Співвідношення навчання, виховання і психічного розвитку (За Л.С.Виготським та Ж.Піаже).

Ж. Піаже, вивчав розвиток дитячого мислення незалежно від процес навчання дитини. За Піаже тип і рівні психічного розвитку, зокрема розвит< інтелекту, самі визначають можливості повноцінної засвоєння і розуміння того, що дається в навчанні. У психічно розвитку свої джерела і свої рушійні сили, незалежні в спеціального навчання. Піаже стверджує, що дітям менше есми-восьми рок недосяжні повноцінні дії з числом. Широко описаний Піаа феномен «незбереження кількості», який можна виявити такому експерименті.

При цьому підході допускається повна Залежність процесів розвитку від процесів навчання.

Принципово нове розв'язання знайшла проблема співвідношення Щчання і розвитку в роботах Л.С. Виготського. Л.С. Впготський висунув жу формулу: лише те навчання є хорошим, яке забігає наперед юзвитку.

Думка про те, що всі складні форми психічного життя дитини формуються в процесі спілкування,

Якщо весь психічний розвиток дитини відбувається в процесі гілкування, то з цього витікає, що спілкування і його найбільш систематизована форма навчання - формує розиток..

Навчання не є тотожним розвитку. Воно створює «зон^А найближчого розвитку», тобто пробуджує внутрішні процесі розвитку, які поступово, через співробітництво та взаємодії] з оточуючими, стають надбанням самої дитини.

Мечу свого учіння старшокласники усвідомлюють як підготовку до майбутньої суспільно корисної діяльності,

Набуття середньої освіти як підготовки до вступу у вищі навчальні -заклади в основним мотивом, навчальної діяльності.

5. Провідна роль навчання в психічному розвитку дитини. Учіння скеровується навчанням, яке являє собою складну систему способів здійснюваного в сім'ї, дитячих садках, школах та інших закладах керування учбовою діяльністю молодого покоління. АНавчання сприяє розвитку пам'яті учнів, переходам від мимовільних до довільних способів запам'ятовування й відтворення, виробленню раціональних прийомів заучування. Воно є вирішальним фактором розвитку мислення й лкмиенш. Провідна роль навчання залежить від того, що і як учні засвоюють. Учні усіпшіпше засвоюють те, до чого у них є готовність, пю є виявом їх загального розвитку. Врахування цих відмінностей потрібне для індивідуалізації й диференціації навчання, для підвищення його ефективності, його ролі у психічному розвитку учнів. Виховання й розвиток особистості Навчання здійснює й виховні функції у формуванні підростаючої особистості. Воно виховує її, озброюючи науковими знаннями про природу й суспільство, правильним світорозумінням, знайомлячи ЇЇ з минулим нашого суспільства, сучасними його творчими досягненнями і перспективами.

7. Періодизація психічного розвитку людини, основні критерії" періодизації (За Еріксоном Е., Ельконіним Д.Б.) Кожний період -— це відрізок життєвого шляху- підростаючого індивіда і водночас певний ступінь його розвитку як особистості з характерними для нього відносно стійкими якісними особливостями. У межах кожного періоду відбуваються пе тільки кількісні, а й якісні зміни психіки, які дають підставивиділяти у ньому певні стадії, що послідовно змінюють одна одну.

Піаж визначав чотири основні періоди психічного розвитку дитини з рядом стадій і фаз у кожному з них. Визначаючи характерні ознаки стадій Піаже відносить до них такі: інтегративний їх характер(структури, що виникли раніше, входять складовою частиною до пізніше утворюваних структур); цілісність структур, які характерезують досягнений рівень розвитку; постійний порядок слідування структур, хронологія якого, може прискорюватися, або затримуватися залежно від суспільних умов життя дітей; наявність у кожній стадії фаз підготовки і фаз завершення новоутворення.

Розвиваючи ідеї Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на підставі таких ^Аосновних критеріїв, як соціальна ситуація розвитку, провідний їтин діяльності, основні новоутворення розвитку та кризи.

Хронологічно вікові кризи визначаються межами стабільн періодів: криза новонародженого (до 1 міс), криза одного рок криза трьох років, криза семи років, підліткова криза (11 12 років), юнацька криза.

За Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:

1) вік немовляти — до 1 року;

2) раннє дитинство -- 1 —3 роки;

3) молодший і середній дошкільний вік — 3—4—5 років;

4) старший дошкільний вік — 4(5 6) 7 років:

5) молодший шкільний вік — 6 (7— 10) 1 1 років;

6) підлітковий вік — 10(11 —13) 14 років;

7) ранній юнацький вік—13(14 16) 17 років.

Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи: 1) д< шкільне дитинство (0—6) 7 років; 2) молодший шкільний ві (6—11 років); 3) середній і старший шкільний вік (12—17 років)

8. Особливості пренатального періоду розвитку людини. Онтогенез людини розпочинається ще до її народження. Ранньому дитинству у вживаному значенні цього слова передує пренатальна (дородове), або утробна, стадія існування дитини. Тому реальним початком її розвитку є не народження, а зародження, тобто утворення з статевих клітин (гамет) зародка (зігогги).В організмі матері створюється оптимальна ситуація для розвитку зародка, тобто ті умови, які відповідають його фізіологічним особливостям, в яких він захищений якнайкраще від температурних коливань, від травм та впливу хворобо-творчих мікробів. Зародок із самого початку свого існування вступає у взаємодію з організмом матері. У його розвитку реалізується спадково закріплена і передана в і-енах батьків програма побудови.людськогоорганізму, систем його оргаїпв та їх функцій.

11. Критерії розвитку дітей немовлячого та раннього дитячого віку Немовлячий період складається з двох періодів. І період —до 5—6 місяців: ІІ період — від 5—6 місяців до Иіосящв^л Основні віхи фізичного розвитку немовлята і середньо-сгатнеприі терміни їх конкретного виду діяльності та інші, том діяльності (коли до діяльності спонукає її процес і зміст, а не зовнішні чинники). 2. Зовнішні мотиви:

2.1. Широкі соціальні мотиви:

а) мотив обов'язку і відповідальності перед суспільством, групою, окремими людьми;

б) мотиви самовираження і самовдосконалення;

2.2. Вузькоособистісні мотиви;

а) прагнення отримати схвалення з боку інших людей;

б) прагнення отримати високий соціальний статус (престижна мотивація).

2.3. Мотиви уникнення неприємностей, котрі можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей.

9. Особливості соціальної ситуації розвитку в немовлячому віці (діада " мати - дитина") та основні новоутворення. у першій його стадії, що називається стадією немовляти (від народження до одного року)виділяють коротку, але надзвичайно важливу фазу новонародже-пості. її справедливо вважають критичною. Починається вона з акту народження, що являє собою радикальну зміну способу життя дитини, «перевірку її готовності» до позаутробного існування, пристосування до нових його умов. Фаза новонародженості звичайно триває до чотирьох тижнів. Відокремившись фізично від матері, немовля починає дихати легенями, отримуючи кисень з повітря, а не з крові матері, ззовні приймати їжу, перетравлювати її і виділяти непотрібні організму речовин.: Протягом перших тижнів життя організм певною мірою адаптується до нового (сухішого, холоднішого, світлішого, різноманітно озвученого) середовища, в якому безупинно відбуваються зміни, часом різкі й несподівані. Основним пізнавальним органом дитини в перші дні й тижні її жття є рот. Пов'язані і харчуванням рухи (ссання, ковзання, випльовування, мімічні рухи) найбільш сформовані й енергійні. Якщо доторкнуіись до губів новонародженої дитини, вона відкриває рота, скошує його у напрямі до подразника, туди ж рухаються голова й очі, рученята напружуються. Кожний дотик до щічки, до лоба викликає і посилює ссальні рухи. Так сіпорюпьсяяерустановка на об'єкт з наступним охопленням і ротом 9. Специфічна реакція усмішки дитини на обличчя матері є показником того, що, соціальна ситуація психічного розвитку дитини вже склалася. Цю соціальну ситуацію зв'язку дитини з дорослим Л.С. Виготський назвав соціальною ситуацією «МИ». Цс говорить про нерозривну єдність дитини і дорослого.

Соціальна ситуація сумісного життя дитини з матір'ю призводить У діяльності — безпосереднього емоційного спілкування дитини і матері.

Особливість цього типу діяльності заключається в тому, що предметом цієї діяльності є інша людина. Та коли предметом діяльності є інша людина, то така діяльність і є спілкування.

Спілкування такою типу в немовлячому віці дуже яскраво виражено.

Спілкування, в цей.періодліовиннр носити емоційно-позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я.

Провідною діяльністю дитини в немовлячому віці є емоційне спілкування, предметом якого для дитини є доросла людина. Псірша потреба, яка формується у дитини, — це потребу в іншій людині. Тільки розвиваючись з дорослою людиною, дитина сама може стати людиною.

Ходьба — перше з основних новоутворень, яке знаменує собою розрив старої ситуації розвитку.

Друге новоутворення - поява першого слова(особливість перших слів в тому, що вони носять характер вказівних жестів).

Спілкування з дорослим - центральне новоутворення.

10. Соціальна ситуація розвитку особистості в ранньому дитинстві, новоутворення віку Розвиток переддошкільника х^лактеризусться передусім дальшим інтенсивним фізичним зростанням, За перший рік життя дитина виростає на 20—25 см. за другий — на 10—12 см, за третій — лише на7см. Швидко збільшується вага. Змінюється співвідношення між величиною голови, тулуба та кіяціжж. До двох років прорізуються всі 20 молочних зубів. До третього року вага мозку дитини досягає 1000 г, що становить 7з вага мозку дорослої людини. Розвиваються далі нервові механізми, енергійно йде мієлінізація нервових шляхів у півкулях мозку. Підвищується працездатність нервової системи, пк> виявляється і в здовженні часу неспання. Отже, значно розширюються можливості дитини взаємодіяти із середовищем та розвиватися психічно.

Соціальна ситуаіітя гк Ужитку має багато спільного із ситуацією на попередній сталії. Дитина ще не спроможна самостійно задовольняти свої життєві потреби. Тому спілкування з дорослими — необхідна умова забезпечення життя й розвитку її діяльності. Новоутворення, що сформувалися протягом першого року життя, і дальше зростання дитини викликають якісні зміни у системі її стосунків з дорослими. Вони виявляються у самостійності дитини, деякій її емансипації, що невпинно зростає з року в рік. Оволодіваючи у спільній діяльності з дорослим і під його керуванням предметними діями дитина починає виконуватім освоєні дії вже й беї участі чи прямої допомоги дорослих (знаходити іграшку). Спонукувана праінешЕям до всього нового, нона може сама наближатися до того, що Гї приваблює, брати у рухи предмет, знайомий чи новий, оглядати й обмацувати його Вона може вже сама підійти до столу, взяти й.їсти хліб чи печиво,

12. Розвиток когнітивної сфери особистості в ранньому дитинстві Значним досягненням цього віку є оволодіння мовою. Інтенсивний розвиток мови в ранньому віці свідчить про те, що мову, на думку Д.Б. Ельконіна, слід розглядати не як функцію, а як особливий предмет, яким дитина опановує точно так, як опановує іншими знаряддями (ложкою, олівцем тощо). Розпиток мови - це «гілочка» в розвитку самостійної предметної діяльності. В ранньому віці швидко росте пасивний словник — кількість слів, що розуміє дитина. Дворічна дитина розуміє всі слова, якими користуються дорослі. У цьому віці вона починає розуміти пояснення дорослого (інструкції) відносно сумісних дій

13. Кризи психічного розвитку та особливості їх протікання в період становлення особистості (новонародженість, 1 рік, 3 роки, 13 років).Криза новонародженості — проміжний період між утробним (пренатальним) та позаутробним (постнатальним) способом життя. Коли б поруч з новонародженою дитиною не було дорослої людини, то через кілька годин вона б загинула. Перехід до нового способу існування забезпечується тільки дорослим. Перехідний період між немовлячим періодом і раннім дитинством дослідники називають кризою 1 уроку. Як і будь-яка криза вона зв'язана з появою самостійності і афективних реакцій. 1 Афективні форми поведінки дитини можуть виникати, коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче. Оскільки дитина уже сама може пересуватися по кімнаті (повзати або ходити) в цей час різко збільшується коло недоступних, недосяжних для неї предметів. Криза трьох років - це рубіж між раннім дошкільним віком один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад-перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого «Я» Дослідники криз психічного розвитку виділяють в них три етапи: 1) перед-критичпу або негативну фазу — період зламу, порушення, розладнання звичних форм поведінки і раніше сформованих структур; 2) власне момент кризи; 3) ност-критичну фазу, тобто період побудови нового. У підлітковому віці в особистості з'являються різні проблеми, і вона не завжди буває спроможна виробити відповідно новій соціальній ситуації розвитку механізми труднощі

24. Девіантна поведінка підлітка, проблема акцентуацій характеру та їх діагностика Акцентуація характеру надмірне вираження рис характеру та їх поєднання, яке є крайнім

зона найближчого розвитку — це відстань між рівнем актуального (що дитина може зробити сама) і потенційного (що дитина може зробити за допомогою дорослого) розвитку дитини.

14. Анатомо-фізіологічні особливості та розвиток особистості в дошкільному віці Дошкільний вік - це період підготовки дитини до навчання Цей період життя позначений значними змінами в анатомо-фізіологічному та духовному розвитку дитини, завдяки яким вона може навчатися в школі, опановувати знання, засвоювати норми моральної поведінки й виконувати посильні суспільно корисні трудові доручення. Важливим аспектом розвитку дітей-дошкільників є їхнє прагнення до знань, опанування елементарних норм поведінки в колективі, здатність самостійно виконувати нескладні доручення дорослих, обслуговувати себе, допомагати іншим, спрямовувати свої дії не тільки па безпосереднє сприймання, а й на уявні предмети та ситуації.

Відбуваються прогресивні зміни вищої нервової діяльності, що призводить до жвавості. Відбуваються зміни в будові головного мозку, його вага зростає. Кісткова система недостатньо окостеніла. Ритм роботи серця уповільнюється.

15. Соціальна ситуація розвитку і когнітивний розвиток дошкільника Провідним засобом спілкування у дошкільників с мова. Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знаходиться з перших днів життя. У процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення
Прагнення до керівництва у дошкільників визначається емоційним відношенням до своєї діяльності, а не позицією керівника. Діти дошкільники ще недостатньо усвідомлюють боротьбу за керівництво. Впродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки.

16. Психологічна готовність дитини до навчання з...школі, її структура та діагностика. Основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку Період дошкільного дитинства завершується формуванням у дітей психологічної готовності до навчання в школі. Майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у появі такого ставлення відіграють правильні уявлення дітей про учбову працю та шкільне життя. Відсутність належної спрямованості на уміння спричиняється до неспроможності дитини взяти на себе обов'язки школяра, піклуватися про свої навчальні дії, переживати невдачі. Якщо пізнавальна активність несформована, то дітей приваблюють сторонні щодо учбової діяльності мотиви: «у школі можна грати в футбол», «не треба вдень спати», «школярі подорожують» тощо. Молодший шкільний вік. Діти мають можливість глибше осмислювати оточуюче і здатні аналізувати мову та мислення: слово усвідомлюється як частина мови Молодші школярі опановують правила поведінки в колективі, розглядають свої вчинки та поведінку не тільки з власної позиції, а й з позиції колективу, критично оцінюють поведінку товаришів, стають вимогливішими до них. У молодших школярів розвиваються такі якості, як самовладання, наполегливість, цілеспрямованість, витриманість, дисциплінованість.

На цих засадах формується здатністьконтролювати власну поведінку, підпорядковувати її вимогам школи Молодші школярі успішно залучаються до трудової діяльності, усвідомлюють її соціальний сенс і значення.