Його називають висячим.

Розімкнуті ходи, як правило, міс-

тяться всередині зімкнутих ходів

(полігонів), як показано на рис. II. 3.4.

Такі ходи називають діагональними.

На рис. 11.3.4 розімкнутий, діаго-

нальний хід спирається на пункти 2 та 4

зімкнутого ходу (полігона). Цей хід

гь основний полігон на два полігони. Таких ходів може бути декілька і вони

рюють декілька полігонів.

Закріпивши пункти теодолітного ходу, виконують знімання ділянки

гвості у такій послідовності:

1) визначають за допомогою бусолі магнітний азимут для контролю хоча

> х ліній загального зімкнутого полігона;

2) вимірюють мірною стрічкою усі лінії в прямому та зворотному

Dnp~D3 і.. „

ямках. Якщо — > —, тоді за кінцевии результат приймають середнє

Deep Т

; ння з двох вимірювань.

3) вимірюють теодолітом (екліметром) кути нахилу сторін ходу одним

> ийомом в одному напрямку;

4) вимірюють усі горизонтальні кути. В полігоні, прокладеному навколо

іки знімання, вимірюють внутрішні кути. В розімкнутих ходах доцільно

мовати ліві кути. Обґрунтуємо це далі. Кути вимірюють двома півприйо-

при KJI та КП, тобто одним повним прийомом. Між півприйомами лімб

угають приблизно на 1°-2°, що є контролем вимірювань;

II. 3.4. Діагональний теодолітний

хід всередині зімкнутих ходів

Гори іінітипі.іні інімшінн

S) виконують 'інімання ситуації. Знімання ситуації можна виконувати

одночасно з прокладанням теодолітних ходів, що доцільніше, або окремо після

прокладання ходів.

11.3.2. Способи знімання ситуації. Зарис

Як уже зазначалося, знімання ситуації доцільно виконувати одночасно з

прокладанням теодолітного ходу. Під час вимірювання ліній в прямому

напрямку за допомогою мірної стрічки, рулетки, екера та теодоліта виконують

знімання ситуації. Результати знімання записують олівцем на схематичному

писунку, який називається зарисом. На ньому викреслюють схематично

ситуацію території, яку знімають, назви угідь, характеристики об'єктів тощо.

Нехай вимірюють лінію між пунктами 1 і 2 теодолітного ходу (рис. 11.3.5).

Для цього послідовно укладають стрічку вздовж лінії 1-2. У точці а на відділі

37, 15 м від пункту 1 лінія 1-2 перетинає межу між лісом та луками. Резульїаі

записують на зарисі (рис. ІІ.З.5).

Потім, опустивши з рогу будинку С перпендикуляр на лінію 1-2 (точка б),

вимірюють віддаль від пункту 1 до

Основи перпендикуляра (70, 20 м), а

рулеткою вимірюють довжину цього

перпендикуляра (12, 12 м). Потім

опускають перпендикуляри на лінію 1-2

теодолітного ходу з рогів будинку В і А

(точки в і г відповідно), вимірюють від

пункту 1 теодолітного ходу відстані до

основ цих перпендикулярів та за