Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Паралельне з'єднання приймачів у колі змінного струму
Як видно із схеми (рис. 4.15, а), для такого кола характерно те, що напруги на кожній вітці схеми однакові й дорівнюють напрузі мережі, а загальний струм дорівнює сумі струмів віток. Спочатку розглянемо графоаналітичний метод розрахунку кола з паралельним з'єднанням приймачів. Розглянемо схему з трьох віток. Струм у кожній вітці визначається згідно із законом Ома:
Кут зсуву фаз між струмом кожної вітки і напругою мережі визначається 3 трикутника опорів відповідної вітки через cos φ чи tg φ: Загальний струм, як випливає із першого закону Кірхгофа, дорівнює геометричній сумі струмів усіх віток: Значення загального струму визначають графічно із векторної діаграми (рис. 4.15, в), побудову якої починаємо з напруги як із спільної величини для всіх віток схеми. Стрілки кутів φ на векторних діаграмах скеровані від стругу до напруги. Активна потужність кола дорівнює арифметичній сумі потужностей окремих віток: . Реактивна потужність кола дорівнює алгебричній сумі реактивних по тужностей всіх віток, причому реактивну потужність вітки з індуктивністю беруть із знаком " плюс" (кут φ > 0), а вітки з ємністю – зі знаком " мінус" (кут φ < 0): Повна потужність кола , а кут зсуву фаз між загальним струмом і напругою визначається із векторної діаграми або із співвідношення cos φ = P/S. Графоаналітичний метод невигідний для розрахунку складніших кіл – громіздкий, вимагає великої точності графічної роботи і не забезпечує високого ступеня точності. Тепер розглянемо аналітичний метод розрахунку розгалужених кіл змінного струму – т.з. класичний метод. В цьому методі використовують провідності, за допомогою яких можна аналітично розрахувати струми всіх віток і напруги на всіх ділянках кола. Струм у кожній вітці кола розкладають на дві складові (рис. 4.15, г), одна з яких – це проекція на вектор напруги – активна складова , а друга на лінію, перпендикулярну до напруги – реактивна складова струму . Активна складова струму визначає активну потужність:
а реактивна складова струму – реактивну потужність:
Із векторної діаграми (рис. 4.15, г) випливає, що:
де відповідно, активна та реактивна провідності першої вітки. Тут Для другої вітки маємо: , де Отже І для k -ї вітки:
Так можна визначити провідності усіх віток схеми и відповідно складові їх струмів Іа та Ір. Загальна активна й реактивна провідності, активна й реактивна складові загального струму схеми дорівнюють сумі відповідних складових:
В цій сумі реактивні провідності віток з індуктивним характером навантаження будуть додатними (зі знаком " плюс"), а віток з ємнісним характером від'ємними (зі знаком " мінус"). Повна еквівалентна провідність і сумарний струм схеми дорівнюють:
Еквівалентний резистивний r Е, реактивний х Еі повний Z Eопори кола (рис. 4.15, б) визначаються за допомогою таких співвідношень:
Тут необхідно відзначити, що якщо bе > 0, то хЕ буде індуктивним опором, а якщо bе < 0, то хЕ – ємнісним, і якщо bе = 0 – тоді хЕ = 0.
|