Навіювання як метод виховання особистості

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Навіювання — це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу осіб, розрахований на некритичне сприймання і прийняття слів, виражених у них думок і волі.

У медичній практиці, де широко використовується навіювання як терапевтичний засіб, розрізняють такі його види: 1) навіювання в гіпнотичному стані; 2) навіювання в стані природного сну; 3) навіювання в стані бадьорості (неспання). Виділяють іще один вид — самонавіювання.

Фізіологи і психотерапевти вважають, що навіювання в гіпнотичному стані діє фатально на людину (І. П. Павлов, В. М. Бехтерев,

К. І. Платонов, М. С. Лебединський), оскільки внаслідок гальмування кори головного мозку індивід не може виважувати й чинити опір навіюванню.

Психотерапевти стверджують, що можна встановити контакт з людиною у стані сну, і здійснювати навіювання без переведення природного сну в гіпнотичний (Ветерштадт, Джонс, Свядощ). Цей вид навіювання застосовується як до дорослих, так і до дітей. Виявилося, що найбільший ефект навіювання у стані сну досягається в дітей. На основі знання цього факту розгортаються тепер дослідження з гіпнопедії, тобто навчання іноземної мови в процесі сну.

Навіювання в стані бадьорості (неспання) — реальне життєве явище, воно відбувається у всіх галузях людських стосунків (педагогічна, медична і виробнича практика, мистецтво і література).

Чимало психотерапевтів вважають навіювання у стані бадьорості не менш ефективним, ніж у гіпнотичному (Льєбо, Бертгейм, Форель, Бехтерев та ін.). Більше того, частина терапевтів, які раніше застосовували гіпноз, відмовилися від нього на користь методу навіювання в стані бадьорості. М. С. Лебединський пише, що «пряме навіювання в стані бадьорості особливо ефективне й доцільне в дітей дошкільного та раннього шкільного віку»...

У цій роботі ми приділяємо увагу передусім навіюванню у стані бадьорості.

Навіювання як метод психологічного словесного впливу однієї людини на іншу практикується у всіх сферах людських стосунків, хоча його вплив не завжди усвідомлюється і правильно оцінюється кожною особистістю.

Навіювання стало основним методом психотерапії. Психотерапія ж запозичила цей метод з педагогічної практики і практики взаємовпливу людей у процесі спілкування, розробила його, науково обґрунтувала й застосувала до специфічних умов лікування.

Відомі психіатри і психотерапевти, наприклад такі, як Форель і Бехтерев, гідно поцінувавши можливості навіювання, рекомендують широко застосовувати його в педагогіці. Так, Форель вважає навіювання основним засобом виховання. Значна частина педагогіки, за його словами, базується на правильно зрозумілому і виконаному навіюванні. В. М. Бехтерев у праці «Навіювання й виховання» наводить багато схожих висловлювань і сам вважає, що навіювання виконує важливу роль у вихованні. Одні психологи перебільшували роль і значення навіювання у вихованні (Гюйо, Кейра), другі зовсім заперечували можливість його застосування (Вундт), треті ввалсали, що в системі різних методів навіювання має посідати своє місце (О. Ф. Лазурський).

Іншу позицію у ставленні до навіювання займав А. С. Макаренко. Він вважав навіювання загальновизнаним засобом виховання. Так, формуючи дисциплінованість, необхідно, писав він, навіяти дітям, що «дисципліна прикрашає колектив». А. С. Макаренко розробив методику

висунення вимог до вихованців. Формуючи колектив, слід починати з вимог. При цьому не допускати жодних суперечок, вимоги повинні бути одноосібними, безумовними, негнучкими, «щоб діти вам поступилися і діяли так, як ви бажаєте. Тут є певна частка навіювання і певна частка свідомості того, що ви праві»¹...

Отже, не можна ні недооцінювати, ні переоцінювати метод навіювання. Успіх його застосування залежить від ситуації, стану і рис особистості як того, кому навіюють, так і того, хто здійснює навіювання.

Навіюваність, хочуть того чи ні деякі теоретики, — одна з притаманних людині властивостей її психіки, особливо дитячої, а навіювання — один із процесів взаємовпливу людей у спілкуванні й діяльності.

Навіювання може бути мимовільним і довільним, прямим і непрямим. У житті люди постійно вільно і мимовільно навіюють одне одному певні погляди і спосіб поведінки, дії в певних ситуаціях. Саме на можливостях навіювання побудована реклама. Поширення моди зобов'язане навіюванню й наслідуванню.

Особливо дієве навіювання в дитячому віці. Ось приклад. Ніна Л. — дівчинка середніх здібностей, трохи уповільнена. Вона стала гірше вчитися. На запитання вчительки про причину цього погіршення дівчинка не без суму, але досить спокійно, як про щось вирішене, відповіла: «Так у мене дурна голова». У бесіді з'ясувалося, що, коли вона вдома готує уроки (а виконує вона це досить повільно), біля неї сидить бабуся і з роздратуванням промовляє: «Ох, дурна в тебе голова». Це типовий приклад мимовільного навіювання.

Довільне навіювання застосовується як у терапевтичних цілях (і дуже широко) так і в процесі виховання в дитячому садку і початкових класах школи. Вихователь не завжди мотивує свої розпорядження, рекомендації, а прямо навіює певний спосіб дій і поведінки, досягаючи при цьому успіху...

Навіювання базується на властивості слова викликати, збуджувати певні зв'язки, формувати нові асоціації між другими і першими сигналами і підкріплювати їх. Отже, словом можна формувати не лише поняття, а й спосіб поведінки.

К. І. Платонов рекомендує використовувати несподіваний і короткий навіювальний вплив на пацієнта. Ось як він це уявляє: «Навію-вальний вплив повинен відбутися зовсім несподівано для хворого, тобто коли він до нього не підготовлений, бо такий несподіваний вплив має створити в корі головного мозку хворого пункт концентрованого подразнення, ізольований негативною індукцією від інших ділянок кори. Зовні це виявляється появою у хворого стану сторопілості, розгубленості або зніяковіння. Тому навіювання в цьому разі матиме характер

'МакаренкоА. С. Педагогические сочинения: В 8 т. — М.: Педагогика, 1984. — Т. 5. — С. 151.

короткого імперативного впливу у формі наказу, що не припускає заперечення або сумніву»¹...

У практиці спілкування людей і виховання навіювання як спосіб впливу часто виступає моментом переконування. Ефект впливу навіювання посилюється, якщо воно підкріплюється позитивним прикладом оточення. Навіювання має поєднуватися з організацією вправ індивіда в певній поведінці.

{Ковалев А. Г. Психология личности. — 3-є изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1962. - С. 298-304.)

^:^£ _і^_і _______________ Дидактичні завдання __________________

1. Порівняйте визначення навіювання, подане О. Г. Ковальовим, із тими, що є у словниках, працях інших дослідників. Визначте спільне у всіх дефініціях.

2. Прокоментуйте, які з видів навіювання можуть застосовуватися у шкільній практиці.

3. З'ясуйте ставлення А. С. Макаренка до використання навіювання у вихованні.

4. Перлічіть умови, що сприяють ефективному застосуванню навіювання.