Як народжується урок Задум уроку

...Зародження уроку — це поява задуму. Він складається з низки елементів, і найважливіший із них — матеріал, установлений держав­ною програмою. Учитель повинен дуже увалено вчитуватися у програ­му, вивчити її, згідно з програмою формулювати кожну тему уроку... Деякі молоді вчителі сприймають шкільну програму лише як приблиз­не спрямування вивчення матеріалу... Шкільна ж програма — обо­в'язкова, усталена міра знань, глибини та спрямованості навчально-ви­ховного процесу на уроках. її формулювання передбачає певний рівень знань усіх учнів. Шкільна програма — документ державного значення, який забезпечує єдиний рівень підготовки у школі. Можна поглиблю­вати, розширювати, по-різному засвоювати зазначений матеріал, але скла­дати власну програму вчитель не має права. Це не формалізм, не обме­ження вчителя стандартними рамками, оскільки саме формулювання програми часом спрямовують думку вчителя на творчий огляд матеріа­лу і творче його конструювання.

...Задум уроку залежить не тільки від матеріалу програми, а й від часу вивчення цього матеріалу. І хоча ти, учителю, його відмінно знав..., прекрасно давав уроки на цю тему..., переглянь методику, подивись на тему... у світлі сьогоднішньої суспільно-політичної обстановки, науко­вих відкриттів та прогнозів, нового стану культури, у світлі твого осо­бистого сприйняття життя, коли тобі вже не 22, не 25...

Перегляд матеріалу, що вивчається в цьому навчальному році, ви­значає творчий задум уроку не тільки тому, що час «не той» і ти сам «не той», а й тому, що кожен рік діти «не ті»: змінюється їхній життє­вий досвід, ерудиція, психологічний стан...

Наступний елемент зародження задуму уроку — чітке уявлення про те, для кого готується урок, кого вчитель навчатиме. Адже в кож­ного класу є своє обличчя, і ми, як правило, визначаємо чітко: «ро­зумний клас», «дуже здібний та добросовісний» або «Ох, цей 9-Б, та­кий необов'язковий», «Який важкий, галасливий 5-А». Але ми знає­мо, що в узагальненому образі класу кожен учень — це особистість, кожен — цілий світ! Є діти яскравого розуму, дивовижного сприй­няття, допитливості, котрі демонструють велику результативність са­ме з цього предмета, тобто — «утаємничені» мудреці, гостродумці, люди надзвичайної винахідливості, а є й байдужі, пихаті, бездумні, так би мовити, «не пробуджені», словом, різні. Навчаємо всіх разом, усіх розвиваємо позитивно — у цьому наш обов'язок та зміст нашої праці.

Розмірковуючи про задум уроку, згадую слова А. С. Макаренка про вимоги до будь-якої виховної операції. Головна мета її, по-перше, — виховний вплив на цілий колектив, по-друге, вона повинна мати на увазі вплив на конкретну особистість, а по-третє, вона мусить у якесь гармо­нійне становище поставити й мене...»¹. Тому, готуючись до уроку, слід ураховувати механізми взаємозв'язку психології всього колективу класу з «будовою» кожної окремої особистості і при цьому усвідомлювати свої можливості й позиції...

Отже, задум уроку диктує й конкретну мету, і подальшу виховну перспективу. Задум уроку визначає і вибір методичних засобів, які б залучили до роботи весь клас і спрямували думки й почуття особли­во тих дітей, яких уявив собі вчитель перед уроком. Відзначають­ся характер та послідовність бесіди, акценти матеріалу, а головне — громадянська позиція вчителя та шляхи, на яких перехрестяться, зі­йдуться, якщо треба, зіллються його переконання та переконання його учнів.

У складній методичній інструментовці сучасного навчання визна­чальним є задум не лише одного уроку, а й системи уроків з усієї теми,

'Макаренко А. С. Докладная записка члену правлення коммуньї им. Ф. 3. Дзер-жинского // Сочинения: В 7 т. — М., 1958. — Т. 7. — С. 420.

що створює перспективність навчання, яке виховує, дає змогу організу­вати учням «завтрашню радість», за влучним висловом А. С. Макарен-ка. Потреба в радості — найбільш потужна потреба дитячого та юнаць­кого віку, якщо не всього життя людини. Але, на жаль, часто ми не вміємо ввести учня у світ радощів, який таїть у собі навчальна праця. Зайвий раціоналізм, нудотна одноманітність, педантизм вимог вилуча­ють учнів з активної участі в педагогічному процесі, перетворюють дітей в «об'єкт» навчальної роботи.

Відповідно вчитель, аналізуючи зміст матеріалу, що вивчається, ви­значає задум системи уроків та конкретного уроку. Задум складається з таких елементів: 1) осмислення вчителем матеріалу, окресленого дер­жавною програмою; 2) співвіднесення цього матеріалу з ідейними зав­даннями сучасності, з рівнем розвитку учнів цього року навчання; 3) співвіднесення з особистим душевним станом, трудовим та життєвим досвідом учителя; 4) співвіднесення матеріалу, що вивчається, з опано­ваним раніше і з тим, який доведеться вивчати; 5) співвіднесення цього матеріалу з конкретним класом та психологією окремих його особисто­стей. Далі розпочинається розробка задуму.