Організація праці

Організація праці на підприємстві (фірмі, установі) - спосіб упорядкування та направлення праці на досягнення поставленої мети шляхом об`єднання працівників в певну систему. Організація праці на даному рівні передбачає:

– поділ і кооперацію праці,

– розробку методів праці, за допомогою яких може бути виконаний той чи інший вид роботи,

– організацію робочих місць,

– створення умов праці,

– підбір і розстановку кадрів,

– визначення переліку функцій та обов`язків кожного працівника,

– встановлення міри праці за допомогою нормування,

– організацію оплати праці,

– встановлення правил дисципліни праці, які забезпечують порядок і узгодженість в роботі, режим праці і відпочинку працівників.

Діяльність в галузі організації праці повинна здійснюватися на основі певних загальних і приватних організаційних принципів. Сфера дії загальних принципів не обмежується лише проблемами організації праці, вони універсальні, і їм необхідно слідувати і при проведенні наукових досліджень та в практичній діяльності, зокрема, щодо вдосконалення організації праці.

До загальних принципів належать:

– комплексність,

– системність,

– науковість,

– безперервність,

– нормативність,

– економічність.

Приватні принципи поділяються на:

– принципи, що застосовуються до окремих елементів і напрямів організації праці (принципи розподілу праці, кооперації праці, організації робочих місць, оптимізації умов праці, раціоналізації прийомів і методів праці тощо);

– принципи, специфічні для окремих сфер, галузей діяльності або окремих робочих місць;

– принципи, що діють в обмеженій області всередині якого-небудь елемента організації праці (наприклад, принципи економії рухів, компонування обладнання на робочому місці і т.д.).

В економічній літературі при розгляді такого питання як форми організації праці, пропонується класична класифікація: поділ на індивідуальні та колективні форми.

Колективні форми організації праці мають найбільше поширення, оскільки найчастіше виробничий план доводиться до якого-небудь підрозділу, і за результатами виконання цього плану нараховується заробітна плата всьому підрозділу, з подальшим розподілом між окремими працівниками. В залежності від місця, займаного в ієрархії організації, колективні форми організації праці, в свою чергу, діляться на групові, віддільні, секторні, цехові і т.п.

Залежно від способу розподілу виділяють підрозділи:

– з повним розподілом праці (виконання тільки своїх обов`язків на своєму робочому місці),

– з частковою взаємозамінністю (володіння кількома спеціальностями і виконання функції суміщення),

– з повною взаємозамінністю (будь-який працівник підрозділу може в будь-який момент замінити будь-якого іншого працівника даного підрозділу).

Також підрозділи можуть бути з повним самоврядуванням, коли після встановлення завдання підрозділ своїми силами, самостійно його вирішує, мобілізуючи саме ті ресурси, які потрібні для досягнення поставлених цілей. Часткове самоврядування передбачає делегування частини функцій і централізації іншій частині. Якщо всі функції централізовані, мова йде про колективну форму без самоврядування.

За способами оплати розрізняють такі форми організації праці, як:

– форма індивідуальної оплати праці,

– оплата за тарифною системою,

– оплата за тарифною системою із застосуванням коефіцієнтів,

– безтарифна оплата праці,

– комісійна оплата праці.