винаходити щось ексцентричне. З огляду на все сказа­не, гадаю, не випадає сумніватися в тому, що багато вчителів та більшість майбутніх учителів не бачать особливої користі в ретельному розборі проблеми, як краще розпочати урок і яким чином починати нову тему. Для цього достатньо знання основних принципів привертання уваги. Принесений до класу незвичайний стимул, що збуджує одну із сенсор­них модальностей, збурить і зорієнтує загальну активність дітей. Той самий ефект справить незвичайна, загадкова і несподівана поведінка вчителя. А оскільки за всякого навчання мова є могутнім засобом, то, поставивши запитання, в яких знайомі явища постають у незнайомому світлі, ви збудите інтерес, а якщо ці явища мають стосунок до обговорю­ваної теми, то когнітивна установка буде продуктивно зорієнтована сти­мулами, які привернули увагу. Із психологічного погляду важливо ро­зуміти, що це не просто питання привернення уваги: це питання підви­щення рівня активності уваги, що робить учнів більш сприйнятливими до постійно пропонованих стимулів, пов'язаних з навчанням дій, які заплановані вчителем.

(Стоунс 9. Психопедагогика. Психологическая теория и практи­ка об учення. — М.: Педагогика, 1984. — С. 318—322.)

_________________ Дидактичні з а вдання ________________________

1. Як ви зрозуміли вислів «способи подання стимулів»?

2. Які способи привернення уваги учнів описані автором у наведених фрагментах? У чому їхня ефективність?

3. Як певний спосіб подання стимулу на початку уроку впливає на характер розумової діяльності учнів?

Росе Кемпбелл ЯК НАСПРАВДІ ЛЮБИТИ ДІТЕЙ