Методи самовиховання

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Систему методів слід розглядати в послідовності, яка відповідає логіці самовиховання, починаючи від виникнення потреби в ньому і закінчуючи досягненням тих чи тих результатів.

1. Самопізнання і самооцінка... Як можна пізнати себе? — запитував великий Гете і відповідав: тільки через дії, але ніколи — через споглядання. Спробуй виконати свій обов'язок — і ти дізнаєшся, що в тобі є.

Тому самопізнання слід розпочинати передусім із самоспостереження в процесі самодослідження, з аналізу фактів власного життя. Самоспостереження — це не самоспоглядання. Воно передбачає роботу пам'яті та думки, фіксацію й аналіз вчинків за певний проміжок часу. Зміст мають не факти самі по собі, а те, вираженням яких думок, почуттів, ставлень та рис особистості вони є...

К. С. Станіславський писав, що налагодити безперервне підсвідоме автоматичне самоспостереження може тільки звичка, а звичка виробляється постійним нагадуванням протягом багатьох років...

Самоаналіз — цей спосіб потребує критичної оцінки фактів, співвіднесення їх із певними цінностями. Якщо самоспостереження — процес простеження за тим, що відбувається, то самоаналіз — процес оцінки, чому саме так сталося, через які риси самої особистості, що вимагає діапазону соціального погляду.

Студент оцінює свою особистість з погляду всебічного розвитку себе як спеціаліста вищої кваліфікації, оцінює і психофізичні, і професійні, і соціально-особистісні характеристики. Ще складнішим, але ефективним способом самопізнання є самовипробовування, яке можна здійснити, беручи участь у студентській роботі, у спілкуванні з товаришами в колективі та в інших ситуаціях. Для випробовування професійних знань і вмінь найкраще використовувати можливості різних форм педагогічної практики. Саме тут можна побачити себе «очима учнів», визначити рівень своїх знань, педагогічних здібностей, культури, безперечно у тому разі, якщо самодослідження супроводлсується самоспостереженням та самоаналізом. Самовипробовувати можна й особливості своїх інтелектуальних, емоційних і вольових рис, а також свого темпераменту й фізичних можливостей.

Важливим джерелом самопізнання для студента є аналіз критичних відгуків товаришів, знайомих, педагогів та інших осіб... Людина, як у дзеркалі, відбивається у ставленні до неї інших людей. Критика й самокритика в студентській групі, взаємна доброзичлива вимогливість формує у студента об'єктивну самооцінку, вимогливе ставлення до своєї особистості...

Однак критичне ставлення до своєї особистості може залишитися на рівні добрих намірів, якщо за самопізнанням не виникнуть дії, що мобілізують зусилля для самовдосконалення...

2. Самостимулювання... Сильну стимулювальну дію має самокритика. Самокритичність є однією з базових рис особистості, відсутність якої спричиняє самовдоволеність і самозаспокоєність. Самокритичність та наявність мети життя є головними стимулами самовиховання...

3. Самопрограмування, або побудову плану самовиховання, може бути здійснено в різних формах: як зафіксовані на папері плани або самозобов'язання, як усвідомлені цілі або завдання, як наміри тощо...

Щоб скласти план самовиховання, необхідно мати передусім достовірну інформацію про свою особистість...

Слід розрізняти поняття програми та планування професійного самовиховання. Програма самовиховання передбачає визначення всього можливого змісту змін в особистості безвідносно до конкретної людини. Планування ж — визначення конкретних завдань і заходів, засобів і методів для конкретної людини.

Ще А. С. Макаренко мріяв про той час, коли в армії вихователів будуть типові проекти розвитку особистості та індивідуальні корективи до них...

Програма самовиховання майбутнього вчителя повинна містити всі основні вимоги педагогічної професії до його особистості, до того, що становить у ній загальне, особливе й індивідуально неповторне. Відповідно виокремлюють три групи основних рис особистості, які потребують самовиховання.

I. Соціальні та загальноособистісні риси вчителя:

2. Педагогічна спрямованість. Педагогічні переконання.

1. Теоретична й методична підготовленість зі спеціальності.

2. Психолого-педагогічна підготовленість до професійної діяльності (теоретична).

3. Розвиток практичних педагогічних умінь та здібностей.

1. Особливості пізнавальних процесів та їхня педагогічна спрямованість (педагогічна спостережливість, педагогічне мислення, педагогічна пам'ять і т. д.).

Зазначені риси особистості вчителя можна конкретизувати в їхніх суттєвих виявах і подати у вигляді еталонної карти особистості. Карта особистості вчителя як варіант програми самовиховання може бути основою для складання проекту розвитку особистості конкретного студента на всі роки його навчання у вищому навчальному закладі...

Досить зручною формою програмування самовиховання може стати спосіб тимчасового входження в роль улюбленого вчителя або вчите-ля-ідеалу.

4. Методи і засоби самовпливу... У літературі про самовиховання виокремлюють такі найпоширеніші засоби самовпливу:

Самоінструкція. Суть цього засобу полягає в тому, що студент може свідомо регулювати свою педагогічну поведінку, передбачати власні дії в тій чи тій педагогічній ситуації. Осмисленість учинків оберігає людину від багатьох можливих помилок, а накопичений при цьому досвід розвиває звичку обдумувати майбутні дії...

Самоінструкція особливо ефективна під час педагогічної практики, коли студенти відчувають хвилювання перед проведенням першого самостійного уроку...

Самоконтроль і самозвіт. Самоконтроль супроводжує думки або дії особистості. У нього особливі функції: не просто сприймати, бачити, фіксувати те, що відчувається, а давати йому оцінку, вносити в нього корективи. Самоконтроль є результатом здатності контролювати явища зовнішнього світу. Особливим виявом самоконтролю є самонагадування...

Ефективність самоконтролю підвищується, коли він доповнюється самозвітом у процесі практичної діяльності й самовихованням. Звітувати собі про свої вчинки — це означає вносити корективи у власну поведінку, стабілізувати її в потрібному напрямку і цим робити свою особистість об'єктом своєї свідомості і своєї волі.

Самопереконування. На основі аналізу фактів власного життя і завдяки суворим логічним доказам студент може виробити свідому установку — серйозно взятися за свій розвиток. Завдяки самопереко-нуванню можна перебудувати самосвідомість у ставленні до різних явищ життя і внаслідок цього — власну поведінку.

Самопереконування потребує активної, а іноді й нелегкої мисленнє-вої роботи, своєрідної дискусії із самим собою. Висуваючи докази та контрдокази, зважуючи «за» і «проти», людина встановлює істину і приймає її як керівну ідею у своєму житті та діяльності. Без сумніву, для самопереконування студент має володіти належною інформацією про те, в чому хоче себе переконати (зокрема й інформацією для контр-доказів), цілком реальними здібностями аналізувати, порівнювати, узагальнювати тощо, тобто процесами мислення.

До різновидів самопереконування належить і самовиправдовування, самовтішання...

Способи і засоби самопримусу. Самонаказ. Вольовий вплив на себе у формі самонаказу може відбутися, коли минув етап самоаналізу, рішення ухвалено, а сумніви й розслаблення тільки заважають активній діяльності й активному самовихованню. Настає момент, коли необхідно змусити себе розпочати виконання планів і задумів.

...Організований і дисциплінований учитель після ухвалення рішення не дозволить собі відступати. Він наказує собі діяти так, як вирішено. І це виявляється правильним способом досягнення успіху...

...Самонаказ — одна з форм, у якій виявляється самопримус. Але в самопримусі завжди буде наявний здоровий глузд: робити те, що потрібно або необхідно, долаючи небажання, несхильність, тобто стверджуючи перевагу «треба» над «хочу». Однією з форм самопримусу є самопідпорядкування. Це добровільне підкорення себе комусь або чомусь як наслідок розуміння необхідності.

Самопідпорядкованість — суть і зміст самодисципліни, здатності добросовісно виконувати обов'язки, підкорятися волі керівника, колективу, суспільства. Сформованість цієї здатності збігається зі сформованістю моральної свідомості, почуттям боргу і відповідальності. Тому самопідпорядкованість потрібно розглядати не лише як спосіб поведінки, а й як рису особистості...

Ще однією формою самопримусу є самовладання — здатність людини чи колективу стримувати себе від дій, які вони вважають шкідливими. Самовладання також є ознакою самодисципліни. До самовладання близькі самообмеження й самовідмова, тобто здатність до гальмування, до свідомої дисципліни...

Окремо слід сказати про самонавіювання — істотний спосіб саморегуляції психічних станів за допомогою словесних впливів, де на перше місце виступає емоційно-довірливе ставлення, а не логічний доказ, як у самопереконуванні. Критика з боку розуму відсутня.

(Елканов С. Б. Основи профессионального самовоспитания буду-щего учителя. — М.: Просвещение, 1989. — С. 33—50.)

________________ Дидак т ичні завдання ______________________

/. Назвіть основні мотиви професійного самовиховання студента. Розкрийте їхню сутність.

2. Випишіть в таблицю методи самовиховання відповідно до логіки перебігу процесу самовиховання, починаючи від виникнення потреби і закінчуючи досягненням тих чи тих результатів:

Ю. М. Орлов СХОДЖЕННЯ ДО ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ