XVI. Підсвідомістьу сценічному самопочутті артиста

— Отож сьогодні ми будемо говорити про те, як через свідому пси­
хотехніку викликати в собі підсвідому творчість органічної природи.

Про це може вам розповісти Названов, який випробував цей процес на собі самому, повторюючи етюд «спалювання грошей» на передостан­ньому уроці.

— Я можу тільки сказати, що на мене несподівано звідкись налетіло натхнення і що мені самому незрозуміло, як я грав.

— Ви неправильно оцінюєте наслідки уроку. Сталося щось важли­віше, ніж ви гадаєте. Що прийшло «натхнення», на якому ви завжди будуєте свої розрахунки, — це проста випадковість. На неї покладатися не можна. А на уроці, про який тепер ідеться, сталося те, на що можна покластися. Тоді натхнення завітало до вас не випадково, а тому, що ви самі викликали його, підготувавши для нього потрібний ґрунт. Цей наслідок значно важливіший для нашого акторського мистецтва, для його психотехніки і для самої практики...

Так, через свідому психотехніку артиста, доведену до краю, утворю­ється ґрунт для зародження підсвідомого творчого процесу самої на­шої органічної природи. В цій граничності, довершеності виконання прийомів психотехніки й полягає надзвичайно важливий додаток до того, що вам уже відомо в галузі творчості...

— Гаразд. Але ви не почуєте від мене нічого нового. Мені дове­деться тільки уточнювати те, що вам відомо. Ось вам перша порада: тільки-но ви створите в собі правильне внутрішнє сценічне самопочуття і відчуєте, що з допомогою психотехніки у вашій душі все налаштува­лося на правильну творчість і ваша природа чекає лише поштовху, щоб кинутись у роботу, дайте їй цей поштовх...

— Де ж шукати «каталізаторів»? — допитувались учні.

— Скрізь: в уявленнях, у баченнях, у міркуваннях, у почуваннях,
у хотіннях, у найдрібніших душевних і фізичних діях, у нових незнач­
них деталях вимислу уяви, в об'єкті, з яким спілкуєшся, у невловимих
подробицях обстановки, що оточує нас на сценічному кону, у мізансце­
ні. Хіба мало де і в чому можна знаходити маленьку, щиру, людську,
життєву правду, що збуджує віру, що створює стан «я єсмь»...

Роботу, аналогічну тій, що проробив Названов на передостанньому уроці, можна повторити, почавши творчість із будь-якого «елемента сце­нічного самопочуття». Замість того щоб починати, як Названов, з ос­лаблення м'язів, можна звернутися по допомогу до уяви та запропоно­ваних обставин, хотіння і завдання, коли воно з'ясоване, емоції, коли вона сама собою запалилась, уявлення та міркування; можна підсвідомо відчути у творі письменника правду, і тоді самі собою створяться віра і «я єсмь». Важливо, щоб у всіх цих випадках ви не забували доводити елемент самопочуття, що першим зародився й ожив, до повного, гранич­ного оживлення. Ви знаєте, що досить виконати цю творчу роботу з одним з елементів, — і всі інші у нерозривному зв'язку, який існує поміж них, підуть услід за першим.

Свідомий спосіб збуджувати підсвідому творчість нашої органічної природи, який я зараз роз'яснив, не єдиний. Є ще й інший, але сьогодні я не встигну вам продемонструвати його. Отже, до наступного разу...

Висновок із сьогоднішнього уроку такий, що великі завдання — це одні з найкращих психотехнічних засобів, які ми шукаємо для по­бічного впливу на душевну й органічну природу з її підсвідомістю.

Після досить тривалої паузи роздумування Аркадій Миколайович вів далі;

— Абсолютно таке саме перетворення, яке ви щойно спостерігали на
маленьких завданнях, відбувається і з великими, як тільки на чолі їх
з'являється всеосяжне надзавдання п'єси. Допомагаючи йому, великі
завдання також перетворюються в допоміжні. Вони, у свою чергу, теж,
немов сходи, підводять нас до основної, всеосяжної кінцевої мети. Коли
увага актора цілком захоплена надзавданням, то великі завдання також
виконуються здебільшого підсвідомо.

Наскрізна дія, як вам відомо, створюється з довгої низки великих завдань. У кожному з них безліч маленьких завдань, що виконуються підсвідомо.

Тепер запитаємо: скільки ж моментів підсвідомої творчості захова­но в усій наскрізній дії, що пронизує від початку до кінця всю п'єсу?

їх виявиться величезна кількість. Наскрізна дія є могутній збудний засіб, якого ми шукаємо, щоб вплинути на підсвідомість.

Подумавши трохи, Торцов провадив далі:

— Але наскрізна дія створюється не сама собою. Сила її творчого
прагнення перебуває в безпосередній залежності від того, наскільки
захоплює надзавдання.

А надзавдання теж криє в собі збуджувальні властивості, що зароджу­ють підсвідомі творчі моменти.

Додайте їх до тих, що народжені і заховані в наскрізній дії, і тоді ви зрозумієте, що наймогутніші манки для збудження підсвідомої твор­чості органічної природи — це надзавдання і наскрізна дія.

І І.ілком охопити їх (у найглибшому і найширшому розумінні сло­ва) н кожній сценічній творчості — нехай це буде головною мрією кож­ного артиста-творця...

Я щасливий, я окрилений, я зрозумів до кінця, на ділі, на практиці значення слів: «Через свідому психотехніку артиста — підсвідома та< > //чість органічної природи!»

І [, е означає для мене тепер: витрать роки і роки життя на вироблен­ня психотехніки, і ти навчишся створювати ґрунт для натхнення. Тоді воно саме буде приходити до тебе.

Яка чудова перспектива! Яке велике щастя! Є для чого жити й пра-

цювати

(Станіславський К. С. Робота актора над собою. — К.: Мистец­тво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 7-8, 27-28, 379-383, 387-389, 399-400.У

__________ Дидакти чні завдання ___________________

1. У чому полягає педагогічна цілеспрямованість сценічного мисте­цтва як «створення життя людського духу»?

2. Яку важливу закономірність впливу на підсвідомість актора відкрив К. С. Станіславський? Що дає це положення для розуміння педаго­гічної техніки?

К. С. Станіславський РОБОТА АКТОРА НАД СОБОЮ