Прийоми, що сприяють поліпшенню взаємин між вихователем і вихованцем, установленню душевного контакту.

Вияв доброти, уваги і турботи. Учитель, виявляючи турбо­ту й увагу до учнів, неоднаковою мірою показує чуйність і доброту. У деяких же випадках відкритий вияв доброти, уваги й турботи необхід­ний, бо це дуже впливає. Доброта й увага, допомога з боку колективу

викликають у дитини відповідні шляхетні почуття: радість, вдячність, щастя. Ці теплі почуття до вчителя й товаришів можуть потім пошири­тися й на інших людей.

Такий прийом необхідний насамперед щодо того, хто скривджений у родині чи в колективі, коли біль і прикрість породили жорстокість, прагнення зробити на зло, напсувати, помстити ся. Причини для образ можуть бути різними: ненормальна обстановка в сім'ї, неласкаві мати чи батько, суворе ставлення до дитини, сирітство, часті осуд і покарання в школі.

Схвалення, похвала. Схвалення передається короткою реплі­кою, яка підтверджує, що учень діє правильно, його вчинок позитивний («Молодець», «Правильно» й т. ін.). Похвала — більш розгорнута оцінка з аналізом дій, учинків дитини («Вітя постарався, став учитися значно краще, ніж раніше», «Маша не тільки гарна учениця, а й удома матері допомагає»).

Авансування особистості. Термін «авансування особистості» як прийом педагогічного впливу введений А. С. Макаренком й озна­чає надання вихованцеві певного блага, висловлення позитивної думки про особистість, хоча вона цього в даний час повною мірою ще не заслу­говує. Вихователь, авансуючи вихованця, висловлює впевненість у тому, що він зміниться на краще. У вихованця у створеній ситуації виникає моральне задоволення, а головне — моральний обов'язок бути на ви­соті, що максимально спонукає його змінитися на краще.

Авансування особистості відрізняється від заохочення. Заохочення (похвала, премія, грамота) робиться за досягнуті успіхи, а за авансуван­ня оцінка дається в рахунок майбутніх заслуг, і цим успіхи особистості проектуються і програмуються.

У прийомі «авансування особистості» виявляється доброзичливе став­лення до вихованця, педагогічний оптимізм. Тому цей прийом сприяє поліпшенню взаємин між вихователем і вихованцем...

Обхідний рух. Різне ставлення вихователя до вихованця у кож­ному окремому випадку має свій особливий відгук. Наприклад, вихо­ванець, що завинив, перебуває в дуже скрутному становищі, у крайньо­му напруженні: товариші ставляться до нього вороже, підозрюють чи звинувачують у чомусь тяжкому. Конфлікт зростає, наближається роз­в'язка. У таких умовах беззастережна підтримка вихователя, що відво­дить силою свого авторитету звинувачення, робить на вихованця силь­ний вплив: він здивований раптовістю подій...

Такий прийом, пов'язаний із захистом вихованця від звинувачення колективу, А. С. Макаренко назвав обхідним рухом'...

До цього прийому доцільно звертатися лише тоді, коли той, хто зави­нив, якоюсь мірою ввійшов у колектив, став виправлятися, але ще не

'Див.: Макаренко А. С. // Сочинения. - М., 1958. - Т. 5. - С. 188-190.

може цілком позбутися серйозних недоліків. Розкриття провини, пере­жита ганьба, суворий осуд з боку вихователя, товаришів, утрата довіри в їхніх очах можуть зламати його.

Згодом, залишившись удвох зі своїм вихователем, вихованець пере­конується, що вихователеві все відомо про його провину і він засуджує його. Поведінку вчителя варто розцінювати лише як підтримку, допо­могу у важких обставинах, але аж ніяк не схвалення вчинку. Він повинен зрозуміти, що вихователь хоче йому допомогти, і це посилить його вдячність і почуття моральної відповідальності учнів. А. С. Ма-каренко говорив, що такий випадок віддає вихованця йому в руки як педагогічний об'єкт.