Хlvііі. Права рука мовного смаку (продовження).

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Щоб вичерпати тему милозвучности, розгляньмо ще правопис слова

Це слово галицького варіянту української мови, але воно відповідає українським

словотворчим моделям і може зайти до єдиної літературної мови. Своїм значенням

це слово відповідає значенню іншомовного слова

Цікавий правопис цього слова. За правилами граматики, виробленими на під-

ставі живомовної милозвучности, слово це має писатися з трьома О:

Так вимагають правила. Але правила не врахували усіх можливих випадків

поєднання звуків. Коли звук О повторюється більше як два рази, кількість пере-

ходить у якість, і наш мовний смак не хоче погодитись на потрійне ”окання”.

Почуття мови підказало мовцям третє О замінити на Е. Так і сталося. У галицько-

му варіянті української мови це слово відоме якраз у формі

Саме так галичани вживають його на письмі і в друкованих текстах, так його

фіксує і виданий в Канаді ”Українсько-англійський словник” К. Андрусишина.

Слово це на Східній Україні мало відоме й у словниках не зафіксоване. Але

якщо літературна мова колись його таки адоптує, то варто зберегти його правопис,

Природній мовний смак добирає у процесі спілкування найбільш милозвучні

форми. У живій мові - а також у творах письменників з розвинутим почуттям мови

Бо двічі повторений звук Ч, а потім ще й звук С, переобтяжують мовний по-

тік однаковими та подібними звуками, і тому легше сказати

Я радів, щодня бачившись на роботі з друзями,

Аналогічно в живому спілкуванні люди віддають перевагу парі слів

Жива мова народу взагалі віддавала перевагу дієприслівникам минулого часу

- перед закінченнями теперішнього часу -ачи, -ячи -

Читаємо у Квітки-Основ’яненка - знавця живої мови:

...сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки”.

Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила..., як загорілись у нього очі

Легкомовність та милозвучність мають право голосу і при відмінюванні слів.

Правопис 1929 р. та правописи до 1929 р. дотримувалися саме таких закін-

Штучні форми, утворені без урахування чинника милозвучности, набагато по-

ступаються своєю ”якістю” формам живомовним, народнім.

Так, від слова горище, лексикографи штучно утворили прикметник горищний,

горищний мотлох, горищне вікно, горищний мешканець.

Слово гориШЧНий важкомовне. Як його й вимовити ШЧН!?

Та штучно записане у словниках, неоковирне слово потрапило і до літератури:

”Поруч жінка розриває вилами горищний мотлох” (О. Довженко). (1)

На ділі - це слово-труп. Наші предки обходились без таких перлин. Слов-

ник Грінченка (СГ) фіксує таку пару: горішнє вікно, пояснюючи її як вікно на

горищі. Користуючись із ряснозначности лексичних одиниць, попередні покоління

уникали важкомовного горищний, віддавши перевагу легкомовній формі горішній.

СГ реєструє п’ять значень для слова горішній. СУМ же наводить лише три значення.

Заради ”граматичної правильности” мовознавці УССР ”збагатили” нас словом-

мерцем горищний: легкість і простоту спілкування утруднили лексичним бовдуром.

Цікаво, що словник Уманця і Спілки, замість слова горищний наводить слово

горішний, - не горішній. Слово ж верхній там має форму горішній. Отже, слово

- не те саме, що горішній, і є народнім варіянтом ”граматично правильної” форми

горищний. Наша мова знає такі спрощення, де уникнуто збігів важкомовних звуків:

Отже, форму гориШЧНий можна спростити на гориШНий, а ще краще на гориш-

ній: м’яке закінчення тут аж проситься (його фіксує і СГ у формі горішній).

Виграє чи втратить вираз (1), якщо його віддати так:

Поруч жінка розриває вилами горишній мотлох?

Милозвучність має пряме відношення і до наголосу у словах. Так, у виразі

ми конче маємо наголосити звук Я, а не І, хоч в інших випадках слово

Потребою милозвучности можна пояснити і зміну наголосу у непрямих відмінках

Це свідчить, що милозвучність слів та система наголосів взаємозалежні.