Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Підсумки і майбутнє
...Давня думка про те, що акторові на сцені потрібні тільки талант і натхнення, досить поширена і понині. Для підтвердження цієї думки люблять спиратися на геніальних артистів, подібних до нашого Моча-лова, який начебто стверджує це своїм артистичним життям. Не забувають і Кіна — таким, яким він виведений у відомій мелодрамі. Спробуйте сказати акторам, погано обізнаним зі своїм мистецтвом, що ви визнаєте техніку, і вони з презирством почнуть кричати: «Отже, ви відкидаєте талант, нутро?» Але є й інша думка, дуже поширена в нашому мистецтві, — про те, що насамперед потрібна техніка, а щодо таланту, то, звісно, він не заважає. Артисти цього напряму, почувши ваше визнання техніки, у першу хвилину будуть вам аплодувати. Та коли ви спробуєте сказати їм, що техніка технікою, але насамперед все-таки талант, натхнення, над-свідомість, переживання, що для них і існує техніка, що вона свідомо застосовується для збудження надсвідомої творчості, вони жахнуться від ваших слів. «Переживання? — закричать вони. — Застаріло!» Чи не тому ці люди так бояться живого почуття, переживання на сцені, що вони самі не вміють ні відчувати, ні переживати в театрі? Дев'ять десятих роботи артиста, дев'ять десятих справи в тому, щоб відчути роль духовно, зажити нею: коли це зроблено, роль майже готова. Безглуздо звалювати дев'ять десятих роботи на простий випадок. Нехай виняткові таланти відразу відчувають і творять ролі. Для них закони не пишуться, вони самі пишуть їх. Але найдивовижніше те, що саме від них мені ніколи не доводилося чути, що техніка не потрібна, а потрібен лише талант або, навпаки, що техніка на першому місці, а талант — на другому. Навпаки, що видатніший артист, то більше він цікавиться технікою свого мистецтва. «Що більший талант, то більше обробки і техніки він потребує, — сказав мені один великий артист. — Коли горлають і фальшивлять у співі з маленьким голоском — неприємно; але коли б почав фальшивити Таманьйо зі своїм громоподібним голосом, стало б страшно». Так міркує істинний талант. Усі великі артисти писали про артистичну техніку, всі вони до глибокої старості щодня розвивають і підтримують свою техніку співом, фехтуванням, гімнастикою, спортом та ін. Усі вони роками вивчають психологію ролі і внутрішньо працюють над нею, і тільки доморощені генії чваняться своєю близькістю до Аполлона, своїм всеохопним нутром, знаходять натхнення в горілці, наркотиках і передчасно зношують темперамент і обдаровання. Нехай пояснять мені, чому скрипаль, що грає в оркестрі першу чи десяту скрипку, повинен щодня, цілими годинами робити екзерсиси? Чому танцюрист щодня працює над кожним м'язом свого тіла? Чому художник, скульптор щодня пише й ліпить і пропущений без роботи день вважає безповоротно загиблим, а драматичному артистові можна нічого не робити, проводити день у кав'ярнях, серед милих дам, а вечорами сподіватися на подаяння з неба та на протекцію Аполлона? Та годі, чи мистецтво це, якщо жерці його міркують як аматори? Не існує мистецтва, яке не вимагало б віртуозності, і не існує остаточної міри для повноти цієї віртуозності. Визначний французький художник Дега говорив: «Коли в тебе є майстерності на сто тисяч франків, купи ще на п'ять су». Ця потреба набувати досвіду й майстерності особливо очевидна в мистецтві театру. Головна відмінність мистецтва актора від інших мистецтв полягає ще в тому, що будь-який інший художник може творити тоді, коли ним володіє натхнення. Але художник сцени має сам володіти натхненням і вміти викликати його тоді, коли воно значиться на афіші спектаклю. У цьому полягає головна таємниця нашого мистецтва. Без неї і найдосконаліша зовнішня техніка, і найчудовіші внутрішні дані безсилі. І ця таємниця, на жаль, ревно оберігається... Незважаючи на гори написаних статей, книжок, лекцій, рефератів про мистецтво, незважаючи на шукання новаторів, — за винятком кількох нотаток Гоголя та кількох рядків із листів Щепкіна, — у нас не написано нічого, що було б практично потрібне й придатне для артиста в момент здійснення його творчості, чим би керувався викладач у момент його зустрічі з учнем. Усе, що написано про театр, — лише філософія, іноді дуже цікава, яка прекрасно говорить про результати, що їх бажано досягти в мистецтві, або критика, що міркує про придатність чи непридатність уже досягнених результатів. Усі ці праці цінні і потрібні, але не для прямої практичної справи, бо вони замовчують те, як треба досягати кінцевих результатів, що треба робити на перших, других, третіх порах з початківцем і зовсім недосвідченим учнем чи, навпаки, із занадто досвідченим та зіпсованим актором. Які потрібні йому вправи на зразок сольфеджіо? Які гами, арпеджіо для розвитку творчого почуття і переживання потрібні артистові? їх треба перелічити за номерами, неначе в задачниках для систематичних вправ у школі та вдома. За це всі праці і книжки про театр мовчать. Немає практичного підручника. Є лише спроби, але про них або передчасно, або не варто говорити. Оці елементарні психофізичні і психологічні закони досі ще як слід не вивчені. Відомості про них, дослідження їх і побудовані на цих дослідженнях практичні вправи — задачі, сольфеджіо, арпеджіо, гами — у застосуванні до нашого акторського мистецтва відсутні і роблять наше мистецтво випадковим експромтом, іноді натхненним, іноді, навпаки, приниженим до простого ремесла з раз і назавжди встановленими штампом і трафаретом. Хіба артисти вивчають своє мистецтво, його природу? Ні, вони вивчають, як грається та чи та роль, а не те, як вона органічно твориться. ...Тут ми можемо зробити багато, — можемо допомогти молоді нашим знанням і досвідом. Мало того, в цій галузі молодь не обійдеться без нас, якщо не захоче вдруге відкривати вже відкриту Америку. Це галузь зовнішньої і внутрішньої техніки нашого мистецтва, однаково обов'язкової для всіх — молодих чи старих, лівого чи правого напряму, жінок чи чоловіків, талановитих чи посередніх... Як же я можу поділитися з молодими поколіннями результатами мого досвіду і застерегти їх від помилок, породжуваних недосвідченістю?.. Як золотошукач, я можу передати потомству не труд мій, мої шукання і злигодні, радості і розчарування, а лише ту дорогоцінну руду, яку я добув. Такою рудою в моїй артистичній царині, результатом шукань усього мого життя, є так звана моя система, намацаний мною метод акторської роботи, що дає змогу акторові створювати образ ролі, розкривати в ній життя людського духу і природно втілювати його на сцені в красивій і художній формі. Основою цього методу стали вивчені на практиці закони органічної природи артиста. Переваги його в тому, що в ньому немає нічого мною вигаданого чи не перевіреного на практиці, на собі чи на моїх учнях. Він сам собою природно виплив із мого багатолітнього досвіду. Система моя розпадається на дві головні частини: 1) внутрішня й зовнішня робота артиста над собою; 2) внутрішня й зовнішня робота над роллю. Внутрішня робота над собою полягає у виробленні психічної техніки, яка дає змогу артистові викликати в собі творче самопочуття, при якому на нього найлегше сходить натхнення. Зовнішня робота над собою полягає в приготуванні тілесного апарату до втілення ролі і точної передачі її внутрішнього життя. Робота над роллю полягає у вивченні духовної суті драматичного твору, того зерна, з якого він постав і яке визначає його смисл, як і смисл кожної з ролей, що його складають. ...Ця праця стоїть у мене на черзі, і я сподіваюся виконати її в наступній книжці. {Станіславський К. Моє життя в мистецтві / За ред. І. Кочерги. — К.: Мистецтво, 1955. — С. 430 — 437. У ______________ Дидакт ичні завд анн я ________________________ /. Які проблеми ускладнюють роботу митця, передусім недосвідченого актора, на сцені? Як він їх долає? Чи трапляються ці проблеми в роботі вчителя? 2. Як співвідносить автор поняття «талант» і «майстерність»? 3. У чому вбачає сам К. С. Станіславський значення створеної ним системи? Як вона може прислужитися педагогові? 'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.). К. С. Станіславський
|