Ситуація 2

Уривок із «Педагогічної поеми» А. С. Макаренка змальовує перші місяці існування колонії для неповнолітніх злочинців під Полтавою, завідувачем якої було призначено Антона Семеновича в 1920 році.

Первісна потреба людини — їжа. Тому становище з одягом нас так не гнітило, як становище з харчами. Наші вихованці завжди були го­лодні, і це значно ускладнювало завдання їхнього-морального переви­ховання.

Одним з основних видів приватної харчової промисловості стало рибальство. Взимку це було дуже важко. Найлегше витрусити ятері (сіть, яка має форму чотиригранної піраміди), що їх недалеко, на річці і на нашому озері, ставили місцеві хуторяни. Почуття самозбереження і властива людині економічна кмітливість стримували наших хлопців під крадіжки самих ятерів, але знайшовся серед наших колоністів один, що порушив те золоте правило.

Це був Таранець. Йому минуло шістнадцять років, він походив зі злодійської сім'ї, був стрункий, рябий, веселий, дотепний, чудовий органі­затор і заповзята людина. Але він не вмів шанувати колективні інтереси. Він украв на річці кілька ятерів і приніс їх у колонію. Слідом за ним прийшли й господарі ятерів, і справа закінчилася великим скандалом. Хуторяни після цього почали стерегти ятері, і нашим рибалкам дуже рідко щастило щось упіймати. Та через деякий час у Таранця і ще в декого з колоністів з'явилися власні ятері, які їм подарував «один знайо­мий в місті». З допомогою цих власних ятерів рибальство почало швидко розвиватися. Рибу споживало спершу невелике коло осіб, але наприкінці зими Таранець необачно надумав залучити до цього кола і мене.

Він приніс у мою кімнату тарілку смаженої риби.

— Ось вам риба.

— Бачу, тільки не візьму.

— Чому?

— Тому що несправедливо. Рибу треба давати всім колоністам.

— З якої речі? — почервонів Таранець від образи. — 3 якої речі? Я діставав ятері, я ловлю, мокну на річці, а давати всім?

— Ну й забирай свою рибу: я нічого не діставав і не мокнув.

— То це ми вам на подарунок...

— Ні, я не згоден, мені це не подобається. І несправедливо.

— У чому ж несправедливість?

— А в тому: ти ж ятерів не купив. Ятері подаровано?

— Подаровано.

— Кому? Тобі чи всій колонії?

— Чому — «всій колонії»? Мені...

А я так думаю, що і мені, і всім. А сковорідки чиї? Твої? Спільні. Л олію випрошуєте в куховарки, — чия олія? Спільна. А дрова, а піч, а

— Повернися! Мабуть, хороший перукар трапився! Добре підстриг!
Я теж у дитинстві любив стригти волосся ось так, дуже коротко, але
тоді стригли не так добре, як зараз. З мене товариші насміхалися, якими
тільки словами не дражнили. А через два-три тижні в'мене вже були
кучері на голові... Знаєш, ти мені так більше подобаєшся! Маєш вигляд
справжнього чоловіка. Чи не так, діти?

І тут дівчатка й хлопчики одностайно підтримали мене, навіть ті, які щойно зайшли до класу і нічого не знали про те, що відбулося. Елла: — Мені подобається Іліко таким! Гіга: — Я теж хочу так підстригтися! Ія: — Звісно, добре. Чому ти соромишся зняти шапку?

— Діти, погляньте, які я готую для вас завдання! — навмисне відвертаю
увагу всіх від розмови про стрижку Іліко.

А на уроці, коли діти нашіптували мені свої розв'язки, я підійшов до Сандро і сказав: «Задачу ти розв'язав правильно, а от з Іліко вчинив некрасиво! Якщо хочеш стати справжнім чоловіком, то на перерві підійди до нього і скажи: " Вибач, Іліко, я не хотів тебе образити! " Я спостеріга­тиму, як ти це зробиш!»

Через деякий час я підійшов до Іліко і також шепнув йому: «Якщо до тебе підійде Сандро з вибаченнями, то, будь ласка, вибач йому і скажи, що уже все забув. Добре?»

Вони так і вчинили...

(Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети! — М.: Просвещение, 1988. - С. 178-179.)

_________________ Дидактичні завдання ________________________

1 Чи можемо ми назвати цей фрагмент педагогічною ситуацією? До­ведіть вашу думку.

2. Яку педагогічну задачу розв'язував Шалва Олександрович?

3. Як бачимо, цей уривок із книжки «Добрий день, діти!» яскраво ілю­струє хід роздумів педагога під час розв'язання педагогічної задачі, чітко репрезентуючи всі етапи цього процесу. Знайдіть за тек­стом такі етапи розв'язання педагогічної задачі:

1) учитель аналізує ситуацію;

2) він усвідомлює суперечності у розвитку учнів і формулює педа­гогічну задачу;

3) педагог проектує різні варіанти розв'язання задачі (гіпотези) та прогнозує можливі результати кожного варіанта;

4) відбувається безпосереднє разз' язання педагогічної задачі — залу­чення учнів до діяльності.

4. Вихованню яких учнів, на вашу думку, сприяло розв'язання задач у цій педагогічній ситуації? Кого саме і до якої діяльності залучив учитель?

5. Назвіть і стисло поясніть, які професійні властивості Ш. О. Амо-нашвілі допомогли йому успішно діяти в цій педагогічній ситуації?

СИТУАЦІЯ 2

Уривок із «Педагогічної поеми» А. С. Макаренка змальовує перші місяці існування колонії для неповнолітніх злочинців під Полтавою, завідувачем якої було призначено Антона Семеновича в 1920 році.

Первісна потреба людини — їжа. Тому становище з одягом нас так не гнітило, як становище з харчами. Наші вихованці завжди були го­лодні, і це значно ускладнювало завдання їхнього-морального переви­ховання.

Одним з основних видів приватної харчової промисловості стало рибальство. Взимку це було дуже важко. Найлегше витрусити ятері (сіть, яка має форму чотиригранної піраміди), що їх недалеко, на річці і па нашому озері, ставили місцеві хуторяни. Почуття самозбереження і властива людині економічна кмітливість стримували наших хлопців під крадіжки самих ятерів, але знайшовся серед наших колоністів один, що порушив те золоте правило.

Це був Таранець. Йому минуло шістнадцять років, він походив зі злодійської сім'ї, був стрункий, рябий, веселий, дотепний, чудовий органі­затор і заповзята людина. Але він не вмів шанувати колективні інтереси. Він украв на річці кілька ятерів і приніс їх у колонію. Слідом за ним прийшли й господарі ятерів, і справа закінчилася великим скандалом. Хуторяни після цього почали стерегти ятері, і нашим рибалкам дуже рідко щастило щось упіймати. Та через деякий час у Таранця і ще в декого з колоністів з'явилися власні ятері, які їм подарував «один знайо­мий в місті». З допомогою цих власних ятерів рибальство почало швидко розвиватися. Рибу споживало спершу невелике коло осіб, але наприкінці зими Таранець необачно надумав залучити до цього кола і мене.

Він приніс у мою кімнату тарілку смаженої риби.

— Ось вам риба.

— Бачу, тільки не візьму.

— Чому?

— Тому що несправедливо. Рибу треба давати всім колоністам.

— З якої речі? — почервонів Таранець від образи. — 3 якої речі? Я діставав ятері, я ловлю, мокну на річці, а давати всім?

— Ну й забирай свою рибу: я нічого не діставав і не мокнув.

— То це ми вам на подарунок...

— Ні, я не згоден, мені це не подобається. І несправедливо.

— У чому ж несправедливість?

— А в тому: ти ж ятерів не купив. Ятері подаровано?

— Подаровано.

— Кому? Тобі чи всій колонії?

— Чому — «всій колонії»? Мені...

— А я так думаю, що і мені, і всім. А сковорідки чиї? Твої? Спільні. Л олію випрошуєте в куховарки, — чия олія? Спільна. А дрова, а піч, а

відра? Ну, що ти скажеш? А ось я заберу в тебе ятері, і справі кінець. А найголовніше — не по-товариському. Мало чого — твої ятері! А ти для товаришів зроби. Рибалити ж усі можуть.

— Ну, добре, — сказав Таранець, — хай буде так. А рибу ви все-таки візьміть.

Рибу я взяв. Відтоді по рибу ходили за нарядом по черзі і продук­цію здавали на кухню.

(Макаренко А. С. Педагогічна поема. — К.: Рад. шк., 1977. — С. 20-21.)

__________________ Дидактичні завдання _______________________

/. Ким була створена описана педагогічна ситуація?

2. Як педагог аналізує ситуацію, що склалася?

3. Сформулюйте педагогічні задачі, які розв'язує педагог. Які з них можна вважати тактичними, які — стратегічними?

4. Доведіть, що діяльність А. С. Макаренка у наведеній вище ситу­ації є метадіяльністю.

5. Які засоби залучення вихованця до діяльності використав педагог?

6. Які риси особистості А. С. Макаренка як педагога-майстра вияви­лися в цій ситуації?

Тема 3 _________________

ПЕДАГОГІЧНА РОЗПОВІДЬ ЯК ФРАГМЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Думки мудрих

Говорити багато й добре — дар гострого розуму, говорити мало й добре — властивість мудрого, гово­рити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного.

Ф. Ларошфуко

Вихователю, якщо хочеш, щоб твої сили кликали й змушували прискорено битися юні серця, йди і роз­повідай їм про те, що вразило тебе, що пробудило у твоєму серці гаряче трепетання від гордості чи гніву, радості чи ненависті.

В. О. Сухомлинський

Розвиваючи думку в промові, слід спочатку схему її вкласти в розум слухача, потім у наочному порівнянні показати її уяві і нарешті па м'якій ліричній підкладці обережно покласти її на серце, що слухає, і тоді слухач — Ваш військовополонений — і сам не втече від Вас, навіть коли Ви відпустите його на волю, залишиться слухняним Вашим слухачем.

В. О. Ключевський

Промовляйте очам, а не вухам. Очі — иайчутливі-ший орган, який приводить думки до почуття.

К. С. Станіславський

Б. А. Буяльський

КУРС НА МАЙСТЕРНІСТЬ