Висновки. Таким чином, сім’я - первинний осередок суспільства

Таким чином, сім’я - первинний осередок суспільства. Вона сприяє формуванню як психологічних, так і соціальних властивостей особистості, якщо підліток виховується в гармонічній сім’ї, усі члени якої зв'язані теплою емоційною прихильністю один до одного, то несприятливе середовище (асоціальна компанія) не чинить на нього такого деформуючого впливу, як на підлітка з неблагополучної (негармонійної) сім’ї. Гармонічні відносини частіше встановлюються в повних родинах, де є батько, мати, бабуся, дідусь і інші родичі. Негармонійними часто бувають сім’ї, де відсутній один із батьків, живе вітчим чи мачуха, що не знайшли емоційного контакту з дитиною. Різні порушення поведінки часто бувають у підлітків, яких батьки віддали на вихованні бабусі і дідусю. До негармонійних варто відносити і сім’ї, де порушені внутрішні солідарні відношення, немає взаєморозуміння при вирішенні життєвих проблем, відзначається надмірне домінування одних членів сім’ї над іншими, відсутня емоційне тепло, часто виникають конфліктні ситуації. Нерідко в дітей і підлітків можуть виявлятися розлади поведінки, пов'язані з набутими формами агресивного реагування на неправильне виховання. Порушення поведінки, пов'язані з неправильним вихованням, можуть бути короткочасними - у вигляді агресивної реакції, чи довготривалими - у вигляді формування агресивних особливостей характеру.

Аналізуючи вище сказане, ми можемо констатувати, що на формування агресивної поведінки дітей чималий вплив мають взаємовідносини в сім’ї. Особливо схильними до агресії можуть стати діти, які зустрічаються з її проявами у власній сім’ї та відчувають на собі її наслідки.

Різниця між сім’ями, в яких є нормальні гармонійні відносини і де їх нема, не стільки проявляються в яких-небудь педагогічних прийомах, скільки в емоційному відношенні до дитини поза залежністю від його поведінки.

Поведінка, батьківська реакція і в цій, і в іншій сім’ї може бути однаковою зовнішньо, але що важливіше – причина різна. Висновок з цієї точки зору досить неочікуваний: нехай краще люблячи вдарить, аніж похвалить з холодним, пустим серцем, в якому немає любові.

Аналіз наукових праць, експериментальні дослідження, власні спостереження та досвід педагогів свідчить, що дітей можна виховувати зовсім по-різному: і доволі суворо, і досить вільно. Головне - з любов’ю. Особливості характерів батьків, погіршення морально-психологічного клімату в родині майже завжди призводять до " перекосів" у родинному вихованні дитини. А якщо це накладається ще й на акцентуацію окремих рис характеру самого підлітка, то загострення однієї або кількох поведінкових реакцій закономірно веде до порушення поведінки, які можуть з часом (якщо вони не будуть своєчасно виявлені та відкоректовані) перероджується в правопорушення.

Саме тому педагог та психолог повинні добре орієнтуватися в помилках сімейного виховання і їх впливом на поведінку підлітків.