Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ІІІ. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.
|
|
В межах аналізу ділової активності може бути проведений поглиблений аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.
Стан дебіторської та кредиторської заборгованості, їх розміри і якість здійснюють суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.
Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей, проводиться за даними аналітичного обліку до рахунків третього і шостого класів, і передбачає:
ð оцінку розміру і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості шляхом порівняння її розміру на початок і кінець звітного періоду або за декілька звітних періодів;
ð вивчення структури дебіторської та кредиторської заборгованості за термінами виникнення задля з’ясування стану розрахунково-платіжної дисципліни.
Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості доцільно проводити за двома напрямами:
ð аналіз контрагента (покупця, постачальника) – для визначення його плато- та кредитоспроможності;
ð аналіз на власному підприємстві – для з’ясування можливості надання комерційних позик і дотримання ліквідності.
Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованостей.
Для цього доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти кредиторів (джерела активів) з дебіторами (розміщення активів), передбачаючи при цьому, що кредиторська заборгованість має бути перекрита дебіторською (табл. 7.2).
Таблиця 7.2. Розрахунковий баланс підприємства, тис. грн.
| Показники | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Відхилення | |
| абсо-лютне | відносне, % | |||
| Дебіторська заборгованість | ||||
| Кредиторська заборгованість | ||||
| Активне сальдо | ||||
| Пасивне сальдо | ||||
| Баланс |
Система аналізу та управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за рядом параметрів. До них відносяться: період обороту дебіторської заборгованості; структура дебіторів за різними ознаками; схеми розрахунків з покупцями та можливість їх уніфікації; схема контролю за виконанням дебіторами своїх зобов’язань; схема контролю й принципи резервування сумнівних боргів; система заходів, яка стосується несумлінних покупців тощо.
Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості завершується розробкою пропозицій з покращання управління ними. При цьому необхідно:
1) слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;
2) орієнтуватися на збільшення кількості замовників для зменшення ризику неоплати, який є значним при наявності монопольного замовника;
3) контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину боргу;
4) своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської та кредиторської заборгованості, до яких, в першу чергу, відносять прострочену заборгованість постачальникам і прострочену заборгованість покупцям понад трьох місяців, заборгованість за платежами до бюджету тощо.
Аналітичні оцінки інвестиційної діяльності проводять на запит зовнішніх і внутрішніх користувачів. Для зовнішніх користувачів виникає потреба в інформації про інвестиційну привабливість об’єкта, яка насамперед виражається доходністю і рентабельністю інвестицій, обсягами та структурою реальних і фінансових інвестицій. Для внутрішніх користувачів головним є вибір інвестиційного проекту з параметрами ефективності та ризиковості.
В основі аналітичного обґрунтування процесу ухвалення управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності лежать оцінка та порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. При аналізі інвестицій використовуються такі формалізовані критерії, як величина необхідних інвестицій, внутрішніх джерел їх фінансування та прогнозований рівень доходів. Оскільки показники, які порівнюються, відносяться до різних моментів часу, ключовою тут є проблема їх зіставності.
Процес інвестування має дві складові частини: вкладення капіталу й досягнення певного ефекту. Між ними існує так званий інвестиційний лаг – як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманого від цього ефекту. Аналізуючи інвестиційну діяльність, потрібно враховувати специфічні риси інвестицій:
1) інвестиції вимагають значних фінансових витрат;
2) віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді в процесі функціонування об’єкта інвестування;
3) при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто враховувати, обираючи та реалізовуючи інвестиційні проекти.
У процесі аналізу інвестицій і результатів інвестиційної діяльності треба зробити висновки про:
ð наявність інвестиційних ресурсів (за обсягом, структурою власного та залученого капіталу);
ð інвестиційну привабливість альтернативних проектів;
ð очікувану доходність інвестування;
ð потребу капітальних витрат і фінансових вкладень;
ð грошовий потік і фактичну ефективність інвестицій;
ð термін окупності інвестицій.
ð Завдання, об’єкти та етапи аналізу інвестиційної діяльності наведено на рис. 7.1.
Рис. 7.1. Основні завдання, об’єкти та етапи аналізу інвестиційної діяльності
Інвестиційна привабливість підприємства – це доцільність вкладення у нього тимчасово вільних грошових коштів.
Вибір об’єкта вкладення інвестування зовнішніми суб’єктами (потенційними інвесторами) ґрунтується на результатах проведеного аналізу. Для аналізу інвестиційної привабливості підприємства визначається рівень кожного досліджуваного показника та його динаміка за ряд періодів.
Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства вивчають:
ð структуру капіталу;
ð структуру активів;
ð платоспроможність і фінансову стійкість;
ð оборотність капіталу.
На підставі отриманих даних роблять висновки в наступних розрізах:
1) структура капіталу підприємства: високий рівень фінансової незалежності (переважання у структурі джерел формування власного капіталу) свідчить про невисокий ризик для інвесторів;
2) структура активів підприємства (види активів, які переважають): значна питома вага матеріалів у структурі оборотних активів пояснюється високим рівнем матеріаломісткості продукції; однак, висока питома вага грошових коштів і розрахунків може пояснюватися зростанням дебіторської або кредиторської заборгованості, що свідчить про проблему неплатежів.
При аналізі інвестиційної привабливості акціонерних товариств додатково розглядаються наступні показники:
ð прибутковість загального капіталу (розраховується з використанням показника чистого прибутку);
ð рівень дивідендів;
ð курс акцій.
Інвестиційні проекти аналізуються, як правило, в процесі складання бюджету капіталовкладень, за наступними етапами.
1. Кожен інвестиційний проект пов’язаний з грошовими видатками та надходженнями. Перевищення поточних грошових витрат за проектом над поточними грошовими надходженнями є чистим відтоком грошових коштів (відповідно при зворотному співвідношенні має місце чистий приток). Таким чином, будь-який інвестиційний проект можна представити як грошовий потік, що складається з двох частин:
а) інвестиції, тобто чистого відтоку, що вважається найчастіше одноразовим;
б) подальшого зворотного потоку, тобто розподіленої в часі серії надходжень (чистий приток, хоча в окремі роки можливі чисті відтоки), що дозволяють окупити початкову інвестицію.
2. Як правило, аналіз здійснюється за роками, хоча це обмеження не є безумовним або обов’язковим; іншими словами, аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік), необхідно лише пам’ятати про ув’язку величин елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду.
3. Вважається, що весь обсяг інвестицій використовується перед початком першого року, хоча у інвестиції можуть здійснюватися і протягом декількох років. Аналогічно, передбачається, що приток/відтік грошових коштів має місце в кінці чергового року. Таким чином, у найбільш загальному вигляді інвестиційний проект може бути представлений як грошовий потік, перший елемент якого – разова інвестиція (відтік коштів), яка здійснюється перед початком експлуатації проекту, а наступні елементи – надходження грошових коштів (притоки), що генеруються проектом.
4. Основні критерії оцінки інвестиційних проектів враховують фактор часу. Це здійснюється за допомогою коефіцієнтів дисконтування, які використовуються для оцінки проектів за допомогою методів, заснованих на дисконтованих оцінках.
Основні способи оцінки ефективності інвестиційних проектів наведено на рис. 7.2.
Рис. 7.2. Способи оцінки ефективності інвестиційних проектів
У процесі аналізу співвідношення ринкової ціни та внутрішньої вартості визначається доцільність тих чи інших управлінських рішень щодо конкретного цінного паперу.
У сучасній економічній літературі існують різні підходи до вивчення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найбільш поширеним є фундаментальний підхід, згідно з яким внутрішня вартість цінних паперів розраховується за формулою, запропонованою Дж. Вільямсом ще у 1938 році:
 ,
|
де V(t) – внутрішня вартість цінних паперів у момент t;
CFі – очікуваний потік відсоткових виплат за цінним папером в і-й період 
;
d – прийнята або очікувана доходність цінного паперу (норма прибутку).
Таким чином, внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників:
1) очікування грошових надходжень;
2) тривалості періоду обороту цінного паперу (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів);
3) норми прибутку.
План практичного заняття
1. Сутність та види ділової активності.
2. Якісні та кількісні показники оцінки ділової активності.
3. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища.
4. Загальна оцінка динамічності (розвитку) діяльності підприємства.
5. Коефіцієнт стійкості економічного зростання підприємства.
6. Аналіз оборотності та ефективності використання ресурсів підприємства.
7. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.
8. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності.
9. Інвестиційна діяльність у межах стратегічного розвитку підприємства.
10. Методи оцінки ефективності інвестицій.
11. Аналіз ефективності інвестиційних проектів.
12. Аналіз інвестиційних проектів в умовах інфляції і ризику.
13. Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства.
14. Прогнозування інвестиційної привабливості підприємства.
|
|