Десять «заповідей» вихователя

1. У гуманістичному суспільстві виховання може бути тільки гума­ністичним. Головний принцип такого виховання — залучити дитину до виховного процесу, зробити її нашим добровільним помічником у своєму ж вихованні.

2. Спілкування — суть життя людей. Головний метод гуманістич­ного виховання — давати дитині радість спілкування з нами: радість спільного пізнання, спільної праці, гри, відпочинку.

3. Звичайне повсякденне життя і характер стосунків дорослих — це те середовище, в якому формується особистість людини майбутньо­го. Тому дуже важливо, щоб наше щоденне життя, наше спілкування один з одним якнайбільше відповідали тому ідеалу, який ми прагнемо вселити в дитину.

4. Віра людини в людей, віра людини у власні життєві позиції — це першооснова для повнокровного спілкування між людьми й піднесен­ня особистості. Тому ми зобов'язані розвивати й берегти в дитині віру в нас, у своїх вихователів, віру у своїх товаришів, віру в людей, віру в самого себе.

5....Наш виховний процес повинен бути пронизаний повагою до особистості кожної дитини, він має формувати в дітях почуття турботи про товаришів, близьких, про людей узагалі.

6. Людина може виявляти й розвивати в собі всі свої можливості й обдаровання та бути щасливою тільки в такому товаристві, де вона по­чуває себе потрібною і своєю, де її штучно не підносять і не принижу­ють. Такою дитина повинна себе почувати в товаристві, в якому вона живе.

7. Дитина — імпульсивна істота, їй буде важко зрозуміти нас. Це ми, вихователі, зобов'язані зрозуміти дитину та будувати наші виховні плани з урахуванням спрямувань ЇЇ душі.

8. Виховання — прихований і тривалий процес, тому ми повинні виявляти проникливість, послідовність і терпіння у всіх конкретних випадках розв'язання виховних завдань.

9. Нами, вихователями, мають керувати чуйність, чутливість, доброта душі, любов, ніжність, безпосередність, постійна готовність прийти на допомогу, почуття співпереживання. Все це повинно поєднуватися з вимогливістю до самого себе і до дитини, з почуттям відповідальності перед підростаючим поколінням, із турботою про майбутнє Батьківщини.

10. Ми повинні рішуче відмовитися від невідповідних гуманістич­
ному вихованню авторитарності та імперативності, що придушують осо­
бистість дитини, а також таких форм їхнього вияву, як крик, лайка,
приниження, глузування, грубість, погроза, примус.

Готової методики впровадження цих «заповідей» у практику в нас немає. Тому, шановні батьки, нам доведеться виявляти творчість і постій­но шукати способів виховання дітей на гуманістичних засадах! У цьо­му й має виявлятися наша найвища турбота про кожну дитину!

А тепер у мене до вас велике прохання. Візьміть, будь ласка, чистий аркуш паперу, запишіть на ньому, яку послугу міг би кожний із вас зробити школі, мається на увазі і благоустрій нашої класної кімнати й коридору, й організація виховної роботи. Запишіть також, які у вас виникають побажання щодо організації життя ваших дітей у школі.

Я гадаю, що після накопичення деякого досвіду нашої спільної ро­боти, через місяць-другий, ми могли б знову зустрітися і поговорити про виховання наших дітей...

(Амонашвили III. А. Здравствуйте, дети! — М.: Просвещение, 1988. - С. 40-42.)

_________________ Д идактичні завдання _______________________

/. Визначте структуру наведеної педагогічної розповіді.

2. Які засоби використовує вчитель, щоб залучити слухачів до діяль­ності?

3. Яке педагогічне завдання розв'язує вчитель у наведеній педагогічній розповіді?

4. Спрогнозуйте результат діяльності вчителя (розповіді на батьків­ських зборах). Поясніть вашу думку.

5. Доведіть, що розповідь ПІ. О. Амонашвілі спрямована на конкретного слухача — батьків першокласників. Залишивши без змін тему й основний зміст розповіді, переробіть її так, щоб вона була орієнто­вана на іншого слухача (наприклад, учителів чи студентів вищого педагогічного навчального закладу).

Тема 4 __________________

ВНУТРІШНЯ ТЕХНІКА ВЧИТЕЛЯ. МАЙСТЕРНІСТЬ У КЕРУВАННІ ПСИХІЧНИМ САМОПОЧУТТЯМ

Думки мудрих

У мене є хтось, із ким я борюся, щоб рости.

Антуан де Сент-Екзюпері

Упевненість у собі — основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти.

Ф. Шиллер

Емоційним переживанням ми можемо протидіяти, виховуючи волю, навчившись керувати емоціями і розумно долати так звані емоційні стреси.

П. Анохін

Світ належить оптимістам, песимісти — тільки глядачі.

Ф. Гізо

В. О. Сухомлинський СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ