Закінчення виступу

Закінчення виступу, як правило, складається з двох частин:

— узагальнення головних думок;

— обов'язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу). Навіть досвідчені промовці часом припускаються помилок, закінчу­ючи загалом кваліфікований виступ невдало, і тим знижують його ефек­тивність. Вони або говорять так довго, що слухачам, як то кажуть, аж терпець уривається, або будують виступ так, що кульмінація настає далеко до його закінчення, або забувають виділити головні думки й підбити підсумки...

Про наближення закінчення виступу слухачів треба повідомити. Це дещо загострить їхню увагу — вони захочуть послухати узагаль­нення й підсумки промови. Після цього, зрозуміло, промову треба справді закінчити протягом 2 — 3 хвилин.

Ніколи не закінчуйте свого виступу словами: «Оце і все, що я вам хотів сказати». Це неправильно. Не забувайте: закінчення вирішує, що саме слухачі запам'ятають, що вони візьмуть для себе з вашого виступу.

А оскільки закінчення має таке важливе значення, то прикінцеві речення треба підготувати й записати заздалегідь так само, як і почат­кові. Подумайте над ними в спокійній обстановці, постарайтеся сфор­мулювати їх виразніше й переконливіше. Зробити це без попередньої підготовки, коли ви стоїте перед аудиторією, набагато важче, а то й узагалі неможливо. Звичайно, ви не повинні читати записані речення. Вивчіть їх перед виступом напам'ять.

(Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К.: Політвидав України, 1986. - С. 211-226.)

Дида кти чні з а вдання

1. Із чого слід розпочинати підготовку до виступу? Як визріває за­дум виступити?

2. Чи слід приділяти увагу назві розповіді? Як доцільно її сформулю­вати?

_?. Обміркуйте поради автора щодо розробки структури розповіді. З'ясуйте завдання початкового етапу, основної частини, закінчен­ня виступу.

4. Що спільного у вимогах до оповідача, сформульованих Б. А. Буяль-ським, К. С. Станіславським, Іржі Томаном?

Дейл Карнегі