💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Навчання у співробітництві

Навчання у співробітництві (соорегаглуе 1еагпіп§), навчання в ма­лих групах почало застосовуватися в педагогіці досить давно. Ідея навчання в групах виникла ще в 20-х роках XX століття. Однак роз­робка технології спільного навчання в малих групах почалася лише в 70-х роках XX століття...

Ідеї навчання у співробітництві упродовж всього цього часу розви­ваються зусиллями багатьох педагогів у багатьох країнах світу, бо вони надзвичайно гуманні за своєю суттю, а отже, — педагогічні.

...Можна вчитися в колективі (з перевагою фронтальних видів діяль­ності), в якому сильний учень завжди у виграші: він швидше схоплює новий матеріал, швидше його засвоює, і вчитель переважно спирається саме на нього. А слабкий раз у раз стає ще слабшим, оскільки йому бракує часу, щоб усе чітко зрозуміти, йому бракує характеру, щоб по­ставити вчителеві запитання, а тому він не може швидко й правильно відповідати й лише гальмує ритмічне просування до загального успіху. Можна вчитися індивідуально, використовуючи спеціальні методики й навчальні матеріали. Тоді учень зациклюється на собі, на своїх успіхах і невдачах. Його абсолютно не цікавить, як ідуть справи в сусіда. Якщо матеріал йому не дається — це його проблема.

А можна вчитися по-іншому, коли поруч з тобою товариші, у котрих можна спитати, якщо не зрозумів чогось, або обговорити розв'язок черго­вої задачі. А якщо від тебе залежить успіх усієї групи, то ти не можеш не усвідомлювати відповідальності і за свої успіхи, і за успіхи това­ришів. Саме від усвідомлення цього факту й відштовхувалися автори методу навчання у співробітництві...

Навчання у співробітництві розглядається у світовій педагогіці як найуспішніша альтернатива традиційним методам... Треба також мати на увазі, що метою навчання у співробітництві є не лише опанування знань, умінь і навичок кожним учнем на рівні, що відповідає його інди­відуальним особливостям розвитку. Дуже важливий тут ефект соціалі­зації, формування комунікативних умінь. Діти вчаться разом працю­вати, навчатися, творити, завжди бути готовими прийти на допомогу один одному. Практично всі вчителі, які використовують у своїй прак­тиці навчання у співробітництві, зазначають, що їхні учні стають друзя­ми не лише на час виконання спільних завдань на уроці, а доброзичли­ве ставлення один до одного, їхня симпатія і зацікавленість в успіхах інших переходять на життя і поза школою, стають рисами їхньої особи­стості. А це вже успіхи морального виховання...

Головна ідея навчання у співробітництві — вчитися разом, а не про­сто щось виконувати разом!

...Метод навчання у співробітництві має варіанти не лише в амери­канській версії, а й у європейській...

Розглянемо найцікавіші варіанти цього методу навчання.

1. Навчання в команді (8іис1епі Теат Ьеагптд — 8Н,). Цей варіант методу навчання у співробітництві був розроблений в Універ­ситеті Джона Хопкінса. Більшість варіантів методу навчання у співро­бітництві так чи інакше використовують ідеологію цього варіанту.

5ТЬ приділяє особливу увагу груповим цілям (т.еат §оа1з) й успіху всієї групи (іеат зиссезз), який може бути досягнутий лише в резуль­таті самостійної роботи кожного члена групи (команди) у постійно­му взаємозв'язку з іншими членами цієї ж групи під час роботи над темою/проблемою, питанням, що підлягають вивченню. Отже, завдан­ня кожного учня полягає не лише в тому, щоб зробити щось разом, а в тому, щоб пізнати щось разом, щоб кожен учасник команди опанував необхідні знання, сформував потрібні навички і при цьому щоб уся команда знала, чого досяг кожен учень.

Уся група зацікавлена у засвоєнні навчальної інформації кожним її членом, оскільки успіх команди залежить від внеску кожного, а також у спільному вирішенні поставленої перед групою проблеми. Коротше кажучи, ЗТЬ зводиться до трьох основних принципів:

а) «нагороду» (іеат ге\уагсіз) команда/група отримує одну на всіх у вигляді бальної оцінки, якогось заохочення, сертифіката, відзнаки, схвалення чи інших видів оцінки спільної діяльності. Для цього необ-

хідно виконати запропоноване для всієї групи одне завдання. Групи не змагаються одна з одною, бо всі команди мають свою «планку» й різний час на її досягнення;

б) індивідуальна (персональна) відповідальність (іпсііуісіиаі ассоип-
гдЬіШу) кожного учня означає, що успіх чи неуспіх усієї групи зале­
жить від удач чи невдач кожного її члена. Це стимулює всіх членів
команди стежити за діяльністю один одного і всією командою приходи­
ти на допомогу своєму товаришеві у засвоєнні й розумінні матеріалу
так, щоб кожен відчував себе готовим до будь-якого виду тестування,
контрольної перевірки, які може запропонувати вчитель будь-якому
учневі окремо, поза групою;

в) рівні можливості кожного учня в досягненні успіху означають,
що кожен учень приносить своїй групі очки, котрі він заробляє покра­
щуючи свої попередні результати. Отже успіхи учня порівнюються не
з результатами учнів тієї чи тієї груп, а з власними, раніше досягнути­
ми результатами. Це дає однакові можливості просунутим, середнім і
слабким учням в отриманні очок для своєї команди. Прагнучи поліп­
шити результати попереднього опитування, тесту, заліку, екзамену (і
поліпшуючи їх), і середній, і слабкий учень зможуть принести своїй
команді однакову кількість балів, що дає змогу їм відчувати себе по­
вноправними членами команди і стимулює до підняття своєї персо­
нальної «планки»...

Було розроблено чотири варіанти STL (роботи в команді). Два з них можуть застосовуватися до будь-якого шкільного предмета й будь-якого ступеня навчання: спільне навчання в малих групах-командах і навчання в командах на основі гри, турніру...

1.1. Організація навчання у співробітництві в малих групах (ЗТАБ, Славін, 1986) передбачає групу учнів, що складається з чотирьох осіб (хлопчиків і дівчаток різного рівня знань). Учитель пояснює новий матеріал, а потім пропонує в групах його закріпити, спробувати розі­братися, зрозуміти всі деталі. Говорячи мовою психології, організовуєть­ся робота з формування орієнтовної основи дій (але для кожного учня). Групам пропонуються певне завдання, необхідні опори. Завдання дається або частинами (кожен учень працює над своєю частиною), або за «вер­тушкою» (кожне подальше завдання виконується наступним учнем, починати може або сильний учень, або слабкий). При цьому виконан­ня будь-якого завдання пояснюється учнем і контролюється всією гру­пою.

Після завершення завдань усіма групами вчитель на кожному уроці організовує або спільне обговорення роботи над цим завданням різни­ми групами (якщо завдання було однаковим для всіх груп, наприклад, вправа чи задача, серія задач), або розгляд завдань кожною групою, якщо завдання були різними. Коли вчитель переконується, що мате­ріал опанований усіма учнями, він дає тест на перевірку його розуміння

й засвоєння. Над завданнями тесту учні працюють індивідуально, поза групою. При цьому вчитель, звичайно, диференціює складність зав­дань для сильних і слабких учнів. Оцінки за індивідуальну роботу (тест) підсумовуються в групі й оголошується загальна оцінка. Отже, змагаються не сильні зі слабкими, а кожен, прагнучи виконати свої завдання, наче змагається сам із собою, тобто зі своїм раніше досягну­тим результатом. І сильний, і слабкий учень може принести групі од­накові оцінки чи бали. Такий метод можна використати на заняттях з різних предметів, (починаючи з математики і закінчуючи мовними дис­циплінами) у початкових і старших класах. Це — надзвичайно ефек­тивна робота для засвоєння нового матеріалу кожним учнем.

1.2. Різновидом такої організації групової діяльності є командно-ігрова діяльність. Учитель так само, як і в попередньому випадку, по­яснює новий матеріал, організовує групову роботу для формування орієнтації, але замість індивідуального тестування пропонує кожного тижня турніри між командами. Для цього організуються «турнірні столи» по три учні за кожним столом, рівні за знаннями (слабкі зі слабкими, сильні із сильними)... Завдання знову ж таки диференцію­ються за складністю. Переможець кожного столу приносить своїй коман­ді однакову кількість балів незалежно від «планки» столу. Це означає, що слабкі учні змагаються з рівними їм за силою учнями, мають одна­кові шанси на успіх для своєї команди. Та команда, що набирає більшу кількість балів, оголошується переможцем турніру з відповідною наго­родою...

2. Інший підхід в організації навчання у співробітництві (соорега-ііує 1еагпіп{*) був розроблений професором Еліотом Анонсом у 1978 ро­ці і названий Ді§8а\у (дослівно з англійської — ажурна пилка, машинна ножівка). У педагогічній практиці такий підхід називається скорочено «пилка». Учні організуються в групи по шість осіб для роботи з на­вчальним матеріалом, який розбитий на фрагменти (логічні або смис­лові блоки). Наприклад, з теми «Біографія видатного письменника чи діяча» можна виокремити ранні роки життя, перші досягнення, середні та пізні роки життя, вплив на історію. Кожен член групи знаходить матеріал зі своєї частини. Потім діти, котрі вивчають одне й те ж питання, але перебувають в різних групах, зустрічаються й обмінюють­ся інформацією, як експерти з цього питання. Це називається зустріч­чю експертів. Згодом вони повертаються у свої групи й навчають усього нового, про що дізналися самі, інших членів групи. Ті так само доповідають про свої частини завдання (як зубці однієї пилки). Ос­кільки єдиний спосіб засвоїти матеріал усіх фрагментів і пізнати всю біографію людини — це уважно слухати партнерів по команді й роби­ти записи в зошитах, жодних додаткових зусиль з боку вчителя не­потрібно. Учні кревно зацікавлені, щоб їхні товариші сумлінно вико­нували своє завдання, оскільки це може відбитися на їхній підсумко-

вій оцінці. Звітуються з усієї теми кожен окремо і вся команда в ціло­му. На підсумковому, завершальному етапі вчитель може попросити кожного учня команди дати відповідь на будь-яке запитання з цієї теми...

3. Варіант методу навчання у співробітництві «Навчаємося ра­зом» (Ьеагпіп£ То§еіЬег) розроблений в університеті штату Міннесо-та в 1987 році (Девід Джонсон, Роджер Джонсон). Клас розбивається на різнорідні (за рівнем знань) групи в 3 —5 осіб. Кожна група отри­мує одне завдання, що є підзавданням певної великої теми, над якою працює весь клас. Внаслідок спільної роботи окремих груп і всіх груп у цілому досягається засвоєння усього матеріалу. Основні принци­пи — нагорода всій команді, індивідуальний підхід, рівні можливості — працюють і тут...

Усередині групи учні самостійно визначають ролі кожного з них під час виконання спільного завдання (отже, у кожного своя частина, своє підзавдання): відстеження правильності виконання завдань парт­нером, моніторинг активності кожного члена групи у вирішенні спільного завдання, а також культури спілкування всередині групи. Як бачимо, із самого початку група має начебто подвійне завдання: з одного боку, академічне — досягнення певної пізнавальної, творчої мети, а з друго­го — соціальне чи, точніше, соціально-психологічне — дотримання в ході виконання завдання певної культури спілкування...

Як видно з опису, різниця між запропонованими варіантами не така вже й суттєва. Головне, що основні принципи — одне завдання на групу, одне заохочення на групу, розподіл ролей — дотримуються в усіх варіантах...

(Новие педагогические и информационние технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системи повиш. квалиф. пед. кадров / Под ред. Е. С. Полат. — М.: Академия, 2001. — С. 24-33.)

________________ Дидак тичні з авдання _______________________

/. У чому полягає основна ідея групового навчання у співробітництві?

2. Виокремте основні варіанти навчання у співробітництві, зазначте відмінності в їхній технології організації взаємодії.

З- За якими спільними принципами побудовані всі моделі навчання у співробітництві? У чому головна відмінність традиційного групо­вого навчання від навчання в малих групах за технологією співро­бітництва?

4. Як взаємопов'язані між собою учасники малих груп у процесі спільної діяльності?

5. Які поради автора щодо комплекту в агіня малих груп у навчанні? Що спільного і відмінного у пропозиціях О. Г. Ярошенко і Є. С. По­лат?