Розділ 2. Навчання. Основи Зворотний зв'язок

Задоволення, яке настає слідом за надкушуванням улюбленого яб­лука, слугує підкріпленням, а підкріплення — вирішальний чинник навчання. Але в школі жаринки задоволення, що йде за схваленням учителя, може бути недостатньо. Ось чому учень потребує точнішої інформації про характер і результати своїх дій. За своєю природою ця інформація, якщо буде потрібно, має дати змогу учневі якомога ближче підійти у своїй наступній реакції до бажаної поведінки.

Дані про наслідки власних дій заведено називати зворотним зв'яз­ком. Загальновідомим прикладом зворотного зв'язку є коригування прицілювання залежно від отримуваної інформації: чи був постріл вище, нижче, лівіше, правіше мішені. Цей самий тип зв'язку діє в експери­менті, де піддослідного просять, не дивлячись, однією рукою намалювати лінію, скажімо, завдовжки 7, 5 см. Без зворотного зв'язку лінія може дорівнювати, а може й не дорівнювати 7, 5 см, але й самий збіг із зада­ною довжиною абсолютно випадковий. У того, хто малює таку лінію, немає жодного уявлення, чи справді він малює лінію завдовжки 7, 5 см. Якщо ж йому після кожної спроби говорять, намалював він лінію біль­шу чи меншу за 7, 5 см, то скоро він зуміє зобразити лінію потрібної довжини.

Як бачите, хоча зворотний зв'язок і підкріплення не одне й те саме, їх іноді плутають і часто об'єднують. Підкріплення — це термін, який означає події, що зумовлюють неодноразове повторення дії, але не обо­в'язково пов'язують її з поставленим завданням...

Без сумніву, у школі деякі типи навчання мають ту саму природу. Діти сліпо роблять те чи те, оскільки вчитель схвалює їхні дії, а не тому, що вони усвідомлюють причинний і логічний зв'язок своєї дії й наступного підкріплення, тобто їхнє навчання оманливе. Інколи здійс­нюється саме цей тип навчання, а в учителя створюється враження, що учні справді бачать зв'язок між своїми діями та їхніми результатами. Такі помилки, мабуть, пояснюються як недостатній аналіз вчителем ха­рактеру навчання. Але він може уникнути їх, скориставшись засобами, що дають змогу йому встановити зворотний зв'язок з наслідками влас­них дій, а тим самим він отримує свідчення суттєвості побачених учня­ми зв'язків...

Досвідчений учитель прагнутиме забезпечити максимально можли­вий зворотний зв'язок із максимально можливим підкріпленням. Інак­ше кажучи, вчитель повідомить учням усі доступні йому відомості про

результати їхніх дій для того, щоб вони змогли, коли це необхідно, змінити свою поведінку, але одночасно він зробить усе можливе, щоб гарантувати успішність проведених ним дій і тим самим підкріпити ці дії. Конкретніше, скажімо, під час написання твору з англійської слід передбачити, що учень впорається із заданим твором, а успішне вико­нання послугує підкріпленням. Одночасно учень повинен мати зво­ротний зв'язок, який інформує про особливості, про сильні і слабкі сторони цього твору. Загальна оцінка твору як задовільного, може, й послугує підкріпленням, але учневі значно більше допоможуть заува­ження з приводу вживання слів, побудови речень і використання вира­жальних засобів мови: епітетів, метафор тощо.

Іноді вчителю доцільно обмежити або уточнити зворотний зв'язок з учнем. Буває, що учень майже не справляється з уроком, але для вчи­теля повідомлення учневі про провал може обернутися великою невда­чею. Однак повідомити учневі про результати його зусиль необхідно. Не існує рецептів вирішення такої дилеми. Можливо, найкориснішим є підкріплення заохоченням зусиль із одночасним виявленням основ­них недоліків і пропонуванням способів їх подолання. Щоправда, слід зазначити, якщо учень часто опиняється в такій ситуації, то це точна ознака того, що в навчанні не все гаразд. Зворотного зв'язку й пока­рання потребує сам учитель!