💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

IX. Схема пройденого

...Сьогодні Аркадій Миколайович продовжував розглядати схему, розміщену на стіні.

— Як вам відомо з пройденого курсу, у нас є не один, а цілих три ініціатори психічного життя: розум, воля та почуття — три віртуози, — пояснював Аркадій Миколайович, показуючи на три маленькі прапорці. Бачите, вони як органісти на своїх місцях, а перед ними, наче клавіші або органні труби, ціла низка маленьких прапорців, що позначають еле­менти, з яких створюються, немов загальні резонатори, «внутрішнє та зовнішнє сценічні самопочуття...».

Аркадій Миколайович пояснював нам, що: 1. Творчість починається з вимислу уяви поета, режисера, артиста, ху­дожника та інших, через те на перше місце треба прикріпити прапо­рець «Уява та її вимисли», «якби», «запропоновані обставини».

2. Тільки-но знайдено тему для творчості, щоб охопити ЇЇ, потрібні поділ на шматки та визначення захованих у них завдань. Тому прапорець із написом «Шматки і завдання» поміщено на другому місці.

3. Наступний момент — зосередження уваги на об'єкті, за допомогою якого або заради якого виконується завдання. Через те на третьо­му місці прикріплено прапорець «Увага та її об'єкти».

4. Щоб оживити завдання й об'єкт, потрібні почуття правди та віра. Цей прапорець поміщено на четвертому місці. Там, де прав­да, — не може бути місця умовностям і неправді, тому почуття правди нерозривно пов'язане з викорінюванням штампа.

5. Наступним моментом є хотіння, прагнення та дія, що створюються самі собою, коли зароджується об'єкт, — завдання, у справжність якого можна щиро повірити.

6. На шостому місці прикріплено прапорець «Спілкування», бо зара­ди нього відбувається дія, спрямована на об'єкт.

7. Де спілкування, там неминуче й пристосування. Через те відповід­ний прапорець висить на сьомому місці.

8. Щоб розбудити почуття від дрімоти, ми вживали темпоритм,... і прапорець з написом «Внутрішній темпоритм» був прикріплений на восьме місце.

9. Усі елементи.разом розкривають емоційну пам'ять для вільного виходу повторних почувань і для створення істини пристрастей. [Емоційній пам'яті приділено наступне, дев'яте місце в ряду еле­ментів переживання].

10. — На всіх етапах нашої програми, — пояснював далі Аркадій Ми­колайович, — тобто говорячи про вимисли уяви, про запропоновані обставини, про об'єкти уваги, про шматки та завдання, про правду, про спілкування, про пристосування, про думки, про почування, про хотіння і т. ін., і т. ін., ми щохвилини згадували про логіку та

послідовність, але я, маючи нагоду, знову нагадую вам про ці еле­менти першорядної ваги, так само як і про інші елементи, власти­вості та обдаровання артиста, яких ми іще не розглянули достат­ньою мірою...

— Є ще багато елементів, потрібних для здійснення творчого процесу.
Так, наприклад: витримка й закінченість, сценічна привабливість і

манкість, етика й дисципліна. Про них я згадував лише між іншим, коли вивчали елементи внутрішнього сценічного самопочуття...

— Уявіть собі, — почав сьогодні Аркадій Миколайович, — що ви
прокидаєтеся, лежите заспаний, із зашкарублим тілом; вам не хочеться
рухатися, не хочеться вставати; вам по-ранковому трохи холоднувато.
Але ви переборюєте себе, робите гімнастику, зігріваєтеся, розправляєте
м'язи не лише тіла, а й обличчя. Відновлюється правильний кровообіг у
всіх членах, у кожному пальці рук і ніг, у всіх м'язах від голови до п'ят.

Давши лад тілу, ви починаєте вправи з голосом і розспівуєтеся. Звук набуває міцної опори, стає компактним, густим, металевим; він лягає перед самою маскою і звідти вільно летить уперед, наповнюючи собою всю кімнату. При цьому резонатори добре резонують, акустика кімнати дзвінко повертає вам звук, немовби для того, щоб іще дужче бадьорити вас, збуджувати енергію, життя й активність.

Ясна дикція, чітка фраза, барвиста мова шукають думку, щоб її ви­карбувати, зробити виразною і сильною.

А несподівані інтонації, що прориваються зсередини, готові загострити мову.

Після цього ви входите у хвилі ритму і колихаєтеся в них у найріз­номанітніших темпах.

У всій вашій фізичній природі створюється лад, дисципліна, стрункість і гармонія.

Усе стає на своє місце і набуває наданого від природи значення.

Тепер усі частини вашого фізичного апарату втілення стали гнучкими, сприйнятливими, виразними, чутливими, рухливими, як добре змащена й налагоджена машина, в якій усі коліщата, ролики добре припасовані одне до одного.

Важко встояти на місці, хочеться рухатися, діяти, виконувати внут­рішні накази, виявляти життя свого людською духу.

У всьому тілі відчуваєш потяг до дії. Почуваєш себе на парах. Немов дитина, не знаєш, куди подіти надмір енергії, і через те готовий розтратити її марно, на що завгодно.

Потрібні завдання, внутрішній наказ, духовний матеріал, життя людсько­го духу для втілення його. Якщо вони з'являться, то весь фізичний орга­нізм кинеться на них з пристрастю й енергією, що не поступається дитячій.

Такий фізичний стан актор має навчитися створювати в собі на сцені, доводячи до ладу, розминаючи і пускаючи в дію всі складові частини свого тілесного апарату втілення.

Цей стан ми зватимемо нашою мовою зовнішнім сценічним самопо­чуттям.

Як і внутрішнє сценічне самопочуття, воно створюється зі своїх скла­дових частин — елементів...

Апарат втілення повинен бути не лише досконало вироблений, а й ио-рабському підкорений внутрішнім наказам волі. Зв'язок його з внут­рішньою стороною та взаємодія мають бути доведені до моментального, несвідомого, інстинктивного рефлексу.

Після того як наші три музиканти — розум, воля й почуття — вся­ду ться на свої місця і примусять звучати обидва органи, правий і лівий, внутрішнє і зовнішнє сценічні самопочуття діятимуть як резонатори, що збирають у собі голоси окремих елементів.

Лишається з'єднати обидва резонатори докупи. Тоді створиться той стан, який ми називаємо нашою мовою загальне сценічне самопочуття...

Коли воно є, то всяке створюване всередині почуття, настрій, пережи­вання рефлекторно відображається назовні. У такому стані акторові легко відгукуватися на всі завдання, які ставить перед ним п'єса, поет, режисер, нарешті він сам. Усі душевні й фізичні елементи його само­почуття в нього напоготові і вмить озиваються на поклик. На них можна грати, як на клавішах або на струнах. Трохи ослабне одна, підтяг­нув кілочок, і знову все налагоджено.

Чим безпосередніший, яскравіший, точніший рефлекс від внутріш­нього до зовнішнього, тим краще, ширше, повніше відчує глядач те життя людського духу ролі, яке створюється на сцені, заради якого написана п'єса й існує театр.

Хоч що робив би артист у процесі творчості, він завжди повинен бути в цьому «загальному» душевному й фізичному стані. Чи актор уперше або в сотий раз читає п'єсу й роль, вчить її чи повторює текст, чи береться за домашню або репетиційну роботу, чи шукає він духовно­го або фізичного матеріалу для ролі, чи думає про її внутрішній або зовнішній образ, про її пристрасті, почування, про помисли та дії, про загальний зовнішній вигляд, про костюм та грим, — одне слово, за вся­кого щонайменшого зіткнення з роллю він має неодмінно перебувати в стані внутрішнього й зовнішнього або загального сценічного самопо­чуття.

Без них не можна підходити до ролі. Вони повинні стати для кожного з нас на сцені раз і назавжди нормальними, природними, органічними, нашою другого натурою.

Сьогоднішнім уроком ми закінчуємо коротке вивчення роботи над собою.

(Станіславський К. С. Робота актора над собою. — К.: Мисте­цтво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 408-409, 605-607, 620, 631-633.У

'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.).