Зміст активної діяльності учнів під час вивчення предмета

Починаючи роботу з учнями, досвідчений учитель планує на весь період вивчення предмета (у початковій школі — на весь цикл навчан­ня) зміст активної діяльності своїх вихованців. Мета — не тільки вироблення практичних умінь, необхідних у житті й праці, а й активна діяльність учня в системі вивчення предмета, передусім розумове вихо­вання, розвиток думки й мови. Ми вже говорили, що від характеру активної діяльності учня великою мірою залежить його грамотність і роль слова в його духовному житті.

Як організувати активну діяльність учня, щоб вона сприяла його розумовому розвитку, розвивала думку, культуру слова, забезпечувала грамотність?

Активна діяльність — це ніби місток, що сполучає мову й думку. Готуючись до роботи в початковій школі, я планував таку активну діяльність для всіх учнів, в якій би яскраво виражались і, звичайно, осмислювалися відношення, взаємозв'язки між фактами, предметами, явищами, трудовими процесами. Інакше кажучи, я прагнув того, щоб у праці народжувалася думка учня, а не тільки закріплювалися знання, здобуті на уроках. Діяльність під час вивчення предмета має стати не тільки ілюстрацією до знань (це також необхідно), а й джерелом нових істин, відкриттів, закономірностей. Наприклад, кожний учень протягом кількох років навчання вирощує плодове деревце. При цьому він ро-

бить дедалі нові й нові «відкриття», нові думки хвилюють його, він висловлює їх; слово стає засобом, інструментом вираження власної думки про відношення, взаємозв'язки, помічені завдяки праці, воно входить в активний словниковий запас, підштовхує думку й почуття.

Я на сотнях доль переконувався, що не може бути хаотичною думка й задубілою мова в того, хто захоплений цікавою працею, в якій розкри­ваються дедалі нові й нові відношення і взаємозв'язки: учень не тільки трудиться, а й мислить, обмірковує причинно-наслідкові зв'язки, намічає роботу на майбутнє...

Кожний учитель середніх і старших класів у нас, готуючись до ви­вчення предмета, планує таку активну діяльність учнів, яка б виховува­ла розумово, збагачувала поняттями, закономірностями. Я тисячу разів переконувався, що без взаємодії людини з природою неможливий розу­мовий розвиток, як без мелодії неможлива музика, без слова — мова, без книжки — наука. Єдність праці й думки, діяльності й слова в системі вивчення таких предметів, як біологія, фізика, хімія, математика, — це один із наріжних каменів, на яких тримається школа як осередок дум­ки. Готуючись до викладання цих предметів, досвідчені вчителі проду­мують, як, в якій праці розкриватимуться ті відношення і взаємозв'язки, на яких побудоване мислення в системі вивчення предмета. Напри­клад, основні відношення і взаємозв'язки в системі викладання фізики полягають, зокрема, у таких явищах і поняттях, як речовина, енергія, рух, перетворення енергії, зміна стану речовини, взаємодія явищ. Викла­дач фізики знаходить можливості для такої праці, в якій усі ці поняття реалізуються в конкретних відношеннях. Так, одному учневі дається завдання виготовити принципову модель приладу, в якому механічна енергія перетворюється в електричну, електрична — в теплову. Інший учень працює над моделлю, в якій механічний вплив приводить до зміни стану речовини. Ця праця - не просто ілюстрація до знань, а, можна сказати, знання в дії.

Я раджу вчителям: якщо хочете, щоб ваші вихованці були людьми мислячими, щоб струнка, ясна, логічно послідовна думка виражалася в чіткому поясненні, тлумаченні, -- залучайте їх до праці, насиченої дум­кою, реалізуйте відношення і взаємозв'язки системи знань у праці...