Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
Національно-самобутні форми суспільної допомоги українського народу у XVI-XVIII ст.
| Форми допомоги братств | ||
| Братства – це українські релігійно-національні організації. Своїм корінням вони сягають XV ст., але найактивніша й наймасовіша їх діяльність припадає на XVI – XVII ст. Братства об’єднували у своїх лавах ремісників, селян, запорозьких козаків, купців та українських магнатів. Найстаршим братством було Львівське Успенське, первісний Статут якого відносять приблизно до 1439 р. Велику увагу братства приділяли соціальній підтримці найменш захищених представників суспільства – старих, інвалідів, бездомних, сиріт | Будівництво лікарень Шпиталі (для вбогих, уразливих старих, як духовних і цивільних, так і лицарських). Вірменський шпиталь (створений на кошти вірменської громади, де лікували хворих різних національностей). Будівництво храмів Урочиста церковна служба (відбувалась чотири рази на рік, після якої братчики влаштовували розкішні обіди для жебраків, калік, хворих і сліпих). «Кануни» (члени братства платили внески, на які влаштовували свята для бідних, убогих). Відвідання хворого(передбачало якось зарадити йому, повідомити братство про біду). Викуповування бранців з татаро - турецької неволі Побудова шкіл: залучення українського трудящого люду до освіти, створення народних книгозбірень, розшук і зберігання історичних літописів, книг, документів. Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала школа Львівського братства (1586 р.). Допомога зубожілим міщанам(особливо як хтось потрапив у борги). Позичання великих сум грошей під заставу різних речей (деякі братства мали значні кошти). Опікування хворими членами братства, щоб хтось із братів «з нужди не пропав», «не продав свого дому в чужі руки», «коли на кого Бог пустив смертний час, браття брали участь у його похоронах та наймали службу за його душу»). Надання допомоги бідним ремісникам, хворим, сиротам, утримання бідних учнів (за кошти, що надходили до братств у вигляді добровільних пожертвувань, заповітів, дарунків і вкладів братчиків). | |
| Форми допомоги козацтва | ||
| Як реальна суспільна сила козацтво заявило про себе у другій половині XV — на початку XVI ст. Запорізька Січ, яка стала головним етапом еволюції українського козацтва, виконувала функції державного утворення. | ||
| У діяльності Запорізької Січі виразно простежуються два провідні напрями суспільної опіки: | ||
| Громадська (державна) при збереженні та заохоченні філантропічної функції церкви | Особиста благодійність | |
| Громада (селянська) виступала за звичаєві права та своєрідні традиції соціальної підтримки бідних і знедолених, їх характерною рисою була взаємодопомога, яка виявлялася у численних формах та обрядах життєвого циклу від народження людини до її поховання. Громада несла відповідальність за всіх її членів, особливо за сиріт, вдів, старців та немічних. Спеціальні шпиталі: для поранених і старих воїнів це були водночас і лікарні, і притулки, і громадські осередки для тих, хто не міг боротися і працювати, про кого дбало тогочасне українське суспільство. Сирітський фонд; створювалися сирітські ради та встановлювали сирітських суддів, які мали дбати про сиріт та вдів; з якого виділялися кошти на їх допомогу, мав слово у призначенні опікунів для сиріт. На свято Миколая з фондів виділялися гроші на придбання одягу та солодощів для дітей-сиріт. Притулки для убогих: для одиноких літніх та хворих людей, які організовували у вільній сільській хаті; допомогу надавали по черзі переважно дівчата та молодиці. Допомога харчами: бідним односельцям та старцям напередодні релігійних свят. Допомога погорільцям: з коштів громади або з власних запасів заможні селяни допомагали потерпілим одягом, харчами, насінням, будівельними матеріалами, влаштовували толоку. Дівочі та парубочі громади: молодіжні громади регулювали стосунки між сільською молоддю, захищали інтереси та честь своїх членів і виступали організаторами власного дозвілля та загальносільських урочистостей. Парубки та дівчата брали участь у колядуваннях. Частину отриманих коштіввіддавали сільскому старості для нужд церкви та бідних. Гостинність до заїжджих і захожих людей, мандрівників: таким був звичай у запорожців, якого вони дуже суворо дотримувалися; будь-який бажаючий міг жити в курені, їсти, пити, не висловлюючи вдячності за гостинність. Там ніхто не смів докоряти старій людині, що вона даремно їсть хліб. Духовний центр: поєднання у собі храму, школи і шпиталю; у храмові дні коло церков влаштовувались громадські обіди, обдарування старців, калік, сиріт, заохочувалась милостиня. | Будування церков та монастирів Жертвування грошей монастирям Петро Сагайдачний дарував гроші монастирям і храмам, визволяв з неволі полонених, турбувався про освіту і влаштування народних шкіл. Для прожиття тих, хто став непрацездатним у результаті участі у військових подіях, влаштовував шпиталі й виділяв грошові внески. Іван Мазепа побудував за свої кошти ряд величних церков і монастирів у Києві, Чернігові, Переяславі та в інших містах і навіть селах, поставив нову будівлю Києво-Могилянської академії й щедро обдарував її маєтностями, фундував школи, бурси, шпиталі, всіма способами сприяв просвітництву й мистецтву. Конституція Пилипа Орлика (1710): «Козачі вдови і осиротілі козацькі діти, козацькі вдови і жінки без присутності самих козаків, коли в походах або на будь-яких будуть перебувати службах, щоб не притягалися до всіляких посполитових повинностей і не утяжувалися вимаганням датків – домовлено і постановлено». | |
Данная страница нарушает авторские права?