Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
Соціальна допомога у Київській Русі
| Княже піклування | ||||
| Князь Олег (911 р.) і князь Ігор (945 р.) | Викуп полонених | |||
| Князь Володимир (роки князювання 980-1015) | Форми благодійності: 1) роздача милостині; 2) харчування на княжому дворі; 3) розвезення продуктів містом для убогих. Державна: - встановлення десятини для надання бідним, сиротам, немічним; Особиста: - будування церков, шкіл, училищ; «Злидарелюбці»: князі, духовенство та кращі люди землі, які охоче слідували великим релігійним заповідям; практично це означало: нагодувати голодного, напоїти спраглого, відвідати ув’язненого, і проявити своє милосердя і злидарелюбство. Благодійність була необхідною умовою особистого морального здоров’я: вона більше була потрібна самому злидарелюбцю, ніж злидарю. | |||
| Князь Ярослав Мудрий (роки князювання 1019-1054) | Звід законів «Руська правда» (37 розділів), який містив статті як кримінального, так і соціального характеру; особлива увага приділялася турботі про молодше покоління, питанням опіки, захисту дітей, високому соціальному статусу жінки) Заснування монастирів, храмів Заснування сирітського училища (на його утриманні навчалося 300 юнаків). | |||
| Князь Володимир Мономах (роки князювання 1113-1125) | Опіка над бідними і страждальцями Милостиня «Сліпа милостиня»: роздача милостині, при якій будь-які дослідження про злидарів та їх потреби не тільки не проводились, але прямо заперечувались вченнями святих отців. | |||
| Церковно – монастирська система благодійності | ||||
| Церква | Монастирі | |||
| Підтримка лікарень, заїжджих дворів, будинків для ночівель Допомога вдовам Опіка (їжа, ночівля; притулки для сиріт і підкинутих дітей) Матеріальна допомога для виховання і перевиховання Кредити з церковної казни (грошей, хліба, насіння, які надавались окремим особам, а також громаді, часто під заставу майна) | Установи подорожніх (допомога подорожнім) «Інститут допомоги та підтримки» (на випадок старості, хвороб, інвалідності) «Система само підтримки» (спілкування, лікування, спільне проживання) Одноразова допомога (милостиня) Заснування лікарень та домів для інвалідів Княжі внески монастирям | |||
| Приходська допомога | ||||
| Прихід -це нижча церковна організація на чолі з церковною радою, якапоєднувала функції адміністративної, фінансово-податкової і територіальної одиниці.(виступає як общинний інститут з підтримки хворих, немічних, інвалідів, сиріт, жебраків, які супроводжують переселенців і знаходять там свій прихисток). | Форми допомоги: -позики з церковної скарбниці: гроші, хліб, насіння; - виховання та перевиховання. | |||
| Теоретичні аспекти соціальної роботи та їх висвітлення у творах письменників княжих часів і церковних діячів | ||||
| Письменники княжих часів, поширюючи в народі науку Христову, виховуючи його в дусі християнської моралі, спонукали до опіки над знедоленими. Адже любов до Бога має сполучатись з любов’ю до ближнього, що виявляється, передусім, у справах благодійності, в піклуванні про хворих, убогих, сиріт. | ||||
| «Повчання дітям» (1117)князя Володимира Мономаха. | З «Повчання» вийшли ґрунтовні настанови, як жити за заповідями Божими, головними з яких є три: каяття, сльози і милостиня. Він закликав понад усе убогих не забувати, годувати їх і піклуватися за права вдів, милостиню творити щедру, адже це є початок будь-якого добра; звертав увагу на зовнішню поведінку людей, у якій мали проявлятись пошана до старших, сердечне ставлення до людей. Кожен християнин повинен відвідувати хворого, провести мерця в останню дорогу, вітатися зі всіма. Сам князь був дуже гостинною людиною. | |||
| Лука Жидята | Звертав увагу на необхідність пам’ятати й бути милосердним до мандрівників, убогих, голодних, ув’язнених, сиріт. | |||
| Феодосій Печерський | Збереглось одинадцять творів: два послання до князя Ізяслава Ярославича, вісім повчань і одна молитва. Короткі і разом з тим дивовижно проникливі, повні щирого співчуття до людей. У посланні князеві Ізяславу, Феодосій закликав бути милостивим у ставленні до всіх людей, незалежно від їх віри і національності. | |||
| «Ізборник» Святослава 1076р | Це збірник статей (44 статті), які мають виховний, повчальний характер. У «Слові деякого батька до сина свого», що входить до його складу, розкриті загальнолюдські моральні норми у вигляді порад сину: зміцнюватись добросердечністю, поважати старших, перестарілих, не бути самолюбивим, не лінуватись, нагодувати голодного, відвідати хворого. | |||
| Григорій Богослов | «Будь для нещасного Богом». Він розрізняв певну ієрархію милосердя: «вище благодіяння» і «нижче благодіяння». До вищих благодіянь, що приносить користь душі, він відносить закони пророків, учителів, пастирів, «різні дари Духа Святого і таїнство нового порятунку», до нижчих – «достав їжу, подай одяг, принеси ліки, перев'яжи рани, розпитай про тяжке становище» | |||
| Іоанн Златоуст | Ррозглядає милостиню як нову форму індивідуального єднання. «Людина... найбільше всього повинна вчитися милосердю, бо воно і робить її людиною». Проблема соціальної справедливості трактується так: «Ми всі маємо потребу один в одному. Бідний у багатому, багатий у злиденному...». Виділяє два рівня допомоги: милості тілесні і милості духовні. До перших відносяться «живити голодних, напоїти спраглого, одягнути голого, відвідати того, що знаходиться у в'язниці, мандрівника в будинок прийняти і заспокоїти». Духовні милості: «вмовлянням» звернути грішника від помилок, навчити істини і добру, втішити сумного, від серця прощати образи». | |||
| «Києво-Печерський патерик»: | Один із найвизначніших творів староукраїнської літератури. Він є джерелом інформації про надання допомоги дітям, людям з особливими потребами, хворим, немічним старцям як прояв милосердя – основи українського менталітету. Серед монахів було багато таких, які допомагали цим знедоленим людям, володіючи неабиякими знаннями та навичками лікувальної справи, повертали радість життя. | |||
| Пресвітер Даміан | Коли ж дітей приносили до монастиря Пресвітеру Даміанові, він їх лікував. Молився над ними, змащував тіло свяченою оливою, і «отримували зцілення ті, хто проходили до нього». Був чи не першим педіатром на Русі. | |||
| Святий Антоній | У патерику згадується і про святого Антонія, який «… приховуючи свою святість, зцілював недужих своєю стравою, хоча, як гадали, подавав їм лікарське зілля – отак і оздоровлювалися його молитвою» | |||
| Лікар Агапій | Допомагав тим, хто такої допомоги потребував. «А вже як занедужав хто із братії, то він полишав свою келію … приходив до хворого брата і прислуговував йому: піднімав та вкладав, носив на руках і годував своєю стравою, яку варив із зілля. То й одужував хворий його молитвою». Великий цілитель Агапіт по суті створив на території монастиря першу в Україні лікарню, був засновником першої вітчизняної терапевтичної школи. | |||
| Блаженний Прохор | Під час голоду в Києві робив чудеса: «збирав лободу і, своїми руками розтираючи, хліб … робив», а головне, – роздавав бідним і тим, що від голоду знемагали». | |||
Данная страница нарушает авторские права?