Переживання

XV. Надзавдання. Наскрізна дія

...Як із зерна виростає рослина, так само з окремої думки і почуття письменника народжується його твір.

Ці окремі думки, почуття, життєві мрії письменника червоною нит­кою проходять через усе його життя і керують ним у творчості. їх він кладе в основу п'єси і з цього зерна вирощує свій літературний твір. Усі ці думки, почуття, життєві мрії, вічні муки або радощі письменника стають підґрунтям п'єси: заради них він береться за перо. Передача на сцені думок і почуттів письменника, його мрій, мук і радощів є голов­ним завданням вистави.

Домовимося ж на майбутнє називати цю головну, всеосяжну мету, що притягує до себе всі без винятку завдання, викликає творче самопо­чуття артисто-ролі, надзавданням твору письменника... Я поясню вам... Достоєвський усе життя шукав у людях Бога і чорта. Це підштовхну­ло його до створення «Братів Карамазових». Ось чому богошукання є надзавданням цього твору.

...Чи потрібне нам раціональне надзавдання? Сухе, раціональне надзавдання нам... не потрібне. Але свідоме надзавдання, яке йде від розуму, від цікавої творчої думки, нам необхідне.

Чи потрібне нам емоційне надзавдання, що збуджує всю нашу при­роду? Звичайно, потрібне до останку, як повітря і сонце.

Чи потрібне нам вольове надзавдання, яке притягує до себе усе наше духовне й фізичне єство? Потрібне надзвичайно.

А що сказати про надзавдання, яке збуджує творчу уяву, привертає до себе абсолютно всю увагу, задовольняє почуття правди, будить віру та інші елементи самопочуття актора? Усяке надзавдання, яке збуджує двигуни психічного життя, елементи самого актора, нам необхідне, як хліб, як їжа.

Таким чином виявляється, що нам потрібне надзавдання, аналогічне задуму письменника, але неодмінно таке, яке збуджує відгук у людській душі самого актора-творця. Ось що може викликати не формальне, не раціональне, а справлене, живе, людське, безпосереднє переживання.

Або, інакше кажучи, надзавдання треба шукати не лише в ролі, а й у душі самого актора.

...Без суб'єктивних переживань творця воно сухе, мертве. Необхідно шукати відгуки в душі актора, щоб і надзавдання, і роль стали живими, трепетними, сяючими всіма барвами справжнього людського життя.

Важливо, щоб ставлення актора до ролі не втрачало його почуттєвої індивідуальності й водночас не розходилося із задумом письменника.

Актор повинен сам знаходити й любити надзавдання. Якщо ж на нього йому вказано іншими, необхідно провести надзавдання через себе й емоційно схвилюватися ним від власного людського почуття, власної особи. Тобто треба вміти зробити кожне надзавдання власним. Це означає — знайти в ньому внутрішню сутність, споріднену з власною душею.

Що ж надає надзавданню його особливої, невловимої привабливості, яка по-своєму збуджує кожного з виконавців однієї й тієї ж ролі?

У більшості випадків цю особливість дає надзавданню те, що ми не­свідомо відчуваємо в собі, що приховано в царині підсвідомості.

Надзавдання повинно бути близькоспоріднене з цією цариною.

Ви бачите тепер, як довго і допитливо доводиться вишукувати вели­ке, хвилююче, глибоке надзавдання.

Ви бачите, як важко в пошуках надзавдання впізнати його у творі письменника і знайти відгук у своїй власній душі.

...У важкому процесі утвердження надзавдання велику роль відіграє вибір його найменування.

Вам відомо, що влучні словесні найменування простих завдань на­дають їм сили і значущості. Свого часу ми говорили також, що заміна іменника дієсловом збільшує активність і дієвість творчого прагнення.

(Станиславский К. С. Собрание сочинений: В 8 т. — М.: Искусство, 1954. - Т. 2. - С. 332-335, 160-165.)

________________ Дидактичні завдання ________________________

/. Що називає К. С. Станіславський надзавданням літературного твору?

2. Де шукає актор надзавдання для своєї ролі?

3. Як К. С. Станіславський радить акторові формулювати надзав­дання?