Німеччина
| Критерії відмінності, висновки
| Англія
|
1889 р. – уряд, яким керував Отто Бісмарк, увів обов’язкове пенсійне страхування, яке гарантувало пенсійне забезпечення за віком усім зайнятим по найму.
1924 р. – декрет рейху про обов’язкове соціальне забезпечення.
| 1. Існування ідеї про обов’язкове соціальне забезпечення: хронологічний аспект.
Англія – це досить консервативна країна, яка шанує традиції, тому ця держава пізніше, порівняно з Німеччиною, приходить до думки про необхідність обов’язкового пенсійного і соціального забезпечення.
| 1925 р. – система соціального забезпечення поширюється в рамках обов’язкового пенсійного страхування працюючих по найму та інших категорій.
|
1911 р. – вийшов імперський закон про соціальне страхування, який об’єднав три гілки системи соціального захисту: страхування від нещасних випадків, страхування по інвалідності і по старості.
1927 р. – у Веймарській республіці приймається закон про працевлаштування безробітних і страхування на час безробіття.
| 2. Система соціального захисту
на початку ХХ ст.
Система соціального захисту загалом і соціального страхування зокрема здійснюється з урахуванням національних особливостей обох країн.
| 1908 р. – реалізовуються пенсійні схеми виплат з урахуванням віку не менше 70 років.
1911 р. – кабінет Ллойда Джорджа впроваджує національну систему страхування від хвороб і безробіття.
|
Наймані працівники виплачують певну частину своїх доходів у страховий фонд, що дає їм право користуватися послугами фонду, коли їм знадобиться допомога в розмірах, які відповідають накопиченням на рахунку. Одночасно роботодавці від імені своїх найманих робітників також відраховують певні суми у цей страховий фонд. У більшості випадків сума виплат із страхового фонду залежить від заробітної плати і пов’язана з тією сумою, що була накопичена за рахунок внесків працівника і роботодавця.
| 3. Особливості фінансування у сфері соціального страхування
Відмінності фінансування соціальної сфери полягають у тому, що в Німеччині воно здійснюється за рахунок страхових внесків роботодавця і найманого працівника, а у Великобританії – за рахунок державного бюджету.
| Велику роль у фінансуванні соціальної сфери відіграє державний бюджет. Державні виплати і допомоги розподіляються більш рівномірно. В основі цього розподілу лежить ідея про те, що люди в бідності рівні, тому соціальна допомога має бути надана, виходячи із потреб людини, а не із її попередніх доходів.
|
Після другої світової війни система соціального забезпечення у ФРН базувалася на трьох основах: соціальне страхування (поширювалося на випадки хвороби, нещасні випадки, догляд за хворими, пенсійне страхування), соціальне забезпечення (здійснювалося у напрямі опіки ветеранів, компенсації завданої шкоди, допомоги засудженим, грошові виплати на дітей тощо) і опіка (спрямовувалась на турботу про неповнолітніх, охорону здоров'я і надання соціальної допомоги).
| 4. Нові підходи до практики соціального забезпечення
Після другої світової війни і в Німеччині (ФРН) і в Англії з'являються нові підходи до практики соціального забезпечення, так як саме в цей період з'являються нові категорії соціально незахищених верств населення (поранені, жертви німецьких концтаборів, ветерани війни тощо).
| 1942 р. – Беверідж виступив перед палатою общин з доповіддю про необхідність компенсації економічної і соціальної нерівності шляхом надання малоімущим верствам населення грошової допомоги і послуг соціального страхування.
|
Базується на складній системі «роззосереджених» страхових кас.
| 5. Система соціального забезпечення
Відмінність системи соціального забезпечення Англії від системи соціального забезпечення Німеччини полягає у її централізованості.
| Питання, пов’язані із соціальним забезпеченням, вирішують державні і місцеві адміністративні структури (централізована система).
|