Див17. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра проблеми адаптації до шкільного життя.

.Динаміка розвитку психічних процесів та особистості молодшого школяра (від 1-го до 3-го класу).+ Розвиток пізнавальних процесів сприймання. Чим особливе у дітей: вони добре розрізняють висоту звуків, колір і орієнтуються у часі. Память. Формується логічна (під вливом навчання) підвищується здатність заучувати і відтворювати, зростає продуктивне запам'ятовування. Відб розвиток довільної пам'яті. Увага з мимовільної переходить в активно-довільну (2-3 клас), але не стійка. Мислення у І-му класі конкретпо-образне мислення. Мовлення запас слів досягає 3, 5 тис. Мова в основному ситуативна, дієслівна. Уява відтворююча (репродуктивна) і розвиваюча, творча уява (продуктивна).

19. Проблеми мотивації уміння та поведінки в молодшому шкільному віці Л.І.Божович, вивчаючи фактори, шо спонукають дитину до навчання, виділила два види мотивів учіння.

Перший вид пов'язується з розвитком особистості учня. Вещи втілюють ті прагнення й потреби дитини, які випливають з усіх обставин її життя та які пов'язані з основною спрямованістю її особистості. За змістом такі мотиви можна пов'язати з бажанням учня одержати схвалення батьків або вчителя або ж завоювати чи підтвердити авторитет у середовищі однокласників. Це широкі соціальні.мотиви, оскільки вони виходять за межі самото навчального процесу и пов'язані з тими життєвими відносинами, в які вступає дитина завдяки учінню.

Другий вид мотивів учіння утворюють мотиви, народжені переважно самою навчальною діяльністю. До складу шсі групи входять різноманітні навчально-нЬтавальпі інгерсси, у -вдоволення, які виникають у дитини внаслідок напруженої інтелектуальної активності, трудового зусилля, подолання труднощів. Сучасна психологія об'єднує такі мотиви в поняття пізнавальні інтереси.

Молодший шкільний вік. Учбова, ігрова, трудова, снор-тивпа та іпгаа діяльність молодших школярів опосередковується цілим рядом пов'язаних між собою мотивів. У їх комплексі певні мотиви виступають па перший плай, про що свідчать і зрушення, в інтересах молодших школярів.

В учнів молодшого шкільного віку формуються різноманітні навчальні інтереси.

Іноді на перший план виступає прагнення учня за допомогою навчання здобутії особисту перевагу в класі. Передбачення успіху, прагнення уникнути невдач в учіппі й пов'язаного з цим пришіжешія перед іншими дітьми є для деяких учнів сильним мотивом їх учбової діяльності. Деякі учні вчаться для того, щоб порадувати батьків, близьких людей.

Бувають і такі учні, що вчаться з примусу. Першокласники в переважній більшості зацікавлено й сумліп-п ставляться до навчання, виявляють інтерес до навчального матеріалу. Мотиви їх старанного ставлення породжуються самою навчальною діяльністю.

Стійкість інтересів до самої учбової діяльності молодших школярів залежить від того, як ця діяльність організується, як вчитель уміє збуджувати й підтримувати іптерес своїх вихованців набування знань, як пов'язуються ці знання з житіям.

20. Психологія самовиховання, самопізнання і самооцінка - передумови самоуправління у самовихованні. Молодший шкільний вік (від 6-7 років до 1 1 років) навчання Виникнення внутрішнього плану дій, закріплення довільності, стійких форм поведінки та діяльності, Розвиток нових пізнавальних ставлень до навколишнього. Формування позиції школяра, розвиток суспільної спрямованості.Формування характеру, організація навч. Діяльності, рефлексія.

21 Соціальна ситуація розвитку та проблема кризи в підлітковому віці 13+У підлітковому вщі в особистості з'являються різні проблеми, і вона не завжди буває спроможна виробити відповідно новій соціальній ситуації розвитку механізми подолання труднощів. Підлітки починають «пошук себе», ставлячи вічні питання: Хто я? Для чого я? Яким я хочу бути? Яким мене бачать інші? Найважливішим фактором, що впливає на виникнення кризи ідентичності, стає особметісна рефлексія ка свій внутрішній світ і глибока незадоволеність собою. Багато гадлітюв відчувають сумніви у наявності в себе власної індивідуальності, інколи можуть сприймати себе «як копію» іншої людини.

Реакції протесту проти авторитетів можуть мати генералізо-ваний характер і бути спрямовані проти сім'ї, школи, інститутів соціалізації. Зміст їх — протистояння авторитетам (батькові, вчителю, тренеру), існуючий порядкам, структурі соціальних норм. Інколи спостерігається відмова від опору і уникнення Його, що сприяє входженню до псевлорелігійних спітьностей або неформальних угруповань.

22. Особливості анатомо-фізіологічного розвитку в підлітковому віці та їх психологічні наслідки. ПІДЛІТКИ здатні до тривалішого напруження, можуть довше, ніж молодші школярі, працювати, виконувати фізичні вправи, особливо тоді, коли діяльність їх цікавить, захоплює.Скелетна система в підлітковому віці міцнішає, проте вона ще не така, як у дорослих. Окостеніння хребта, грудної клітки, таза ше не закінчилося, тому за несприятливих умов можливі їх викривлення У підлітковому віці помітна невідповідність у розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Характерним для психічного" розвитку підлітка є статеве дозрівання. Статеві залози, виділяючи в організм гормони, впливають на функціонування інших залоз внутрішньої секреції та нервової системи і тим самим на психічний стан, поведінку підлітків.

23. Головні психологічні новоутворення та динаміка розвитку особистості підлітка (молодший - старший підліток) Підліток починає усвідомлювати себе як дорослу особу. Зростає його активність, відбувається переорієнтація з цінностей, характерних для дітей, на цінності, які виникають в свідомості підлітка під впливом прагнення бути дорослим. Для цього є підстави: значний прогрес у фізичному розвитку, статеве дозрівання, участь у праці дорослих Отже, для психічного розвитку підлітка характерним в ряд суперечностей. Підліток і дитина, і вже не дитина, він має деякі риси дорослого, але він не дорослий, намагається осмислювати свої прагнення, дії, як це роблять юнаки і дорослі, але осмислює своєрідно, по-дитячому. Саме ця суперечливість психічного розвитку підлітка потребує правильного пояснення іврахування у виховному керівництві становленням його особистості.

25. 'Соціальна ситуація розвитку, особливості спілкування (дружба та кохання) в юнацькому віці Молодший юнацький вік - це час формування постійних дружніх і товариських стосунків, зокрема між юнаками та дівчатами, формування вольових якостей, рис характеру, застосування до певних життєвих ситуацій засвоєних морально-політичних переконань. Властиве для старшого шкільного віку прагнення разом з колективом втілити свої задуми є важливим чинником морального й розумового формування особистості в цей період.

26. Розвиток когнітивної сфери та основні новоутворення в юнацькому віці Інтенсивність формування особистості (суджень-оцшок. принципів, ідеалів, переконань).Самосвідомість, самовизначення Прагнення до самовиховання, самопізнання, самовдосконалення.Критичне ставлення до дорослих, філософсько-романтичпий світогляд Психосексу альт орієнтації. Формування громадянських прав та обов'язків провідна діяльність-Навчально-іірофссійпа шкільна діяльність (ціииісно-орієнташйпа)

27. Проблема вибору професії та життєвий шлях особистості.

Старшокласники стоять на порозі самостійного життя, вони заняті активними пошуками свого місця в суспільстві, визначенням свого покликання, вибором професії. Це створює особливу соціалльну ситуацію формування їх особистості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створює своєрідну їх внутрішню позицію. Вони добре розуміють необхідність навчання в школі для майбутньої трудвої діяльності, для продовження навчання у ВНЗ, здобуття спеціальності, для життя. Збагачується мотивація учбової діяльності. У професійному самовизначенні у віковій психології розрізняють ряд етапів:

дитяча гра, протягом якої дитина приймає в себе різні професійні ролі.

Підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї, чи іншої привабливої для нього прорфесії.

Охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку. - попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються та оцінюються спочатку з точки зору інтересів підлітка, потім - з точки зору його здібностей, і нарешті, з точки зору його системи цінностей.

Практичне прийняття рішень, власне вибір професії включає в себе два головних компонента: визначення рівня кваліфікації майбутньої діяльності, обсягу та часу підготовки до неї, вибір конкретної спеціальності.

28. Акмеологія: основні етапи психології дорослих вік дорослості — це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому нМсих особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Французький психолог Е. Клапаред характеризував дорослість як стан психічного «закам'яніння», коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетерохронність (нерівномірність); виділяються сенситивні і критичні моменти, психофізіологічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива. У 1928 році М.М. Рибніков для визначення періоду дорослості запропонував термін «акмеологія», (акме — це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загальиосоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

29. Проблема становлення особистості та кризи ідентичності (за Е. Еріксоном)За Еріксоном: і етап: довіра, недовіра(період від 0 до І року); 2 етап: автономія - сором, сумніви(приблизно від І до 2, 5р); 3 етап: ініціативність - почуття вини(3+-Ір.);

4 етап: працелюбність - неповноцінність (молодший школяр); 5 етап: ідентичність - дифузія ідсіпичності(годлітковий - юнацький)

За Піаже. В основу покладена теорія про копіітивний розвнток(розумовий}.

Стадії: 1) сенсомоторний інтслект(0-1р.); 2) конкретні операції поділ. На два шдетапи:

а) передопераційний інтслект(до 5-8р.>, б) конкретні операції, тобто розуми на основі наочносгі(до8-12р); 3)формальні операції поділ на два ігідетапи: а) нормальні операції, тобто відрвані від наочності(до 12-14р.); б)формальні операціц'з 13-14

Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідні 3. Фройду, розробив исихоісторичну теорію розвитк особистості з врахуванням конкретного культурного середови ща.

Він виділяє вісім стадій життєвого шляху особистості) немовляти (оральна стадія), ранній вік (анальна стадія), вік грі? (фаллічна стадія), шкільний вік (латентна стадія), підлітковиі вік (латентна стадія), молодість, зрілість і старість.

До кожної стадії життєвого циклу суспільство пред'являє певне завдання, розв'язання якого залежить як від рівня розвитку індивіда, так і від духовної зрілості суспільства зводиться до встановлення динамічного співвідношення мщ двома крайніми полюсами.

Розвиток особистості є результатом боротьби двох крайніх можливостей, яка на новій стадії розділяється новим завданням. Поворотні пункти при переході від однієї форми егоіден-тичності до другої Е. Еріксон називає кризами ідентичності.

Стадії життєвого шляху особистості за Е. Еріксоном

Так, найбільш глибокою життєвою кризою характеризується п'ята стадія розвитку особистості, до

1 місяць —дитина підніму підборіддя;

2 місяць — піднімає груди;

3 місяць — тягнеться за предметом, але, як правило, промахується;

4 місяць — сидить з підтримкою;

5—6 місяців — захоплює рукою предмети;

7 місяць — сидить без підтримки-,

8 місяць — сідас без сторонньої допомоги:

9 місяць — стоїть з підтримкою, повзає на животі:

10 місяць — повзає, спираючись на руки і коліна, ходить, тримаючись двома р> тса.чи;

11 місяць — стоїть без підтримки;

12 місяці, — ходить, тримаючись однією рукою.

Рлтоі немовляти дуже складні і зв'язані з цілісним сприйманням, з'єднаним з відч> тгями різних модальностей. Вік від одного до трьох років — це стадія сензитивносгі (особливої чутливості, сприйнятливості) дитини до мовних вгаіивів ІЛ.С Вигогськнй).

Автономна мова дитини в перші місяці другого року життя трасформується і зникає Незвичні і за звучанням і за змістом слова замінюються словами мови «дорослих»)

ЗО Діяльнісний підхід до формування особистості (за О.М.Леонтьєвим, та Д.Б.Ельконіним). Предьістории процесе развития

Если окинуть одним взглядом путь, которьій проходит зто развитие, ' вьістуиают его основньїе стадии и основньїе управляющие им закономерности. лРазвіі гає психики животньїх происходит в процессе их биологической зволюции и подчинено общим законам зтого процесса. Каждая новая ступень условиям существования животньїх и новий шаг в усложнении их физической организации)

Наконец, еще большее усложнение условии существования, приводящее к развитию еще более совершенньїх органов восприятия и действия и еще более совершенного мозга. создаст у животньїх возможность чувственного восприятия йми обьективньїх соотношений вещей в виде предметних «ситуаций»

Мьі видим, таким образом, чтфдзвитие_пснхики определяетея нсобходимостью приспособления животньїх к ередни что психическо функцией соответствующих органов, формирующихся приспособления. Нужно при зтом особенно подчеркпуть, что |психическое отражение отнюдь не представляет собой только «чисто субьективного», побочного явлення, не имеющего реального значення в жизни животньїх, в их борьбе за существование,. Напротив..., психика возникает и развиваетея у животньїх именно полому, что иначе, они не, могли бьі ориентироваться в ереде.

Итак, (развитие жизни приводит к такому изменению физической ортанизации животньїх, к возникновению у них таких органов— органов чувств, органов действия и нервной системи, / функцией которьіх являетея отражение окружающей их действие

31. Психологічна сутність та механізми процесу виховання і самовиховання Виховання в широкому розумінні- ф—щя суспільства, яка забезпечує розвиток через передавання новому поколінні соц. Історичного досвіду до вимог часу У вузькому—процес свідомого і цілеспрямованого систематичного формування, який здійснюється під впливом різних соц. Інститутів. Псих. Вих.. вивчає механізми формування психо.—соц. Якостей людини. ЕІредставник нсобіхевіоризму А. Бандура стверджував, що іенкє на учпшя як спостереження за діями інших. Представник Скілер, автор теорії оперантного научіння вважав що індивід здійснює такі реакції, які підкреслюються. Самовні. - процес формування людиною свой особистості відповідно до поставленої мети. Існує 3-осноені групи самових самопізнання для якого характерні такі психічні акти, як самоспостереження, самоаналіз, само оцінювання... самостимулювання: езмозбадьорення самокартання, самоствердження особистості., самовладання: самостримання, бажання гальмувати негативні настрої, емоційні стани...

Психологія виховання досліджує психічні закономірності формування особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія самовиховання передбачає спрямування активності учня і учнівського колективу на оволодіння такими цінними орієнтаціями як гуманізм, потреба в оцінці іделі, естетичних трудових пізнавальних спортивних позицій. Самовиховання є індивідуальною своєрідністю кожної дитини, що зумовлюється конкретними цілями, специфікою засобів і форм самовиховання. Здатність до самовиховання з'являється в учнів підліткового віку. Факт виникнення учнів потреби в самовихованні у вдосконаленні своїх можливостей, в збагаченні власного духовного світу є одним з найсуттєвіших показників ефективності виховного процесу. Важливою метою виховання є вироблення в дитини ранніх років здатності до самостійної духовної діяльності. Потреба у самовихованні, якщо вона з'являється у дитини з ранніх років, стає як правило постійним супутником людини протягом усього життя.

33. Психологічна характеристика навчання. Основні форми навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемне навчання, програмоване навчання) Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами пред'явлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням задається своєрідний еталон засвоєння, обов'язковий для всіх учтв Навчання як особливий вид групової діяльності включає навчальну й учбову діяльності, які мають принципову відмінність. Навчальна діяльність — це діяльність практична (діяльність вчителя), а учбова теоретична (пізнавальна) діяльність учнів. Варто підкреслити, що коли визначають навчання як управління, мають на увазі не всю навчальну' діяльність педагога, а лише ту, яка веде учнів до здійснення шлей.

32. Проблема оцінки вихованості, рівні та критерії вихованості.

Серед притаманних вихованій особистості якостей центральне місце посідають моральні якості, оскільки саме вони визначають і регулюють поведінку людини у всіх сферах суспільного життя, головним еталоном з яким встановлюється рівень вихованості людини, є моральні принципи і норми суспільства, що передбачають сформованість в особистості таких рис як любов до батьківщини, сумлінна праця на благо суспільства, колективізм і товариська взаємодопомога, гуманність, милосердя, справедливість...

Одним із можливих способів визначення рівня вихованості людини є встапновленя рівня сформованості у ній системи особистісних якостей: відповідальність, повага та інше. Критерієм вихованості можуть служити лише ті якості, які сформувалися в особистості, єдності, як операційної так і мотиваційної сторін її поведінки. Лише за цих умов людина з власної ініціативи виявлятиме певні якості незалежно від зовнішніх спонукань, контролю, примусу.

Серед важливих критеріїв вихованості учнівського колективу с: рівень згуртованості та організованості, наявність громадської думки, особливості емоціональних та ділових внутрішньо колективних взаємин, наявність позитивних традицій.

34. Психологічна характеристика навчання. Поняття про навчаємість Навчальна діяльність - процес, в ретультаті итого людина отримує нові і змінює в неї старі уміння і навички. Включає в себе навчання і уміння.

Навчання - спільна діяльність учителя і учня, процес передачі досвіду(навч. як категорія більше відноситься до вчителя).

Уміння - цс те, що в складі навч. діяльності припадає на долю учня. Ця навчальна праця, яка відображає активність учня, студенга по оволодінню соціальним досвідом.

Научіня - результат учшня, факт набуття нових психологічних якостей в учбовій діяльності. Походить від слова «навчитися». Включат в себе те, що індив. Може навчитися в процесі навчання. Сучасна укр. Освіта дуже інформаційно перевантажена. В Амер. вивчають 300 фізичних понять, в Англ - 600, в українській - 1200- 1300 понять.

35. Психологічна характеристика учбової діяльності, структура діяльності учіння У зв'язку з тим, що у змісті поняття учішгя залишається лише набуття зовнішнього досвіду, а до розвитку відноситься набуття загального досвіду, тобто загальних способів дій та операцій, це дало можливість авторові виділити види учінняНаприклад, проходження його в умовах допомога та управління чи в умовах самостійного процесу. За характером цього процесу 1.1. Ільясов виділяє цілеспрямоване, довільне або пешлеспрямовапе, мимовільне учшня як побічний продукт іпших процесів та діяльностей, наприклад, як результат ігрової діяльності. Виокремлене 1.1. Ільясовим цілеспрямоване довільне учіння є активним учінням Чеський теоретик 1. Лінгарт називає його учбовою діяльністю учнів.

Отже, поняття учіння та учбова діяльність не є тотожними. Учбова діяльність є однією з форм учіння

Учбова діяльність суб'єкта має структуру, до якої входять такі компоненти: 1) мотивація; 2) учбові задачі в конкретних ситуаціях; 3) учбові дії; 4) контроль, що переходить у самоконтроль, 5) оцінка, що переходить у самооцінку.

36. Проблема мотивації діяльності учіння. Динаміка розвитку мотивів діяльності учіння в шкільному віці. Мотивація є одним з важливих компонентів цій діяльності. Вона є джерелом активності суб'єкта. Більшість авторів пояснюють мотивацію як систему психологічних факторів, що зумовлюють поведінку та діяльність людини. С.Занюк виділяє динамічний та структурний (змістовий) аспект мотивації- На його думку, продуктивність діяльності, її процес і результат визначаються, по-перше, спрямованістю мотивів, їх змістом; а по-друге, силою, активністю, напруженістю мотивів відповідного змісту. Структурний аспект мотивації - це прояви різнобічних потреб людини. До змістового аспекту мотивації входять такі компоненти, як зміст мотивації (система психологічних факторів як зумовлювачів діяльності), зв'язок між мотивами; ієрархія мотивів, потреби, які лежать в основі мотивів і зумовлюють поведінку. Динамічний аспект мотивації визначається такими характеристиками, як сила, стійкість, міра збудження мотивів, здатність переключатися з одних мотивів на інші.

МОТИВ — це сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і визначають її спрямованість. Види мотивів розрізняють в залежності від: 1) характеру участі у діяльності (усвідомлені, реально діючі мотиви); 2) часу діяльності (тривала-короткамотивація); 3)соціальної значущості (соціальні-вузькоособистісні); 4) включеності у діяльність або від таких мотивів, що знаходяться поза нею (широкі соціальні мотиви та вузькоособистісні мотиви); мотиви Л.С. Виготський вводить також поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, як переломних точок на кривій дитячого розвитку, які відокремлюють один віковий період від іншого.

38 Проблема тривожності, її види та вікова динаміка в шкільному віці. Тривожність це психічний стан людини, який характеризується невпевненістю і страхом. С два види тривожності: ситуативна і особистісна. Тривожність призводить до неврозів. Динаміка тривожності починається з молодшого шкільного віку, коли відбувається адаптація до колективу. Підлітковий вік, коли відбувається самоствердження особистості і юнацький вік - вибір професії, неспівпадання мрій з дійсністю.

39 Вікова динаміка розвитку когнітивної сфери особистості(дошкільний-юнацький вік дорослості). Сенсомоторна стадія (до 2 років). Формування елементарних ментальних схем за допомогою відчуттів, циркулярна реакція і постійність предметів. Доопераційна стадія(2-7 років) вихід за межі наявної
ситуації, використання символів та мови для позначення відсутніх предметів. Нзворотність, зосередженість на поточних станах. Централізація, егоцентричність, магічність, символічна репродукція, відсутність ментальної структури збереження, задачі для розвитку Стадій конкретних операцій (7-12). Фіксація змін об'єкта в процесі перетворень та здатності за допомогою логічних міркувань узгоджувати розбіжності у зовнішньому вигляді об'єкта: зворотність, вихід за межі поточного часу, багатовимірність, зменшується егоцентричність. Ментальна структура збереження встановлена: вимірність розбіжностей між об'єктами. Формальність операцій(> 12 років) здатність до операцій з поняттями висування та систематичного обдумування припущень, здатність розуміти метафори, гумор.

42. Психологічна характеристика особистості вчителя. Педагогічна спрямованість та педагогічні здібності. По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами) педагогічної системи. По-друге, педагогічні здібності це «особлм» чутливість до об'єкту, процесу і результатів педагогічної дальності». По-третє, — вони включають у себе не тільки набір, сукупність, а являють деяку структурну організацію цієї чутливості. По-четверте, виділена урівненість педагогічних здібностей. По-п'яте, це трактування визначає зв'язок загальних і спеціальних педагогічних здібностей, з одного боку, і спеціальних педагогічних здібностей з іншого.