Дидактичні завдання. 1. Які особливості професійної педагогічної діяльності вчителя спрово­кували Сергійкові жарти?

1. Які особливості професійної педагогічної діяльності вчителя спрово­кували Сергійкові жарти? Чи траплялися вам у вашому шкільному досвіді педагоги з аналогічними особливостями професійної діяльності?

2. Порівняйте початкові фрагменти уроку Юрія Юрійовича з попе­редньої ситуації і Михайла Івановича. У чому ви вбачаєте відмін-ності? Чи є, на ваш погляд, ці відмінності суттєвими для успішного навчання учнів?

3. У явіть, як готується до уроку Михайло Іванович. Чи утримує над­завдання уроку? Чи знаходить особистісно привабливе для себе в матеріалі уроку? Чи прогнозує, що може збудити інтерес учнів, у чому актуальність матеріалу для них? Чи визначає бажаний ре­зультат у року, у чому його вбачає? Чи продумує атмосферу, тон у взаємодії? Порівняйте з підготовкою до уроку Юрія Юрійовича.

4. Якого стилю педагогічного спілкування дотримується Михайло Іва­нович? Чим, на вашу думку, зумовлений саме такий стиль спілку­вання цього вчителя?

Тема 22

ДІАЛОГ З УЧНЯМИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ УРОКУ ПСИХОЛОГІЧНЕ НАЛАШТУВАННЯ УЧНІВ НА УРОК

Думки мудрих

Жоден співрозмовник не став би вас слухати, якби не знав, що потім настане його черга говорити.

Е. У. Хоу

Легко заснувати порядок у суспільстві, підкоривши кожного його члена певним правилам. Легко водити сліпця, який, не протестуючи, підкорився б поводирю чи Корану. Наскільки ж важче звільнити людину, навчивши її панувати над собою!

А. де Сент-Екзюпері

Усе, що досягнуто дресируванням, натиском, насиль­ством, — неміцне, неправильне і ненадійне.

Я. Корчак

Ю. Л. Львова

ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ ВЧИТЕЛЯ

...Дуже важливо налаштувати себе на створення позитивного, я б сказала, доброго мікроклімату уроку. Усе підготовлене, що його ми нетерпляче очікуємо, відбудеться, якщо на уроці пануватиме, витатиме в повітрі, просякне стіни кабінету, охопить кожного учня доброзич­ливість, теплота людського спілкування, зваблива енергія думки, почут­тя, справи.

...Я люблю Валентину Іванівну — викладача малювання в нашій школі. Чудової краси і милого характеру людина, вона в учительській дарує чуйність і тепло. Та ось ми разом переступили поріг класу (я

йду до неї на урок). Що це? Та ж чи Валентина Іванівна це? Постарі­ла років на десять, витягнута, мов струна, вона стала перед класом з таким суворим виразом обличчя, що я аж сторопіла.

— Сьогодні у нас важка і складна тема уроку, — сухо оголосила вона... Де, як, коли набралася наша чудова Валентина Іванівна цього споконвічного уявлення про вчителя з менторським поглядом і голо­сом? (Невже від нас?) Зупиніться, Валю, поверніться! Зайдіть до класу, весело всміхаючись, і трохи замріяно скажіть: «Сьогодні, діти, я запро­шую вас у казку... Спершу подумки пройдемо площами нашого давнього міста, вийдемо на проспект Шевченка, зупинимося на початку його то­полиного бульвару і подивимося навсібіч... Що вражає вас своєю кра­сою?»

— Будинки, споруди...

— Правильно. Обриси, лінії, ліпнину якого будинку ви зараз із задоволенням подумки відновлюєте? Розкажіть... А тепер підні­міть голову. Бачите, які різноманітні, не схожі один на одного дахи цих будинків? Вони ніби створюють на тлі неба обриси якоїсь дивної абстрактної картини... Але ми пройдемо вперед, і вулицю перетне квіт­ковий майданчик, у центрі якого підноситься пам'ятник. Кому це па­м'ятник? Так, Адаму Міцкевичу. Опишіть форму пам'ятника, ді­ти...

І вже потім: «Ця краса вулиць, будинків, їхнього оздоблення і є мистецтво архітектури, мову якого хочете пізнати і зрозуміти, діти». І піде урок, щедро ілюстрований (у Валі є прекрасний матеріал), і не буде порожніх і втомлених очей дітей, вони охоче робитимуть потрібні замальовки, з цікавістю придивлятимуться і прислухатимуться до роз­повіді вчительки, залучатимуться до неї...

— Театр одного актора! — сказали студенти-практиканти, побував­ши на уроці в одного з наших учителів.

— Це іронія? — запитала я.

— Що ви, це біла заздрість до вміння створювати настрій уроку. До речі, скажіть, буває настрій уроку?

— Звісно, буває. У цьому, можливо, й полягає найбільший секрет його успіху...

Так само, як актор або музикант добре підготовлену роль чи кон­церт грає під час публічного виступу, учитель зараз, на уроці реалізує задумані дії, організує їх спільно з учнями, орієнтуючись на співдружність, співавторство з ними. Тому через самоаналіз, учителю, пізнай самого себе, свій творчий потенціал, поглянь на себе очима твоїх учнів, перевір, чи такий ти, яким вони тебе очікують побачити...

...Я добре підготувалася до уроку з теми «Префікси пре-, при-». Заходжу до класу, а в цей час пішов перший сніг. Діти в захопленні: прилипли до вікон, хтось дістав грудочку снігу, хтось плеще в долоні, вже мріючи про катання на санчатах, на лижах. Я можу швидко наве-

сти порядок, і урок піде згідно з планом, але тут миттєво уявила себе в їхніх очах, і в мені ворухнулося їхнє почуття досади: «От зануда!», а потім вони почнуть виконувати роботу і ні-ні, та й поглядатимуть у вікно, потай підштовхуючи один одного: швидше б перерва, збігаємо на вулицю... Отже, якщо я своєю волею наведу порядок, вони не будуть охоче, на повну силу своїх можливостей працювати, і урок тільки фор­мально відбудеться... І я перебудовуюсь. Я підходжу до вікон, ми разом з дітьми захоплюємося першим снігопадом. «Давайте словами опишемо те, що бачимо», — пропоную я. Сиплються слова, речення. «А яким окличним реченням можна закінчити наш опис?» Хтось пропо­нує: «Прекрасна картина!» — «Чудово. Запишемо це речення в зоши­тах, а Вітя на дошці». Саме Вітю викликаю, «провокуючи» складність вибору голосної. Так і є: Вітя замислився, що писати у слові «прекрас­на». «Молодець, Вітю, вчасно зупинився. Тут є про що подумати. От сьогодні й вивчимо правило граматики, що допоможе швидко й правильно обирати голосну в префіксах пре- і при-» — кажу я, і в хорошому доброзичливому тоні урок покотився наміченим руслом в цілковитому контакті з дітьми.

{Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — М.: Просве- щение, 1992. - С. 92-93, 122.)