Методичні вказівки до вивчення теми. Майновий потенціал характеризується розміром, складом і станом засобів, якими володіє підприємство

Майновий потенціал характеризується розміром, складом і станом засобів, якими володіє підприємство. Грошова оцінка таких засобів наводиться в активі балансу підприємства, а джерела їх утворення – в пасиві.

Порядок проведення оцінки майнового потенціалу підприємства наступний:

І. Загальне ознайомлення з даними балансу. Оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв’язки між різними показниками, виявляються так звані “хворі” статті звітності, ознаки нормального балансу. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Для цього визначається питома вага окремих статей активу та пасиву балансу в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховуються суми відхилень в структурі основних статей балансу порівняно з попереднім періодом.

За необхідності перед аналізом складу та структури активів і пасивів підприємства можна здійснювати додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням у необхідних аналітичних розрізах. Такі процедури дають змогу побудувати аналітичний баланс підприємства.

ІІ. Аналіз структури та динаміки активів підприємства. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні й оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансово-майновий стан підприємства.

У процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюються. У зв’язку з цим у процесі аналізу активів підприємства, в першу чергу, слід вивчити зміни в їх складі, структурі та оцінити їх. Від структури активів залежать:

ð ефективність діяльності суб’єкта господарювання (обсяг випуску продукції, оборотність, рентабельність);

ð фінансовий стан підприємства (ліквідність балансу, швидкість оборотності активів).

Оцінюючи перший розділ активу балансу, необхідно враховувати, що:

ð значна частка приросту нематеріальних активів у зміні загальної величини необоротних активів характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, оскільки вкладаються кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність. Детальний аналіз ефективності використання нематеріальних активів є дуже важливим для керівництва підприємства. Проте за даними бухгалтерського балансу він не може бути проведений. Для нього потрібні дані із форми № 5 та внутрішня облікова інформація;

ð якщо виробничі основні засоби та незавершене будівництво займають найбільшу частку в необоротних активах, то це може свідчити про орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства (при цьому, необхідно враховувати можливий вплив переоцінки вартості основних засобів);

ð за певних умов збільшення частки таких елементів як незавершене будівництво та довгострокова дебіторська заборгованість може негативно вплинути на ефективність діяльності підприємства, адже вказані активи не беруть участі у виробничому обороті;

ð наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на інвестиційну спрямованість підприємства, за умови визнання підприємства неплатоспроможним необхідно вивчити склад і структуру фінансових вкладень, оцінити їх ліквідність і доцільність.

Для детальнішого аналізу необоротних активів використовуються показники придатності та ефективності використання основних засобів.

У процесі подальшого дослідження необхідно проаналізувати зміни за кожною статтею оборотних активів балансу, враховуючи, що аналіз повинен бути спрямований не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати. Формуючи висновки за результатами аналізу, аналітик враховує, що:

1) збільшення грошових коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану. Їх сума повинна бути такою, щоб забезпечити погашення всіх першочергових платежів. Наявність значних залишків грошових коштів протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотних засобів. Грошові кошти повинні швидко залучатися в оборот для отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або здійснення інвестиційних вкладень;

2) при вивченні структури запасів основну увагу доцільно приділити тенденціям змін виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може свідчити про:

ð нарощування виробничого потенціалу підприємства; прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення внаслідок інфляції;

ð нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина оборотних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути невисокою. Наявність менших за обсягом, але більш рухливих запасів означає, що менша сума готівкових ресурсів знаходиться у запасах, а їх накопичення свідчить про спад ділової активності підприємства;

3) зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає число контрагентів і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншої сторони, підприємство може скоротити обсяги реалізації продукції, тоді дебіторська заборгованість зменшиться. Необхідно розрізняти нормальну та прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, оскільки підприємство буде відчувати недостачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо, що призводить до уповільнення оборотності засобів. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні строків погашення платежів. У процесі подальшого аналізу вивчаються динаміка, склад, причини і терміни дебіторської заборгованості.

Дослідження змін структури оборотних активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних активів у майні може свідчити про:

ð формування мобільнішої структури активів, яка сприяє прискоренню оборотності активів підприємства;

ð вилучення частини оборотних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що характеризує мобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу;

ð згортання виробничої бази;

ð викривлення реальної оцінки оборотних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку тощо.

Для того, щоб зробити точні висновки про причини змін пропорцій у структурі активів, необхідно провести детальніший аналіз розділів і окремих статей активу балансу, зокрема, оцінити стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів, швидкість обороту оборотних активів тощо. Детальний аналіз складу і руху активів можна провести, використовуючи дані Приміток до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Структура активів залежить від галузі економічної діяльності, в якій працює підприємство, наприклад у підприємствах торгівлі буде значна питома вага оборотних активів.

Для оцінки структури майна підприємство за ступенем ризикованості формується табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Структура оборотних активів за ступенем ризику, %

Позитивно оцінюється відсутність оборотних активів з високим ризиком і незначна питома вага засобів з середнім ризиком. В цілому підприємство володіє малоризиковими оборотними засобами, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

ІІІ. Аналіз структури та динаміки пасивів підприємства. Для цього визначаються зміни в їх складі, структурі та надається їх інтерпретація.

Оцінка змін, які відбулися в структурі джерел, може бути різною з позиції інвесторів та з позиції власників підприємства. Для інвесторів ситуація більш надійна, якщо частина власного капіталу у клієнта більше 50 %, що виключає високий фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені у наявності залучених коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність діяльності, можна розширити обсяги виробництва, підвищити прибутковість власного капіталу.

Залучення позикових коштів в оборот підприємства – нормальне явище, що сприяє тимчасовому покращанню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час в обороті та своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану.

При внутрішньому аналізі необхідно вивчити динаміку та структуру власного і залученого капіталу, з’ясувати причини зміни окремих складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

На співвідношення власного і залученого капіталу впливають фактори, обумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності суб’єкта господарювання і обраної ним фінансової стратегії.

Окрему увагу приділяють вивченню обсягів, структури, оборотності й термінів погашення кредиторської заборгованості.

IV. Розрахунок основних показників, що характеризуютьмайновий стан підприємства. Необхідно враховувати, що обчислення мають виконуватися регулярно, в динаміці[2]. Найбільш інформативними є наступні показники:

ð сума господарських засобів, що знаходяться на балансі підприємства. Цей показник надає узагальнюючу вартісну оцінку величини підприємства як єдиного цілого, його зростання в динаміці свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства;

ð вартість чистих активів підприємства. Порядок визначення та використання показника “чисті активи” регламентуються законодавчими актами. А саме, відповідно до п. 1 П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” “чисті активи” – це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань.

П. 4 ст. 144 Цивільного кодексу України регламентує наступне: якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації;

ð частка основних засобів у валюті балансу, значення показника суттєво змінюється у різних галузях економіки;

ð співвідношення необоротних та оборотних активів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більш ресурсомістка діяльність підприємства, вищим є виробничий ризик, так як вкладення у довгострокові активи повинні окупитися за рахунок майбутніх надходжень. Показник також має галузеву специфіку. Значення даного показника відносно вище за умови дотримання підприємством активної ренноваційної політики;

ð частка активної частини основних засобів. Показує, яку частину основних засобів складають активи, які безпосередньо приймають участь у виробництві, позитивною є тенденція до зростання;

ð коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. Цей показник залежить від прийнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань. Коефіцієнт зносу не має нормативного значення, але економічна логіка засвідчує, що при використанні методу рівномірної амортизації значення коефіцієнта зносу більше 50 % є критичним;

ð коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття і приросту розраховуються за даними ф. № 1 і ф. № 5, в яких наводяться додаткові дані про вартість основних засобів, що вибули та надійшли. Уточнення значень коефіцієнтів може бути виконано в рамках внутрішнього аналізу;

ð коефіцієнти структури та динаміки оборотних активів.

У рамках внутрішнього аналізу вважається доцільним періодичне складання ліквідаційного балансу, тобто проведення оцінки наявного майнового потенціалу за цінами можливої реалізації активів для того, щоб: виявляти неліквіди, визначити активи з суттєво заниженою (завищеною) балансовою оцінкою порівняно з оцінкою ринковою, знати реальну вартість активів, які можна використати як забезпечення розрахунків з власниками та кредиторами.

План практичного заняття

1. Значення й методи аналізу капіталу підприємства.

2. Аналіз структури капіталу підприємства.

3. Аналіз динаміки капіталу підприємства.

4. Порядок розрахунку показників, що характеризують ефективність використання капіталу підприємства.

5. Оцінка вартості капіталу.

6. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування.