Шуберта

Франц Шуберт прожив недовге (тільки 31 рік, як і Володимир Івасюк), але сповнене нестатків життя… Він не хотів служити знатним аристократам, навчати їх самовдоволених, тупих дітей музиці. Не хотів ніяких компромісів – тільки служіння мистецтву. В умовах буржуазного суспільства це було неможливо. Шуберт терпить страшенну нужду, тижнями, не маючи притулку, він тиняється по чужих домівках. Свої твори він записував на обривках газет, не маючи можливості купити нотного паперу. Нестатки не зломили Шуберта, він завжди був інтересною, життєрадісною, товариською людиною, навколо якого охоче згуртовувались музичні гуртки.

Перші музичні враження майбутнього композитора пов’язані з батьківською домівкою, особливо велику роль у музичному розвитку хлопчика відіграв домашній квартет. Батько композитора був шкільним учителем. Він і старший брат Франца були першими вчителями. Вони навчали його гра на скрипці, фортепіано. Знайомий регент навчив хлопчика грати на органі і познайомив його з основами композиції.

Музичну освіту Шуберт одержав у Віденському конвікті – учбовому закладі закритого типу, де готували співаків для придворного хору. Тут Франц прилучився до професіональної музичної культури, познайомився з видатними творами класичної музики, був учнем самого маестро Сальєрі, зазнав першу радість творчості.

Але чим більше музика заволодівала талановитим хлопцем, тим гіршими ставали його успіхи у навчанні. Щоби примусити сина вчитися, батько заборонив Францу приходити додому на вихідні та канікули. Саме в цей час важко захворіла його мати, і живою Шуберт її вже не побачив. Він покинув конвікт, не закінчивши навчання, і був змушений працювати помічником вчителя. Але музична творчість захоплює всі його помисли, всю енергію. Це призвело до тяжкого конфлікту – розриву з батьком. Заради свободи творчості композитор назавжди покидає рідний дім.

Велику підтримку Шуберту надавали його друзі. Вони влаштовували музичні вечори, які дістали назву «шубертіади». В центрі уваги гуртка був Шуберт, його музика. Для цих вечорів, або на них, експромтом композитор писав багато творів. Його плідність у творчості могла порівнятися тільки з плідністю Моцарта. В 19 років Шуберт автор п’яти симфоній, багатьох увертюр, квартетів, тріо, пісень. Перший струнний квартет він написав за 4, 5 години, а знаменита балада «Лісовий цар» була написана за годину.

Але видавці неохоче приймали рукописи від мало відомого музиканта, якому ніхто не покровительству вав. Багато творів композитора залишились у рукописах. Талановитий композитор помер у розквіті життєвих сил. Його поховали на цвинтарі, де за рік перед тим було поховано Бетховена. На пам’ятнику вигравірувано напис: «Смерть поховала тут великий скарб, але ще більш прекрасні надії». Та творчість Шуберта продовжує жити. Особливою популярністю користуються пісні. Вони посідають головне місце у творчій спадщині композитора (понад 600). Місце пісні в творчості Шуберта рівноцінне становищу фуги у Баха або сонати у Бетховена.

Ліризм являє саму сутність творчої натури Шуберта. Тема кохання з усім багатством її поетичних відтінків, то радісних, то сумних, переплітається з основною у романтичному мистецтві темою самотності, мандрів, темою природи.

2. Розповідь вчителя

Міжпред- метні зв’язки

Перший великий композитор – романтик Франц Шуберт прожив лише 31 рік. Але за цей час він створив музику, яка пережила віки – безпосередню, відверту, мелодійну. Він підняв на небачену висоту другорядний до цього жанр – жанр пісні. У пісенній мелодії композитор міг висловити цілу гаму почуттів. Його невичерпаний мелодичний дар дозволяв створювати по декілька пісень в день (всього їх більше 600). Один з найкращих творів – баладу „ Лісовий цар” Шуберт написав у віці 17 років. «Лісовий цар» - твір, в якому яскраво проявилося романтичне тяжіння до незвичайного, до образів фантастичних, до сюжетів, де реальне часом невід’ємне від вигаданого. Цей глибоко драматичний твір написано з великою майстерністю на вірш Йогана Вольфганга Гете – німецького поета.

Через ліс скаче вершник з хворим сином. У хворій уяві хлопчика чується привабливий голос лісового царя. Його охоплює страх. Батько заспокоює сина, поспішає додому, підганяє коня, але даремно: коли кінь зупинився біля воріт, на руках вершника лежала мертва дитина. Послухайте баладу українською мовою у перекладі Максима Рильського.

Художнє виконання літературно-поетичного твору

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син –

Малого тулить і гріє він.

 

 

«Чому тремтиш ти, синку, щомить?»

- Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан! –

«То, синку, сивий нічний туман!»

 

- «Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя».

 

- Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене! –

«Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!»

 

- «Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе вийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!»

 

- Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись! –

«Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби синіють удалині!»

 

- «Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!»

- Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

 

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках його мертвий лежав його син.

 

В баладі три дійові особи: батько, хворе дитя і Лісовий цар.

Слова дитини передаються у високому регістрі, в них чути то жах, то відчай, то розгубленість.

Прийом програвання музичних тем

Батько намагається заспокоїти дитину, переконати, що Лісовий цар привидівся їй:

«Годі, маля, заспокойся, маля:

то вітер колише в гаю гілля».

Слова батька звучать стримано та м’яко:

На початку чується заклик Лісового царя.

Привабливо, вкрадливо звучить його наступне звертання до хлопчика

Твердо і рішуче звучить остання репліка Лісового царя:

«З неволі чи з волі візьму тебе я!»