Значно нижча.

Класичним теодолітним ходом є хід, у якому кути вимірюють техніч-

ними теодолітами з точністю, не нижчою за 1', а довжини ліній - мірною

стрічкою з відносною похибкою, не меншою від 1/2000.

Сучасні теодолітні ходи можна прокладати і точнішими приладами. Як

правило, в сучасних теодолітних ходах лінії вимірюють електронними

тахеометрами. Останніми точніше можна вимірювати і горизонтальні кути.

Робоча основа створюється також побудовою знімальних тріангуляційних

мереж (ланцюгів трикутників або чотирикутників), знімальної трилатерації,

прямими, оберненими та комбінованими засічками, вставками окремих пунктів

у трикутник, у кут тощо. Густота пунктів знімальної основи має бути такою,

щоб віддалі між точками робочої основи для масштабу знімання 1: 5000 не

перевищували 500 м, а для масштабу знімання 1: 2000 - 200 м.

Враховуючи, що планшет прямокутного розграфлення масштабу 1: 5000

має розмір 40x40 см, а масштабу 1: 2000 - 50x50 см, то на планшеті прямокутної

розграфлення масштабу 1: 5000 має бути 25 пунктів основи, а на плапшеї

масштабу 1: 2000 - 36 пунктів.

Якщо знімання виконують електронним тахеометром, то довжини сторін

робочої основи можна збільшити вдвічі до 1000 і 400 м відповідно. Тоді

КІС 11. IiyilK І ii«робочої ОСІІОІІИ також ЗМСІІПІИТЬСЯ приблизно ІІДІІІЧІ.

іажимо, що залежно від складності ситуації на ділянці знімання кількість

кгін знімальної основи може змінюватися.

11.2.8. Необхідна точність математичної основи

аперових та електронних карт. Проектування теодолітних ходів

Необхідну точність математичної основи планів та карт досі визначали на

таві точності масштабу паперових карт. Точність масштабу таких карт - це

зонтальний відрізок на місцевості, якому на карті відповідає 0, 1 мм, тобто

етр кола на папері від наколу голкою циркуля-вимірника. Відрізку 0, 1 мм,

•иклад, на карті масштабу 1: 5000 відповідає 0, 5 м на місцевості. Якщо з

ї карти графічно визначають координати, то точніше їх визначити

> жливо. Це означає, що знати координати точок основи точніше 0, 1 мм

гості масштабу) не потрібно.

Проте координати точок з електронних карт визначаються не графічно,

ототожнюються з координатами пікселів. Отже, точність координат,

ачених з електронної карти, залежить від розмірів пікселів. Якщо розмір

ла 25 мікрон, тобто 0, 025 мм, то для електронних карт точність

уіатичної основи (координат геодезичної основи) треба збільшити в чотири

(0, 1/0, 025 = 4). Це реально, оскільки в наш час підвищилася точність

іих і особливо лінійних вимірів з появою електронних тахеометрів.

Для паперових карт допускаються нев'язки в ходах основи відповідно:

для масштабу 1: 5000 - 2 м;

для масштабу 1: 2000 - 0, 8 м;

для масштабу 1: 1000 - 0, 4 м;

для масштабу 1: 500 - 0, 2 м.

Після розподілу нев'язок (врівноваження) можна очікувати, що

імальні похибки в координатах є меншими у два рази. Зменшимо

тимі нев'язки ходів вдвічі. Матимемо такі допустимі нев'язки:

для масштабу 1: 5000 - їм;

для масштабу 1: 2000 - 0, 4 м;

для масштабу 1: 1000 - 0, 2 м;

для масштабу 1: 500 -0, 1 м.

Тепер очікувані похибки координат становлять:

для масштабу 1: 5000 - 0, 5 м;

для масштабу 1: 2000 - 0, 2 м;

для масштабу 1: 1000 - 0, 1м;

для масштабу 1: 500 - 0, 05 м.

Як бачимо, допустимі похибки координат зменшилися відносно нев'язок

ри рази (так, для масштабу 1: 500 допуск був 0, 2 м, а став - 0, 05 м).

Горизонтально знімання

Зауважимо:

1) допустимі похибки теодолітних ходів, що врівноважуються, можуть

буги вдвічі більшими від похибок у висячих ходах, які не врівноважуються;

2) за запропонованих допусків, похибка в координатах основи най-

більшого масштабу знімання 1: 500 становить 5 см. Це узгоджується з