Лише факти

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Лише факти

Якось до давньогрецького філософа Арістотеля завітав дуже балакучий юнак, який забажав навчитися в нього ораторського мистецтва, псля барвистих багатослівних просторікувань юнак запитав Арістотеля, яку плату той візьме з нього за навчання.

- З тебе — вдвічі більше, ніж з інших, — похмуро відповів філософ.

'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.).

— Бо з тобою буде подвійна робота: перш ніж вчити тебе говорити, мені доведеться навчити тебе мовчати.

З усіх розповідей, які доводиться чути учневі від учителів за час навчання в школі, найбільшу частку, мабуть, становлять розповіді про життя та діяльність видатних людей. Зараз ви ознайомитеся з початковим фрагментом такої розповіді. Щоправда, вона не звучала на уроці, бо є уривком із книжки С. Л. Соловейчика «Час учнівства. Життя чудових учителів». Проте автор прагне бути саме розповідачем на сторінках своєї книжки, і тому легко уявити, як би така розповідь сприймалася школярами.

У 1766 році один двадцятилітній юнак покохав дівчину і вирішив запропонувати їй руку. Юнак був бідний, дівчина — із сім'ї багатого купця; надій на шлюб було мало. Усе ж таки юнак написав дівчині листа і розповів, що її очікує, якщо вона зважиться прийняти пропозицію.

Насамперед він відзначив: «Про мою зовнішню непривабливість я не хочу навіть говорити: кожен знає, який я красень, яка спритна людина». Слова «красень» і «спритна людина» не були в лапках лише тому, що їхній іронічний зміст і так був зрозумілий. Далі він говорив, що йому, а отже, і їй «доведеться прожити життя, повне горя і праці, бо на біди батьківщини і на нещастя друзів я буду дивитися як на свої власні, і коли зайшла б мова про порятунок батьківщини, звичайно, я забув би і дружину, і дітей». Потім він докладно перелічив недоліки свого характеру і згадав, що в нього слабке здоров'я.

Незважаючи на все це — на те що він бідний, некрасивий, хворий, з поганим характером і може легко забути дружину та майбутніх дітей, — він усе ж таки пропонував руку дівчині, відомій своїм багатством, красою, грацією, розумом і винахідливістю. Втім, закінчував він, «якщо визнаєте за краще відмовити, то й відмовте: сподіваюся, що в мене знайдеться достатньо сили, щоб поставитися до цього, як личить розумній людині і християнину».

Це була, можливо, найдивніша пропозиція з усіх, які колись робив будь-який закоханий юнак у світі. Але дівчина прийняла її. Шлюб був укладений, і виявилося, що юнак ні в чому не одурив свою наречену: усе сталося так, як він і пророкував, тільки ще швидше. За два роки через його непрактичність зникла і його крихітна спадщина, і її посаг, вони потрапили у злидні і майже все життя — тридцять років — прожили в неймовірній бідності, такій, що хоч жебракувати йди.

Однак виявилося, що Ганна (так звали дівчину) не дуже помилилася, беручи шлюб, бо після тридцяти років відчаю, бідності і розчарувань чоловік її став відомий на весь світ. Великі філософи, політичні діячі і навіть імператори приїжджали до нього засвідчити пошану або приймали його в себе.

Ця казкова історія сталася зі швейцарцем Генріхом Песталоцці. Оминути увагою його життя не можна — таке велике значення мали праці Песталоцці для просвітництва в усьому світі...

Песталоцці народився в Цюриху в січні 1746 року і за все життя жодного разу зі Швейцарії не виїжджав, якщо не брати до уваги його невдалої поїздки до Наполеона в Париж.

Батько його був хірург. Він помер, коли Генріхові виповнилося п'ять років, залишивши дружину і трьох дітей майже без коштів. Сім'я жила дуже бідно і дуже дружно: великодушність, самопожертву, ніжність і турботу Генріх Песталоцці бачив у сім'ї з дитинства. Тут і сформувався його характер, тут і навчився він любити людей: він бачив, як уміють любити матір його брат і сестра, бачив, як віддана сім'ї служниця. У цьому світі всього можна навчитися: твердості, терпіння, мужності. Але любов людина черпає лише з чиєїсь іншої любові. Вона повинна отримати заряд, або запас, або поштовх до розвитку цієї обтяжної спроможності — спроможності любити, співчувати, співстраждати.

У школі Генріхові велося зле. Шкільні предмети не цікавили його; учителі лаяли за неуважність та лінощі і вважали тупаком; за всі роки навчання (та й пізніше) він так і не навчився писати грамотно. Додамо до цього, що шкільні товариші цькували його і дражнили: по-перше, він був «мужик», із села, а по-друге, він мав звичку втручатися не у свої справи, заступаючись за слабких, і йому діставалося більше за всіх. «Він був добрий до самозабуття, — пише один із біографів Песталоцці, — він був уразливий до істерики і сліз, запальний до несамовитості — гаряче, полум'яне серце билося в цій кволій, слабкій, некрасивій дитині». Якось жебрак попросив у нього милостині; грошей у хлопчика не було. Генріх нагнувся і зняв срібні пряжки з черевиків. Хлопці бігали за Генріхом і кричали: «От дивак із диваків із країни дурнів!».

(Соловейчик С. Л. Час ученичества. Жизнь замечательньїх учи-телей. — М.: Цет. лиш., 1972. — С. 76 — 78.)

________________ Дидактичні завдання ________________________

/. Зафіксуйте свої враження від щойно прочитаної розповіді. Чи мала вона якийсь вплив на вас? Чи викликала емоціїі, думки (які?), бажання дізнатися, що ж було далі? Які засоби, використані розповідачем, найбільше «попрацювали» над створенням саме такого вашого враження?

2. Які картини постали у вашій уяві, коли ви читали фрагмент? Визначте елементи «образної конкретності», що допомогли вам не лише зрозуміти автора, а й побачити зображуване ним.

3. Спробуйте уявити, як ця розповідь звучить у шкільному класі чи студентській аудиторії. Які мовленнєві засоби, використані автором, допомагають нам «озвучити» текст, внутрішньо «почути» голос розповідача?

4. За допомогою спеціальної системи умовних знаків розробіть партитуру розповіді, визначивши в ній бажаний ритм, логічні наголоси, паузи, зміни тону (наприклад, інтригуюче, тепло, схвильовано, розмірковуючи, урочисто, таємниче, зі співчуттям тощо).

Кожне його (вчителя) слово було священним, бо воно було справедливим, красивим, звучним, воно відкривало мені такі грані життя і світу, про які до того я навіть не підозрював і не гадав.

Якщо мова людини млява, важка, плутана, квола, нечітка, нелітературна, то такий, напевно, і розум цієї