Хlvі. Про почуття мови.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Коли заглиблюєшся в дослідження мовних явищ, не можеш вийти з дива, скіль-

ки всяких вимог мають задовольняти слова і мовні звороти. Кожне слово мусить бу-

ти зрозуміле або логічно вмотивоване, відповідати нормам граматики та словотвор-

чости, легко вимовлятися мовцем і легко сприйматися слухчем, а це значить - мати

досконалу звукову будову і певну словесну привабливість, а ще відповідати есте-

Це те, що часом називають ”природнім мовним смаком” або ”почуттям мови” її

”Почуття мови” - термін умовний. Існує цілий комплекс естетичних вимог,

яких дотримуються мовці даного мовного середовища. Про тих, хто у своїй мовній

практиці найповніше задовольняє ці вимоги, ми кажемо, що вони мають розвинуте

”почуття мови” або ”природній мовний смак”. Творці народньої творчости й письме-

нники минулого, якраз і мали ”природній мовний смак” - володіли ”почуттям мови”.

Що саме окреслюють дані поняття, можна пояснити науково. А втім багато з

нас і без довгих пояснень відчуває, що те чи те слово, той чи той вираз вписує-

ться або не вписується в логічно-звукову систему нашої мови. Досліджуючи, що

суперечить ”природньому мовному смакові”, ми краще розуміємо, що таке ”почуття

мови”. Воно належить до тих понять, які легше збагнути практично, ніж теоретич-

но. Отож, перейдім до практики, до прикладів.

Якось на мовознавчій конференції я висловив думку, що слово

як і в інших виразах, слово невдале і суперечить духові нашої мови, що краще

Дехто одразу наїжачився проти цього, мовляв, мій погляд гальмує розвиток лексич-

відповідає словотворчій моделі, яка продукує ряд форм, наприклад, слово

А раз слово утворено за наявною моделлю, то воно має право на існування.

На жаль, мовна практика спростовує аргументацію моїх опонентів.

Новостворене слово мусить відповідати словотворчій моделі, - це так, але

цієї відповідности недосить; кожна нова форма мусить бути легкомовною і крім то-

го задовольняти наш природній мовний смак. Наведу приклад моделі, яка від деяких

слів творить похідні форми, а від деяких інших - ні.

Від слова кликати ми творимо форму кликаний

Можна навести десятки прикладів, коли дієслова з кінцівкою -ати творять ді-

легко вписуються у будь-який контекст. Проте у деяких випадках дана модель ”не

Спробуймо утворити віддієслівну форму з кінцівкою -аний від слова

Слово униканий виведено за дуже продуктивною моделлю, але його ніхто ніко-

ли не вживав і не вживає. Чи чув хто, щоб говорили, наприклад, так:

Виходить, що творення за популярною моделлю ще не дає слову права на існування.

Отут якраз і до речі послатися на ”почуття мови”. Слово униканий не задово-

Дехто пробує її вживати, та чомусь вона не приживається: суперечить нашому мов-

Природній мовний смак віками допомагав минулим поколінням творити українсь-

ку мову. Цей смак відкидав усе те, що не вписувалося в її тональність. Він ви-

конував роль ”мовного контролю”, бракуючи нездалі мовні форми.

Почуття мови виявляє себе у низці мовних явищ. Природній мовний смак змушує

нас вимовляти окремі слова так або так, щоб не дратувати почуття мови. Слово

самотній ми вимовляємо з м’яким закінченням -ій, та коли ми в цьому слові зміни-

мо О в основі на І, то заразом мусимо змінити закінчення на тверде: самітний.

Це саме робимо і на письмі. Корекція нашого мовлення відбувається під впливом

мовного смаку, сказати, ”на ходу” мовлення. Хто ж не має мовного смаку, може

часом сказати і написати самітній або самотний, і таке написання буде вже й по-

Правила чергування голосних звуків, фактично, підлягають нашому мовному

смаку: вимовляючи слово сваволя, ми проте не кажемо сваволля, а лише свавілля.

За додержанням правила переходу звуку О в І та навпаки стежить наш мовний смак.

Мовний смак бере участь і в словотворенні. Від слова шептати ми творимо

іменник шептій, а від слова топтати - топчій. У першаму разі кінцівка - -тій,

а в другому - -чій. Чому? Дієслова ж мають однакову будову і однакову кінцеву

Мали б бути однакові кінцівки і в іменниках.

Аж ні. В іменниках кінцеві частини різняться.

Так зарядив наш мовний смак, бо хіба могли б прикрашати наше мовлення слова

Мовний смак вимагає від нас казати (й писати) шептій (від шептати), але

В основі слова корупція немає звуку М, але в похідному від корупції слові

корумпований цей звук присутній. Така була вимога нашого почуття мови.

На жаль, деякі сучасні мовознавці та словотворці не можуть похвалитися при-

роднім почуттям мови. Їхня словотворчість їх же й ”виводить на чисту воду”.

Один поважний академік, наприклад, ощасливив нас неологізмом

Треба ж аж так не мати мовного смаку, щоб коротке, легкомовне, зрозуміле і

Чого, чого, а почуття мови ученому мужеві таки бракує.

Бракує мовного смаку і укладачам правопису-93.

згідно із схемою спрощення звуків при утворенні прикметників:

Якщо ігнорувати почуття мови і творити форми, що суперечать нашому природ-

ньому смакові, нищиться неповторна тональність мови: з легкої і зрозумілої вона

обертається на важке, непривабливе та карикатурне язичіє без жодних перспектив

на майбутнє. Отже, словолюби та носії мови мусять дбати, щоб такі слова, як

мовленнєвий, співпрацівництво, униканий, рівненський