Установлення гуманних стосунків у процесі навчання

Навчально-пізнавальна діяльність школяра стимулюється не тільки за допомогою цікавого навчального матеріалу і різноманітних методів його подання, а й характером стосунків, які утверджує педагог у про­цесі навчання...

Зупинимося на деяких вихідних педагогічних позиціях, які визнача­ють встановлення гуманних стосунків між педагогом та учнями, між самими школярами в процесі експериментального навчання...

1. Управляти навчанням і всім шкільним життям дітей з позиції їхніх інтересів. Що це означає? Зміст навчання і виховання, тоб­то база для організації шкільного життя дітей, визначається пере­важно поза залежністю від їхніх особистісних інтересів і потреб. Пси-холого-дидактичне завдання полягає в тому, щоб учні прийняли цей зміст, зацікавились ним, захопилися навчально-пізнавальною діяль­ністю. У такому разі буде усунута можливість виникнення небажаних конфліктів, що зазвичай виявляються у різноманітних формах. Од­ночасно зникне потреба в системі авторитарних педагогічних заходів, спрямованих на усунення цих конфліктів, що заважають нормальному

функціонуванню навчально-виховного процесу, та суперечностей у при­мушуванні школяра виконувати свій обов'язок, у відновленні порядку і т. д....

2. Постійно виявляти віру в можливості і перспективи кожного
школяра. Педагог повинен справді вірити в можливості кожної дити­
ни і будь-які відхилення в її розвитку розглядати передусім як резуль­
тат недиференціиованого методичного підходу до нього. Сприймати
природні невдачі школяра як його нездібність і реагувати на це осудом,
нехай навіть із глибоким співчуттям, але без орієнтування на їх обо­
в'язкове подолання в майбутньому, не гуманно щодо особистості ди­
тини...

...Важливо постійно навіювати класу в цілому і кожному школя­реві зокрема, що всі вони здібні і можуть подолати труднощі навчан­ня. Перед колективним розв'язанням нової навчально-пізнавальної задачі, поясненням нового складного навчального матеріалу треба обо­в'язково попередити школярів про можливі (очікувані) труднощі і висловити надію, що всі вони зможуть їх подолати, одночасно пояснив­ши, як діяти, на що особливо звернути увагу, як упоратися із трудноща­ми, що виникають, і т. д....

Величезний позитивний вплив на школярів справляє дружнє, опти­містичне ставлення педагога до їхніх навчальних успіхів і неуспіхів. Учитель повинен щиро радіти кожному їхньому успіху, пишаючись своїм класом, своїм учнем...

Позитивне виявлення педагогом свого засмучення через невдачі школяра знову-таки мусить базуватися на вірі в його майбутні успіхи. Воно повинно мати форму підбадьорювального співчуття, в якому водночас закладена думка про те, що педагог переживає його біду, як свою, і готовий прийти йому на допомогу...

3. Співпрацювати зі школярами у процесі навчання....Співпра­ця педагога й учнів нами сприймається як об'єднання їхніх інтересів і зусиль у розв'язанні пізнавальних завдань. Це така форма спілкуван­ня, коли школяр почувається не об'єктом педагогічних впливів, а само­стійною особистістю, що діє вільно. Учитель звертається до учня по допомогу під час з'ясування, встановлення властивостей та особливо­стей предметів і явищ, що вивчаються, під час визначення способів роз­в'язання задачі тощо. Тут багато залежить від уміння педагога переко­нати школярів, що йому без їхньої допомоги було б «важко» знайти відповідь, виконати завдання і т. д....

4. Бути етичним щодо школяра, поважати і підтримувати його гідність.

Етичність педагога щодо школяра має подвійний результат: по-пер­ше, створює загальну атмосферу взаємоповаги, непримусової навчаль­но-пізнавальної діяльності, по-друге, формує у школярів етичні норми, моральну поведінку в суспільстві...

...Укріпити в школяреві усвідомлення свого «я», почуття відпові­дальності перед собою та іншими за свої вчинки, поведінку можна лише одним спосьбом: поважаючи його як особистість. На що треба орієнту­ватися, керуючись цим принципом у повсякденному спілкуванні зі школярами?

По-перше, встановити стосунки зі школярами на основі взаємодо-віри. Введення змістовних оцінок, розвиток мотиваційної навчально-пізнавальної діяльності, встановлення колегіальних стосунків і взаємо­допомоги, управління навчанням з позицій інтересів дітей майже ви­ключають такі негативні явища, як обман, списування, привласнення чужих робіт, умисне запізнення на уроки... Довірливі стосунки зі шко­лярами зміцнюються серйозними дорученнями (наприклад, допомогти вчителеві скласти вправи за зразком), висуванням перспектив їхнього розвитку і поставленням складніших навчально-пізнавальних завдань («Я впевнений, ти впораєшся з цим!»), наданням можливості вільного вибору у виконанні домашніх завдань та ін....

По-друге, підносити авторитет кожного школяра серед товаришів і в сім'ї. Кмітлива відповідь, цікава ідея, самостійність і сміливість дум­ки, старанність і неухиляння від труднощів, чутливість і чуйність до товаришів — усі ці вияви школяра як особистості повинні отрима­ти соціальну оцінку, що сприяє створенню позитивної суспільної дум­ки про нього... Кожен учинок школяра треба розглядати на тлі вже завойованого ним авторитету так, щоб дати поштовх і напрямок йо­го самовихованню і самовдосконаленню. Підвищення авторитету кож­ного школяра в умовах методичної системи пов'язане з розвитком у нього вміння критично оцінювати свою й чужу діяльність, вдумли­во, терпляче ставитися до зауважень, намаганням виправити свої не­доліки...

По-третє, постійно формувати і виховувати взаємну повагу в дитя­чому колективі, вчити дітей етики спілкування... Природним середо­вищем для вияву ввічливості, чуйності, доброти є повсякденне життя дітей як у школі, де діє громадська думка дитячого колективу, так і поза школою, де надається велика свобода для самовиховання і самовдоско­налення...

По-четверте, виявляти жвавий інтерес до захоплень, зацікавлень і справ кожного школяра. Цей інтерес педагог має виявляти не у ви­гляді допиту, коли школяра суворо запитують: «Скажи, будь ласка, чим ти цікавишся, що ти читаєш?» Основний смисл полягає в тому, щоб школяр бачив у педагогові людину, якій справді цікаві його колекції марок, зміст книжки, котру він читає, його захоплення (музика, спорт, шахи, танці тощо), він сам... Педагог може посилювати і спрямовувати захоплення й інтереси окремих школярів тим, що одному принесе мар­ку й поцікавиться, чи згодиться вона для його колекції, другому повер­не книжку, подякує і поділиться з ним своїми враженнями, третьому

сам дасть книжку, а потім вислухає його думку про неї, четвертого попросить показати свій акваріум, з п'ятим поділиться спогадами про своє дитинство.

(Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников: Зксперимеитально-педагогическое иссле-дование. — М.: Педагогика, 1984. — С. 175—185.)

___^__ Дидактичні завдання

1. Що означає управляти навчанням дітей з позиції їхніх інтересів?

2. У чому, на ваш погляд, під час опитування повинна виявлятися віра в можливості та перспективи кожного школяра?

3. У чому полягає співпраця зі школярами під час опитування?

4. Назвіть основні принципи етичного ставлення до школяра у про­цесі перевірки знань.

Б. Г. Ананьев ПСИХОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

4. Відсутність оцінки як вид оцінювальної стимуляції

...Психологічний ефект неоцінювання, і саме ефект негативний, зро­зумілий також на основі того, що було справедливо зазначено Джем-сом стосовно оцінки. В оцінці, даній суб'єктом педагогічного проце­су щодо результату вчинку дитини (її знань, викладу), до дитини в об'єктивованій, соціально значущій формі повертається реальна дія власного вчинку, його справжній наслідок. Без оцінки їх, тим більше педагогом у педагогічному процесі, людина не може справді усвідо­мити свій власний вчинок у всіх його зв'язках і наслідках, у всіх йо­го об'єктивних результатах. Відсутність оцінки є тому найгіршим ви­дом оцінки, що цей вплив не орієнтаційний, а дезорієнтаційний, не по­зитивно стимулятивний, а депресувальний стосовно об'єкта, що зму­шує людину будувати власну самооцінку не на основі об'єктивної оцінки, в якій відображені справжні її знання, а на досить суб'єктив­них поясненнях, натяках, напівзрозумілих ситуаціях, поведінці педаго­га та учнів. Інтонація, жест, міміка педагога набувають особливого смислового значення для учнів саме тоді, коли вони, зазвичай, не оціню­ються...