Контакт очей і процес навчання

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Коли я працюю з учителями згідно з програмою раннього розвитку, мені подобається навчати їх правил прямого контакту очей і фізичного дотику, і я розповідаю про те, як це добре впливає на зниження тривожності і поліпшення здатності дитини до навчання.

Учитель легко вирізнить малюка з явними ознаками підвищеної тривожності, страху та емоційної незрілості за тим, наскільки йому важко дивитися в очі і довго підтримувати такий контакт. Незначна і навіть

середня емоційна депривація може знизити у дитини потребу відверто дивитися в очі людям.

Дитині з надмірною тривожністю до того ж значно важче підійти до дорослогб, а часто й до ровесника. Дитина, емоційний резервуар якої повний, спокійно і прямо підійде до вчителя, не вагаючись, подивиться на нього відвертим і ясним поглядом і скаже те, що в неї на думці, наприклад: «Можна мені аркуш паперу?». Емоційно знедоленій дитині важче звернутися навіть з таким дріб'язковим проханням. Як правило, в класі не складно знайти бодай одного учня (найчастіше хлопчика), який настільки зляканий і занепокоєний, що йому важко дивитися в очі, говорить він повільно і з видимим зусиллям, заїкаючись і кашляючи не до речі, підходить до вчителя нерішуче і бічком, іноді навіть задкує від страху. Природно, що такій дитині і навчання дається так само важко, як і спілкування, настільки вона скута й тривожна.

Коли в класі виявляється такий учень, я радлсу вчителеві якомога частіше підходити до нього чи посадити його поближче, за першу парту, дивитися йому в очі (наскільки сама дитина зможе витримати), торкатися його, розмовляти з ним. Трохи пізніше, коли дитина вже звикне до вчителя, я знову прошу вчителя обійняти таку несміливу дитину за плечі, пояснюючи їй щось нове.

Учитель вражається, та й я щоразу дивуюся, наскільки краще починає вчитися таке залякане дитя, якщо вдовольнити його емоційні потреби. Ласкавий погляд і ніжний підбадьорливий дотик знизили рівень тривожності і зменшили страхи дитини, зміцнили в ній почуття безпеки і впевненості в собі. Тому й навчатися їй стало легше та цікавіше. Просто? Звичайно. Тоді чого ж ми не робимо цього частіше? Я гадаю, з багатьох причин, починаючи з почуття страху, що ми видаватимемося некомпетентними в очах колег і дітей, чи побоювання зіпсувати дитину або зробити їй шкоду. Якщо і є щось, про що не варто турбуватися, так це те, що ми даємо дитині надто багато любові.

(Кампбелл Росе. Как на самом деле любить детей / / Максимов М. Не только любовь. — М.: Значив, 1992. — С. 40 — 43, 46 — 47.)

________________ Дидактичні завдання _______________________

/. Р. Кемпбелл говорить про контакт поглядів насамперед як про спосіб емоційного контакту. Які інші завдання візуального контакту ви знаєте?

2. У чому значущість візуального контакту вчителя з учнями на уроці? Поясніть на прикладах.

3. Чому візуальний контакт педагога з дітьми є формальним показником діалогічності їхніх взаємин? Доведіть від протилежного, проаналізувавши ситуацію з погляду самого вчителя та його учня.

Успіх уроку багато в чому залежить від його початку. Уже на початковому етапі визначається стиль і тон педагогічної взаємодії, її спрямування на діалогізацію чи монологізацію навчання. На початок уроку фізики нас запрошує письменник Анатолій Дімаров.

...Я з нетерпінням чекаю уроку фізики, бо вже багато начувся про Івана Даниловича, який викладав цей предмет.

Він з'явився у класі, щойно пролунав дзвоник. Легко й пружно пройшов до столу, повернувся до нас, неголосно привітався.

Вдягнений він був надзвичайно акуратно: вишита сорочка зі стоячим комірцем, чорний піджак і синє галіфе — без жодної зморшки, жодної складочки, наче Іван Данилович щойно вийшов з-під праса.

Та найбільше вразили мене чоботи. Я ще не бачив таких дзеркально-блискучих чобіт. І хоч би то якась порошинка на них! А на вулиці од піску аж курить.

Намилувавшись чобітьми, переводжу погляд на обличчя вчителя. Воно суворе й зосереджене. Сірі очі уважно вивчають клас — парта за партою. Ось вони зупинилися на мені.

— Наступного разу причешіться як слід. Або стрижіться, якщо не
вмієте користуватися гребінцем. Школа — не вулиця.

Сідаю, обпалений соромом. Уже шкодую, що куйовдив волосся, коли мама пригладжувала його.

Всі як один поклали перед собою новенькі книжки.

— Розкрийте на тридцять шостій сторінці. Закресліть третій од
верху абзац. Там неточне витлумачення деяких фізичних явищ.

Він назвав нам іще кілька абзаців, і ми з насолодою їх перекреслили...

— Згадайте, як ви цього літа купалися. Вилазили, мабуть, на вишку або на кручу і стрибали у воду. Чому ви стрибаєте головою чи ногами донизу, а не боком, животом, спиною?

— Щоб не забитися! — дружно відповідає клас.

— Правильно, щоб не забитися. Ви щоразу намагаєтеся стрибнути так, щоб опір води був найменший. Тобто використовується один із законів фізики...

Поступово фізика стає найулюбленішим моїм предметом. (ДімаровА. А. На коні й під конем. — К.: Веселка, 1981. — С. 196— 197.)

_____________________ Дидактичні завдання _____________________________

/. Які педагогічні задачі розв'язував Іван Данилович на початку уроку? Обґрунтуйте чи заперечте доцільність розв'язання саме таких задач на початку першого в навчальному році уроку фізики.

2. Чи можна вважати змальовану в уривку взаємодію вчителя з учнями об' єкт-суб' єктною? Обґрунтуйте вашу думку.

3- Урок-діалог передбачає встановлення особистісного контакту вчителя з учнями на початковому етапі уроку. Чи був установлений контакт у зображеній ситуації?

4- Який засіб використав учитель для формування готовності учнів до пізнавальної діяльності?

5. Які елементи особистішої педагогічної техніки допомогли вчителю завоювати увагу учнів?

6. Чому хлопчик не образився на зауваження стосовно зачіски?

...Учитель ставить завдання: ознайомити учнів зі значенням епітетів. Для цього пропонує прочитати записаний на дошці вірш Ліни Костенко, в якому пропущено епітети, і знайти виразні епітети і порівняти їх з авторськими:

(Живий, добрі, старезні, кошлаті, дубовий, білі, радісних, сонний, багряне, лісною, сивою, малі, втомлені).

Школярі стали співавторами пошуків, роздумів, знахідок. Наслідок — допитливість, радість пізнання.

(Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. — X.: ОВС, 2000. — С. 73.)

/. Уявіть себе на уроці літератури, зображеному в тексті ситуації. Як би ви відреагували на завдання вчителя? Занотуйте свої відчуття.

2. Спрогнозуйте подальший хід уроку. Допридумайте звертання, запитання, пояснення вчителя, репліки та дії дітей. Чи можна придуманий вами урок визначити як урок-діалог?