Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Несподівана радість
На перший погляд, тут усе ясно. Несподівана радість — це почуття задоволення від того, що результати діяльності людини (школяра) перевершили його очікування. А якщо розібратися глибше? Чи все так ясно? У чому несподіванка цієї радості? Чи може радість взагалі бути несподіваною, якщо весь педагогічний процес повинен будуватися на очікуваннях цієї «завтрашньої радості»? І навчання школярів націлене на очікування успіху. 'Карцев В. її. Максвелл. — М.: Мол. гвардия, 1976. — С. 46. З педагогічного погляду (а ми лише з такого і можемо ЇЇ розглядати!) несподівана радість — результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя. Виходить, для нього тут немає і не повинно бути нічого несподіваного. Він, звісно, може радіти разом з учнем його досягненням, але ж сам добре знає, що ці досягнення ним були запрограмовані. Виходить, несподівана радість тільки для учня. її може народити результат, якого дитина не очікувала, обмежуючи свої можливості неусвідомленою чи усвідомлено передбачуваною межею; не очікувала, знаючи рівень вимог цього вчителя; не очікувала, побоюючись упередженого до себе ставлення вчителя; не очікувала, бо не хотіла такої радості, віддавала перевагу ролі «сірого», середнього учня... Прийом «Даю шанс» Це важкий спосіб. Що означає — дати шанс? Чи правильно говорити взагалі про якийсь шанс? Шанс — це, дотримуючись традиційного розуміння, якась щаслива мить, випадок, вдалий збіг обставин, нарешті, зоряна година людини, котру не можна згаяти. Згаєш — і «потяг рушить»! Шанс у педагогіці щось істотніше — прогаяти його тим більше не можна. «Зоряна година» людини — поняття одиничне. Шанс з позицій педагогіки — поняття множинне, а мінімальна його величина — пара: учитель-учень, учитель-група, учитель-колек-тив. Шанс учня — це практично завжди й шанс учителя, оскільки для його реалізації потрібні зусилля обох сторін. От чому поняття «шанс у педагогіці» і «педагогічний шанс» хоча й різні, але невідривні один від одного. Без зусиль учителя недосяжна радість учня, без радості учня немає щирої радості вчителя. Зловтішна посмішка вчителя, котрий побачив учня, що ридає через двійку, задоволення педагога, який змушує вихованців тремтіти від нещадної кари за найменші недогляди, перебувають далеко за межами педагогіки. Співробітництво в тому й полягає, що вчитель та учні спільно роблять одну справу, спільно знаходять шанс, разом його реалізують. І все-таки про який шанс ідеться, що малося на увазі? Ні про що інше, як про заздалегідь підготовлену педагогами (чи окремим педагогом) ситуацію, за якої дитина отримує нагоду зненацька, а може, вперше розкрити для самої себе власні можливості — якийсь бік якщо не таланту, то принаймні схованої дотепер здібності. Таку ситуацію вчитель може не готувати спеціально, але його виховний дар виявиться в тому, що він цей момент не втратить, правильно його оцінить, зуміє якось матеріалізувати... (Белкин А. С. Ситуация успеха: как ее достичь. — М.: Просвеще-ние, 1991. - С. 30-31; 48-78.)
|