Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Костянтин Дмитрович Ушинський
21.07 – 4 день нашого відпочинку. Цього дня ми вперше поїхали на море. Чому поїхали? Бо море було далеко від нас. Між морем та нашим табором простягався широкий брудний лиман з темною неприємною водою. Тож ми перепливали його на катері. Щодня. Кілька разів на день. Сюди й туди. це в середньому тривало 20-25 хвилин. Це так набридало. Набридало ще тоді, коли я відпочивала тут як дитина. Кілька років тому, навчаючись у школі. Тепер це для мене були щасливі хвилини. Я ними насолоджувалася. Використовувала їх сповна. По-перше, ці 20 хвилин я могла присівши на лавку, відпочивати. Я інколи навіть засинала. Адже весь мій загін сидів поруч. Я менше за них хвилювалася. Ніхто не вилазив за борт. А раптом щось станеться – є інші вожаті. На один катер влазило 6 загонів, тобто десь 200 чоловік. По-друге, це був час, коли можна краще пізнати своїх вихованців, поспілкуватися з ними, пограти в ігри. Я інколи тут, навіть, з хлопцями грала в карти. По-третє, тут я заводила знайомства з дітьми з інших загонів. Однією з таких дітей була Настя з 7 загону. З цією милою дівчинкою ми подружилися до кінця зміни. Цей образ мені запам’ятається на довго. Її яскравий жовто-салатовий купальник. Її світло-каштанове волосся. Її ластовиння на обличчі. Все її обличчя було вкрите яскравим ластовинням. Але весь її образ не був схожий на звиклих для нас з дитинства вигаданих героїв з ластовинням. Вона не була схожа ні на Антошку - пустуна-веселуна з кумедної пісеньки. Не була схожа й на рудого Петрика з радянського мультику, який рахував слоненят. Він теж був весельчаком-розбишакою. Настя не була такою ж веселою. Весь її образ був сповнений суму, відчаю. Її обличчя було таким жалісним. І її очі… о, так, її очі. Її очі були ніби прозорими. Такими сумними. Вони ніби нагадували, що діти також вміють страждати. Здавалося, в цих очах відбивалися всі біди людства. Здавалося, ця дитина за свої 8 чи 9 років пережила все на світі. Я ж не знаю її долю і не знаю, що насправді довелося пережити цій дівчинці за своє життя. Зараз я вже не можу згадати, чи бачила я взагалі коли-небудь посмішку на її обличчі. Саме того дня в катері я вперше й зустріла її. Вона зайшла на катер і їй не було куди сісти. Всі її штовхали. Я взяла її на руки. Познайомилася з нею. Ми пливли і розмовляли. В мене було таке дивне відчуття. Мені було так шкода її. Я відчувала її такою рідною. Після того я дуже часто зустрічалася з нею. Коли ми загоряли на пляжі, я помітила, що в її загоні з нею ніхто не дружить. Я запросила її сісти біля нас. Вона подружилася з дівчатками з нашого загону. І так часто лежала біля нас і загоряла. Коли ми знаходилися на території табору вона часто підбігала, брала мене за руку і ми йшли кудись. Вона підходила до мене й запитувала все, що її цікавило. Якось на дискотеці вона підійшла й запитала. Де їхній вожатий. Чесно кажучи я й гадки не мала де він. Було вже темно. Але вона трішки хвилювалася. Я взяла її за руку й обійшла з нею кілька разів весь танцювальний майданчик всі лавочки. Ми так і не знайшли його. Але вона заспокоїлася. Я посадила її на лавочку, де зазвичай сиділи діти з її загону. І попросила зачекати на вожатого там. Я не могла більше проводити час з нею. На мене чекали діти з мого загону. Я пішла. А її вожатий дійсно згодом прийшов. Настя швидко вивчила як мене звуть. Завжди називала мене на ім’я по-батькові. Говорила українською мовою… Я назавжди полюбила це миле дитя. Я бажала їй лише щастя. Але одного разу я допустила жахливої помилки. Це було так безвідповідально з мого боку. Ні, не лякайтесь це не було дуже катастрофічно, але все ж неправильно. Я не виконала свою обіцянку, яку дала Насті. А в епіграфі до цього розділу сказано, що такого робити ніколи не можна. Тим паче там сказано, що не можна давати обіцянку, яку ви виконати не можете. А цю обіцянку я цілком могла виконати. Якось я йшла по коридору і в руках тримала клей. Я йшла клеїти деякі елементи на нашу стінгазету. В коридорі біля душу стояла Настя. Вона попросила один тюбик клею. Я сказала, що дам якщо в мене залишиться. І пішла собі. І зовсім забула про це. В мене дійсно залишилося пару тюбиків. Одним з них я пізніше заклеїла босоніжок дівчинці з мого загону. А ще 1 чи 2 лежало у кімнаті моєї вихованки Єви. Настя інколи підходила до мене і запитувала: а як же клей? І я завжди відповідала, що я забула і пізніше їй занесу. Я навіть запам’ятала номер кімнати. Але дні проходили і я все його не несла. Вже і Єва поїхала, забравши з собою клей, а Настя все чекала. І вже в останні дні зміни, коли вона знову запитала мене про клей, я відповіла, що його вже забрала дівчинка. Настя засмутилася. А мені стало так тяжко на дущі. Це була велика помилка. Треба було в перший же день дати їй той клей. А так мене досі гризе совість… Була ще одна дитина, якій я дала обіцянку і не виконала. Це був хлопчик з мого загону. Незважаючи на те, що Олегу було лише 11рокыв, він був одним з активістів загону. Він намагався брати участь скрізь і всюди. Просто обожнював футбол. Брав участь у різних спортивних змаганнях. Одного разу була спортивна естафета, але були вікові обмеження: від 12 до 14. Та він все одно перезувся в спортивні кеди. Звичайно ж йому довелося просидіти на лавочці і це його дуже засмутило. Він і на сцені виступав. І на дискотеці завжди танцював. Досі дивуюся: де в нього береться стільки енергії! Олег – непосида, бешкетник, весельчак, кмітливий і невгамовний хлопчина. На фото видно, що він полюбляв лазити по деревах. А нам суворо забороняли таке дозволяти. Він же може травмуватися! Тому мені часто доводилося стягувати його з турніків та гойдалок. Одного разу він підійшов до мене (це було саме тоді, коли йому не дозволили брати участь у спортивній естафеті) і почав розповідати, що він любить грати в шахи і хотів би зіграти партію. Подібних турнірів у нас не проводили. А власні дорожні шахи я залишила вдома. Я пообіцяла, що запитаю про це у старшого вожатого. Сказала, що обов’язково проведуть кілька турнірів. І не виконала свою обіцянку. А одне із дитячих прохань звучить так: «Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати; це похитне мою віру у вас». А він же так хотів грати!.. Шкода… Тепер намагаюся не давати марних обіцянок… Олег до цього літа вже відпочивав у цьому таборі і сусідньому теж. Тому добре знав територію. Інколи навіть мені підказував дорогу. Одного разу він вирішив цим скористатися. Ця жахлива ситуація трапилася цього ж таки дня – 21 липня. Як я вже казала, ми вперше купалися на морі. Відповідно фізруки запускали дітей ненадовго і забороняли пірнати під воду. Я також заходила постійно з дітьми у воду й все це контролювала. Олег був невдоволений цим. Він добре знав, що поруч з нами знаходиться такий самий дитячий табір «Сонячний берег» і знав, що якщо він туди втече, його там ніхто й не помітить. Що він і зробив. Після того як я покупала хлопців, я пішла відразу ж купати дівчат. Коли я вийшла з води до мене підійшов один з фізруків і сказав, що один з хлопців кудись втік. Я запанікувала. Я просто не знала, що робити. Це був величезний пляж, окрім дітей було багато дорослих туристів. Невідомо куди він міг би побігти. Машка про це нічого не знала. Вона спокійно загорала під парасолькою. Третього вожатого – Сірьожи взагалі десь не було. Стьопа сказав, що ніби бачив, куди побіг хлопець. Ми відразу ж кинулись туди. Окрім мене побігли ще 6 хлопців. В мене не було навіть часу їх зупинити. Ми дійсно знайшли Олега на території сусіднього табору. Він спокійно сам по собі пірнав у воді. Хлопці полізли у воду, щоб витягти його. Коли ми прийшли на свій пляж, фізрук підійшов і перерахував усіх мокрих хлопців. Він думав що решта також пірнали навмисне. Він заборонив усіх хлопцям заходити у воду цього дня. Звичайно ж всі обурилися. Ті, хто були непричетні до цієї історії почали запитувати: а до чого тут вони? Вони ж ні в чому не винні? Чому їх не пускають у воду? Я почала пояснювати. Що всі ми тут одна сім’я, колектив. Що провина когось одного лягає на весь загін. Думала, що це буде складно пояснити їм всього на 4 день спільного проживання, що вони ще не на стільки здружилися. Але, на диво, всі затихли, сиділи спокійно загоряли, гралися в піску. Пізніше підійшов фізрук і наказав зібрати дівчат для купання. Він сказав. Що покараний не весь загін, а лише хлопці. Я відповідно повила всіх дівчат шикуватися. І цим я допустила величезну педагогічну помилку. Не можна було розділять всіх на хлопців та дівчат. Один з хлопців почав запитувати: а чому дівчата йдуть, Ви ж казали, що ми колектив? Чому ж дівчата окремо? Чим вони кращі за хлопців? І я не знала, що маю казати… …Це й випадок із втечею мені ще довго згадували на обідній нараді. Я не знала як виправдатися. Казала, що спадало на думку… …Через те, що він був аж занадто рухливий, Олег завдавав часто клопоту. Одного разу, під час репетиції, він коли робив «колесо» на сцені випадково штовхнув ногами хлопчика Сєню. Останній вдарився головою об підлогу з бетону. Дякувати Богу, все обійшлося. Але скільки нервів на це пішло! Олег ще довго вибачався… …Також Олег завдавав багато клопоту вночі. Він довго не хотів спати. Втім, як і вся їхня кімната. Це та кімната, де жив Стьопа, про якого я вже розповідала. Тож ми частенько в них сиділи, говорили, поки всі вони не засинали. Олег часто спав одягнутим. Я спочатку примушувала його скинути футболку та штани. А потім вже звикла. Звикла й до того, що він спав без подушки. Звикла будити його щоранку. Звикла до того, що він завжди був поруч із Стьопою. В них була міцна дружба, хоча любили вони й побитися. Втім всі діти в дитинстві б’ються. Навіть я зі своїм старшим братом билася в дитинстві мало не щодня. Звикла до того, що його зажди треба було десь шукати. Звикла до цього веселого швидкого хлопчика. Не просто звикла – полюбила його. Так боляче було відпускати його в останній день. По нього приїхала бабуся. Така хороша. В його очах я бачила такий сум. І мені так хотілося ще коли-небудь зустріти цього хлопчика. Саме такого. Він відрізнявся тим, що він завжди був самим собою. Ніколи не грав, не прикидався. Був просто щирим… …Після моря того дня у нас була репетиція вечірнього концерту. Сааме так цього вечора у нас мав відбутися перший концерт – відкриття зміни. Відповідно кожен загін мав поставити свій номер: танець чи пісню. На щастя, мені не довелося про це турбуватися. Машка знайшла дівчинку, яка гарно співає. Я ж тоді взагалі майже не знала наших дівчат, кілька днів не могла заповнити їхніх імен. Зате хлопців вже знала майже всіх, більше з ними спілкувалася. Хоча, пам’ятаєте, я десь на початку писала, що готуючись до табору, боялася хлопців, не знала, як знайду з ними спільну мову. А виявилося все навпаки – ми з ними добре подружилися… Цією дівчинкою була Єва…
Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, наслідуючи приклади, а не під впливом критики… (Одне з 27 прохань дитини до дорослих) Про Єву можна писати безкінечно. Ми стільки часу проводили разом! Скільки всього пережили! Це тільки в перші дні я не могла запам’ятати її. До речі, з її іменем виникли деякі незручності. Сірьожа називав її Євдокією, а за документами вона взагалі Наталія. Я запитала: як же її називати? І вона відповіла: «Просто – Єва!» Безмежно люблю цю дівчину. Це тільки на фото вона сумна. Я просто піймала таку мить. Насправді ж вона весела. Здається, їй років 14. Вже зовсім доросла! У нас уже були спільні теми, бажання, вподобання. Ми ділилися емоціями, думками. Вона розповідала мені про свою сім’ю, знайомила зі своєю сестрою. Розповідала про своїх друзів. Мені було цікаво спостерігати за відносинами між нею та хлопцем із іншого загону – Владом. Інколи навіть в чомусь їм допомагала, давала поради. Ми разом вибирали, що їй одягти на вечір… Ми проводили з Євою величезну кількість часу. Вона завжди була поруч. Найбільше мені подобалося веселитися з нею під час дискотеки. Ми разом спостерігали за іншими… Ми з Машкою частенько сиділи в її кімнаті. Вона якраз знаходилася по середині коридору. Тому ми могли контролювати всіх хлопців та дівчат з нашого загону. Ми забігали туди на тихий час. Тут в нас народжувалися різні креативні ідеї. Наприклад, разом ми складали виступи на вечірні заходи. Разом малювали стін газету від нашого загону. А вигляд в неї був такий. Якщо чесно, першочергове уявлення про неї в моїй голові було зовсім інше й набагато красивіше. Але кінцевий результат такий. Зараз я шкодую над тим, над виготовленням цієї газети не працював весь загін. Можливо все було б інакше… Ідея картини була моя. Машка корегувала її. Єва балювала фон та кораблики. Потім ми з нею клеїли стрічки та пофарбовані ракушки. Ще одна дівчинка Таня писала текст. А хлопці просто оцінювали роботу… Єва любила помалювати. Вона часто сиділа. Щось розфарбовуючи. Якось навіть спину Машці розфарбувала… гГгг… вийшло кумедно… Єва – це надзвичайно різнобічна дівчинка. То весела, то сумна. Інколи вона підбадьорювала нас, інколи плакала мені «в жилетку». Я не уявляю свого перебування в таборі без неї. Вона стала мені дійсно подругою на всі ці 3 тижні і… мабуть… на все життя. Так, саме подругою. Я завжди ставилася до неї, як до товаришки. Ніколи не показувала, що я старша, а отже в чомусь відмінна, можливо, краща за неї. Хоча вона часто називала мене на ім’я по-батькові. Це була просто формальність, прояв поваги, вихованості. Вона дуже допомагала мені. Я могла їй довірити будь-що і знала, що вона справиться з цим завданням на всі 100% відсотків. Адже діти люблять, коли їм довіряють, як дорослим. Їм це додає впевненості в собі, вони відчувають себе потрібними комусь, корисними. Я часто просила Єву зробити щось. Це були надзвичайно різні прохання. Наприклад, покласти семи річне дитя спати, зводити його під час дискотеки в туалет. Єва в останні дні зміни, навіть, самостійно збирала загін. І поки ми з Машкою ще збираємось у кімнаті, вона телефонувала і казала, що вже пора іти. І мені вже не треба було ганяти по корпусу, ми відразу ж йшли в їдальню чи ще кудись. Вона часто нас фотографувала, дивилася за дорогоцінними речами. Я не боялася, що вона щось зламає чи щось «вислизне» з її рук. Ні, я зовсім не хочу сказати, що ця дівчинка була «шістьорою» чи ще щось подібне. Вона дійсно була хорошим другом. Я досі згадую її з найтеплішими почуттями в душі. Я її обожнюю… Незважаючи на те, що мені подобалося бути поряд з цією дівчиною, я намагалася не зловживати цим. Не хотіла, що б її вважали моєю «улюбленицею». Це могло зашкодити і мені, і їй, і всьому загонові. Тому намагалася приділяти їй таку саму увагу, як і всім іншим вихованцем. Іноді це навіть дратувало її. Вона хотіла більшого. Іноді вона починала тісно спілкуватися з Машкою і це починало дратувати мене. Я ніби ревнувала чи що. Ревнувала, бо розуміла, що увага цієї дитини більше не належить мені в тому обсязі, що раніше. Хоча це була моя помилка. І взагалі, ревнувати – гріх!.. Ще вона має прекрасний талант – вміє співати. І от саме відкритті зміни вона співала пісню. На репетиції, як я вже згадувала. Вона ходила з Машкою. Спочатку ми планували, що вона буде співати сама, підібрали їй пісню. Потім Єва знайшла собі партнерку – дівчинку Олесю зі свої кімнати. Вони заспівали в дуеті і в них непогано вийшло. Тож ми вирішили, що співатимуть вони на сцені удвох. Глядачі були дуже задоволені виступом. Багато хто підспівував. Олеся… Я, на жаль, мало пізнала цю дитину. Вона була трішки замкненою в собі. Постійно чогось боялася. Сумувала за рідними, що є цілком природнім у такому віці. Першого ж дня я розмовляла по телефону з її мамою. Вона дуже хвилювалася. Розпитувала як там дівчинка, чим їх годують, чим вона ми займаємося. Я довго розказувала режим дня, меню, заспокоювала маму. Говорила, що все чудово. Адже дійсно не було приводів для хвилювання. Олеся швидко «втягнулася» в колектив, добре подружилася з Євою. А ще вона постійно ходила з Настею. Це здається, була ї двоюрідна чи троюрідна сестра. Вони постійно ходили разом. Були чимось схожі. В них навіть, пам’ятаю, були однакові білі кепки та схожі пляжні сумки. Вони завжди разом сиділи під час вечірніх заходів чи на стадіоні. І спали в кімнаті вони разом на двох поверховому ліжку. Настя спала зверху, бо була старшою Але я її інколи дозволяла спати разом з Олесею, бо в дівчинки були головні болі. Спочатку я думала, що в неї просто болить голова. Я змушувала її ходити на дискотеку. Але потім зателефонувала її мама і попросила залишати дівчинку в корпусі. Що я, звичайно, і робила. Пізніше Настя розповіла мені, що голова в неї болить дуже часто, практично щодня. І так вже кілька років. Інколи цей біль в неї просто нестерпний. Лікарі поставили діагноз – її психічний розвиток передує фізичний. Щодня Настя приймала якісь гормональні таблетки. Мені так стало шкода її… Я дуже боялася… Хоч би нічого не трапилося! Допомагала, як могла. Намагалася підбадьорити, бо вона інколи сумувала мало не плакала… …Настуня, сонечко, дай боже тобі здоров’я… На превеликий жаль, не минуло й повного тижня як цих обох дівчаток забрали додому батьки. Вони дійсно дуже скучали за своїми донечками. Мені було так жаль… Це були одні з най слухняніших і найдобріших дітей. Але що ж зробиш, воля батьків – закон. Отож вони написали заяви і поїхали спокійно додому…
Життя – мов пішохідний перехід, Де чорні смуги з білими чергуються. Йдемо по них прискорюючи хід, Неначе переходим вулицю. Нічого ми не можемо змінить – В житті, як в вулиці, свої закони. Але чому? Чому нам так кортить Дорогу перебігти на червоне? ??? Отак і під час нашого перебування в таборі були різні смуги – білі та чорні. Були і маленькі перемоги і сумні невдачі. Інколи веселощі переповнювали душу, настрій був бадьорим. Інколи валилася з ніг. Про те, як ми не висипалися я вже писала. Але окрім звичайних днів були ще й дні, коли ми спали надзвичайно мало. Однією з таких була ніч з 22 на 23 липня. Так сталося, що 2 загони мали від’їхати раніше, ніж усі. Бо вони приїхали пізніше. А на їх місце наступного ж дня приїхали 2 інші. Це все були діти з Москви. Про москвичів слава йшла по всьому таборі. Ми багато чого почули, ще в перший день приїзду. Та й побачили, в принципі. Ці діти відрізнялися своєю розпущеністю та вседозволеність. Чесно кажучи ще й досі часом не розумію такого ставлення адміністрації до них. Їм дійсно все дозволяли. Вони кричали під час тихого часу, часто тікали з дискотеки, сиділи в корпусі, курили за воротами. Їхні вожаті, мабуть, просто не знали, що з ними робити. Ці всі діти були підліткового віку. Якщо діти у інших загонах були, переважно, з малозабезпечених сімей і путівку їм надавала державна служба сімї та молоді, то ці були з повноцінних сімей і купували путівку їм батьки за власний рахунок. Тому вони ставили себе вище всіх. Московські хлопці, вийшовши на сцену, замість того, щоб нормально виступати, починали балуватися. Дівчата також мали завищену самооцінку. Якось я потрапила в досить незручну ситуацію. Іду я собі в корпусі по сходах вниз. Здається, збирала дітей іти до столової. Попереду мене йшло кілька дівчаток. В обличчя я вже їх знала. Пам’ятала, що вони з загону москвичів. Одна дівчинка каже іншій: - Ненавиджу цей «тупий» табір і цих «тупих» вожатих… Інша - кивнула головою. Я не могла не відреагувати на ці слова. Не знаю, чому мене тоді й так був паршивий настрій. Чомусь було так сумно… Я зупиняю цих дівчаток в холі: - Гм… Що ти тільки що сказала? Пауза… Дівчина мене оглянула. Мабуть, спочатку не зрозуміла, що я вожата. Адже за зростом ми були рівні. Потім опустила очі і побачила на мені темно-синю футболку з «чаїчкою». Почала оправдовуватися: - Та ні, нічого… Я ще була хотіла щось сказати та підійшов вожатий цього загону. - Що сталося? - Гадаю, дівчата Вам все пояснять… Вони щойно скаржилися на своїх вожатих… - Відповіла я і пішла збирати своїх дітей. Не знаю, чи я правильно тоді вчинила. Можливо, не треба було нічого говорити їхньому вожатому. Може, треба було самій з ними поговорити… Я не знаю. Мене тоді переповнювали почуття. Чомусь так стало шкода всіх-всіх вожатих. Відразу ж спало на думку: а якщо й мої діти так думають про мене?! Жах! Невже я теж таке почую?! Мене це дуже вразило. Цікаво стало: що ж таке жахливе зробив їм цей нещасний вожатий, до речі теж студент мого університету, що вони його аж ненавидять. Я ще зовсім не знала цього вожатого. Це був лише 5 день моєї зміни… А з другого боку, здавалося, що ці слова направлені не в бік одного того вожатого, а в бік всіх вожатих в цьому таборі і за його мужами. До їх числа, оцих нещасних вожатих, яких ненавидять такі егоїстичні розпещені діти, я віднесла й себе. Я вперше задумалася над тим, наскільки «неблагодарною» є наша робота, вона не приносить ніякої винагороди. Ти віддаєш всього себе цим дітям, недосипаєш і недоїдаєш, проводиш з ними весь час, намагаєшся постійно розважати їх, допомагаєш в усьому. А дітки отак плюють тобі у спину, кажучи, що ненавидять тебе, зневажають на кожному кроці. Невже це і є ціна нашої тяжкої праці? Невже на таке ставлення з боку вихованців ми заслуговуємо? Невже наша щира любов прирівнюється їхній жорстокій ненависті? Ці та інші питання виникають часто у моїй голові. Відповіді на них різні. І обставини різні. І діти різні… …Отож з москвичами потрібно було бути особливо уважними. Саме тому в ніч. Коли вони від’їздили, ми майже не спали. Ми чергували майже всю ніч в коридорі біля дитячих кімнат. Бо адміністрація нас попередила, що ці діти в ніч свого від’їзду можуть собі дозволити будь-що. Звичайно ж, «королівська ніч» є традиційною в кожному таборі. Тому всі по-ідеї повинні були бігати намазувати інших пастою. А також вони могли бігати по чужих кімнатах і красти речі, «залишаючи собі на пам'ять». Хоча кімнати дітей і закривалися, ми не мали права залишати їх закритими на ніч. А раптом в ночі щось трапиться, і дітям треба буде терміново покликати вожатих чи збігати до лікаря. Тому ми сиділи в коридорі на покривалах аж поки близько 3 ночі не позасинали. На щастя, все обійшлося. Ніяких надзвичайних ситуацій не було. Ці 2 загони спокійно відправилися на автобусах, а потім на поїздах додому, до рідної Москви. А на зміну їм приїхали такі ж «цікаві» дітки з тієї ж Москви.
Душа летить в дитинство, як у вирій, Бо їй на світі тепло тільки там. Ліна Костенко І вони теж були такими ж нахабними, високої думки про себе. Але, знаєте, як не дивно, я їх полюбила! Уявляєте, оцих зухвалих москвичів! І на це були дійсно вагомі причини. Вперше я зіткнулася з цими дітьми, коли почула дивні крики біля свого балкону. Це був тихий час. Всі діти мали б спати. Я почула дикі крики й вийшла на балкон. Це кричали щойно заселені в свої кімнати москвичі. Їхні кімнати знаходилися на першому поверсі якраз під нашими. Я почала їх заспокоїти і вони ніби затихли. Після того випадку ми так часто спілкувалися через балкон. Деякі з них спочатку не знали. що ми – вожаті. Вони ще нас не вивчили, тому часто грубили. Коли ми були у звичайному одязі, то вони думали, що ми такі ж діти як вони. Перші дні ми просто приносили свою вожатську футболку і показували через балкон. Але це в тому випадку, якщо я була в корпусі. А були й подібні ситуації, коли ми були на пляжі чи ще деінде. Наведу кілька прикладів. Якось ми були на пляжі. Окрім вожатих, фізруків та адміністрації з нами ще працювали волонтери. Останнім з волонтерів приїхав студент з Японії. Дітям було цікаво з ним поспілкуватися. Він добре володів англійською. Деякі діти теж трішки могли спілкуватися, але частіше за все вони знали лише окремі слова і не могли зв’язати речення. Тому часто просили мене допомогти перекласти деякі фрази. Якось ми так стояли на пляжі і спілкувалися. Окрім дітей з мого загону, зібралося ще чимало дітей з інших загонів. Були серед них і дівчатка з Москви. Отак ми стояли всі і говорили англійською. Дівчата стояли, слухаючи, про що ми говоримо. Потім ми вже закінчували цю «бесіду». Одна дівчинка підходить до мене і запитує: - Чуєш, а скільки в тебе з англійської у школі? – Вона думала, що я дитина. Тим паче на мені була не футболка з емблемою, а яскравий купальник. Я посміхнулася і відповіла: - Гм… справа в тому, що я вже не в школі, а в університеті. Я – вожата! Дівчинка теж посміхнулася і вибачилася. Кумедна ситуація. Але це не завжди було так просто і кумедно. Була й досить складна і неприємна ситуація. Коли ми з Машкою гралися в катері з дітьми. Нам не було чого робити, ми брали звичайні ракушки і кидали ними по дітям. Це може здатися на перший погляд жахливою поведінкою. Але нічого страшного в цьому не було. По-перше, ми відламували невеликі шматочки ракушки, які ніякої загрози не несли. По-друге, ми кидали обережно на невеликій відстані й так щоб не влучити в обличчя чи ще кудись. По-третє, ми майже не кидали по дівчатах чи невідомих вразливих дітям. Всі діти захопилися цією «войнушкою». Так ми сиділи й бавилися, щоб швидше згайнувати час поки пливемо до корпусу. Ця добре згуртовувала дітей, відкривала нові знайомства. В неї підключалися не лише вихованці з нашого загону, а й інші і москвичі в тому числі. І я якось влучила у хлопця з Москви, якого ще не знала. Він, вочевидь, мене теж. Він підхопився з місця й почав кричати. Передавати його слова не буду, бо більшість з них були нецензурними. Але не встиг він закінчити потік своїх слів, як його перебив товариш з його загону. Це був максим. Який мене вже дуже добре знав: - Дурнику, це ж вожата! Уявляю, що відчув той перший хлопець. Він відразу ж впав на місце й не вимовив ні слова, навіть не вибачився. Я його більше не чіпала. Я ж також була не права. Мені, навіть, одного разу зробила зауваження щодо такої гри вожата з іншого загону. Так неприємно було. Вона сказала, що ми з Машкою поводимо себе, як діти. І Ви знаєте, мені навіть не стало соромно. Так, я поводила себе як дитина. І Ліна Костенко права – наша душа так і хоче повернутися назад в дитинство. Адже це найкращий у житті час. Хочеться знову стати безтурботною дитиною, яка весь час про щось мріє, бавиться, розважаються. Хочеться того дитячого оптимізму, веселощів. Той час, який ми проводили отак, бавлячись у катері, мені дуже подобався. Досі згадую його з посмішкою. Ми не тільки кидали ракушки. Якось кидали якісь круглі зелені плоди з кущів, що росли на березі лиману. Також грали в карти. Стріляли з водяних пістолетів. Було так весело! Одного разу у нас вожаті іншого загону хотіли забрати пістолет. Ми вже ладні були віддати, але діти були проти. Хоча на той момент уу них їх не було, вони не хотіли, щоб водяний пістолет забирали у нас. Вони хотіли ще побавитися. Почали нас захищати. Їм теж подобалося, коли ми так з ними бавилися. Це зближувало нас з ними. Вихованці відчували нас «своїми». Не відчувалася різниця у віці чи статусі. Всі були рівні. Ми ставали дітьми. Знаєте, про деяких вожатих кажуть: «вони он ще «ребяческие». Такими тоді були й ми. І я – за «дитячих» вожатих, здатних зрозуміти підлітків, як самих себе… Адже найкраще діти сприймають того дорослого, який і сам ніби підліток. У мене тоді була якась особлива форма захоплення дітьми… Один з москвичів - Макс сказав, що нам, мабуть десь років по 18, бо ми як діти поводимо себе як діти. І мені дійсно тоді було ще всього 18. І я не соромилися цієї дитячої безневинної поведінки! Я обожнювала ці лічені хвилини веселощів. Так використовувати час ми часто не могли. Іноді погратися на катері нам заважала занадто велика кількість пасажирів. Іноді – нагляд інших вожатих. Іноді – власна втома. Коли валилися з ніг, ми просто сідали в катері на лавку і дрімали…
Дитинство – це час великої кількості запитань, можливостей і наслідків. Альфред Адлер Довго не наважувалася писати про це. Рука не піднімалася. Мені й досі неприємно про це говорити. Це було жахливо! Я зробила величезну помилку і досі про це шкодую. Мені соромно… Мова піде про хлопця Максима з мого загону. На перший погляд це був звичайний собі хлопець. Нічим особливим він особливо ніби й не виділявся. Засинав рано, коли всі шикувалися, завжди стояв у строю, особливо не галасував. Але так я думала про нього лише в перший чи другий день зміни. Коли ж я познайомилася з ним поближче… Я розумію, що в дитинстві хочеться знати все: чому зелена трава, блакитне небо, чому море піниться, а чайки літають… Так, я розумію, що діти ставлять постійно велику кількість запитань. Я й сама була «почемучкою» в дитинстві, тому завжди намагаюся відповідати на курйозні запитання дітей. Навіть, якщо не знаю точної відповіді, починаю фантазувати… Мені навіть приємно, коли діти в мене щось запитують. Відразу ж відчуваєш, що ти комусь потрібна, що твоє слово для них вагоме. Приємно, що діти хоча б чимось цікавляться… Але їм також треба знати межу. Інколи вони задають забагато запитань. Саме такою дитиною був Максим. Він задавав десятки запитань щодня. І коли це були типові запитання, типу, о котрій годині ми підемо на обід чи в скільки припливає катер, то я завжди давала чітку відповідь. Але лише цим його запитання не закінчувалися. Часто він задавав кучу безглуздих запитань. Наприклад, коли ми відпочивала на пляжі, він кільканадцять разів підходив до мене і запитував, коли ми вже зайдемо у воду купатися. Раз чи два я відповідала. Потім мені це набридало. Я починала повчати: невже за ці кілька днів відпочинку не можна було вивчити, що загони заходять у воду по черзі, час їхнього купання контролює фізрук, а не я… Інколи він підходив до інших наших вожатих – Машки чи Сергія Вікторовича. Та вони все одно направляли його до мене. Це дуже набридало. Чомусь інші діти не ставили так багато запитань, а він – постійно. Виходить, що цілими днями я мала тільки ходить і відповідати на всі ці запитання одного єдиного Максима. А нічого, що в мене в загоні ще 33 дітей? Коли ж тоді їм приділяти увагу?.. Одне із прохань дитини до дорослого говорить: «Не намагайтеся здихатись мене, коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них давати відповіді, я буду шукати інформацію десь на стороні.» Але ж інколи ці запитання бувають занадто вже відвертими. Скажімо, якось на пляжі цей хлопчик побачив мій округлий живіт і запитав: - Оксана Володимирівна, Ви що, вагітні?! Уявляєте, і це у поєднанні з єхидною посмішкою, а поряд ще стояло кілька вихованців! Я не знала, що робити. Як пояснити дитині, що така вже в мене статура, я маю зайву вагу… Я промовчала, а він додав: - А від кого? Хіба це не занадто відверті запитання? Що робити в таких ситуаціях? Такі запитання просто виводили мене з себе. Якось він підійшов до мене і щось хотів запитати, але я перебила, сказавши: - Максим, давай домовимося: ти сьогодні більше не будеш задавати мені запитань. Хоча б один день… На що він відповів своїм улюбленим російським жаргованим словом: - А чё? О це його «а чё?» звучало постійно… Він постійно був чимось незадоволений. Постійно створював неприємні ситуації. Здається це був 2 чи 3 день зміни. Як завжди, зранку у ходила по кімнатах і будила дітей. Їм треба було вмитися і зібратися на зарядку. Після зарядки ми завжди йшли відразу ж на сніданок. Потім ще на кілька хвилин затримувалися в бесідці, щоб роздати воду. А вже потім йшли до корпусу. Того ранку Максим сказав, що погано себе почуває, що в нього болить живіт і він не хоче йти ні на зарядку, ні до їдальні. Я спустилася в медпункт. Там було закрито. Було ще дуже рано, тому лікар, мабуть, ще не прийшов. Я погодилася з Максимом і не взяла його на зарядку. Але залишити його в корпусі абсолютно самого я теж не могла. Мало що б він міг там чудити. Я вирішила закрити його в кімнаті, щоб він не галяв по корпусу. Він погодився. Отож минуло хвилин 25. Ми сиділи в бесідці, роздавали воду. Зателефонував Максим. Почав кричати, чому ми його досі не відкрили. Але як я могла його відкрити, якщо ми ще не повернулися до корпусу? Сергій Вікторович взагалі не знав, що ми його залишили там самого. Відразу ж почав на мене кричати. А що мені треба було з ним робити: примушувати йти з нами на зарядку? А якщо б йому стало ще гірше? Потім про цей інцидент Максим розповів ще й своїй бабусі… Ми прийшли до кімнат, я відчинила його і відіслала до лікаря. Виявилося, що в нього була легка форма отруєнням чи то водою чи то їжею. Лікар залишив хлопця в ізоляторі. Ходити до їдальні йому було заборонено. Ми спокійно поїхали на море. Після моря ми йшли на обід і зустріли Максима. Ізолятором виявився невеличкий дерев’яний будиночок поблизу корпуса. З Максимом там знаходилося ще 2 хлопців. За ними ніхто не наглядав. Вони робили, що хотіли. Коли ми йшли строєм до їдальні вони бігали собі по подвір’ю. Мені стало страшно: як це так, за ними ж ніхто не дивиться? А раптом щось трапиться? Вони ж можуть що хоч зробити, навіть, перелізти огорожу і втекти з табору… Я підійшла до хлопця розпитала, що він тут поробляє. Він відповів, що він тут нудьгую, хоче повернутися назад до загону там весело. Але до цього він був зовсім іншої думки, він сам хотів лягти до ізолятора, що до нього ніхто не чіплявся, не контролював. А тут раптом – хочу назад! Я звичайно ж погодилася забрати його, порадившись з лікарем. Йому дозволили йти до загону лише нічого не можна було поки що їсти в їдальні. Тому мені довелося це проконтролювати… Я бачила в очах Максима якусь ненависть до всього оточуючого. Я ж ще зовсім не знала його, не знала його родини, минулого. Чим він живе, про що думає. Мені інколи навіть ставало страшно. Здавалося, що він ненавидить і мене. Я боялася. І мій страх не був марним… Якось ми їхали на море. Ми про щось розмовляли з Максимом. Сперечалися. І він раптом сказав: - Ви найгірші вожаті! Вас ніхто з загону не любить! Мене це дуже вразило! Як це – ніхто. Я запитала: - Це твоя суб’єктивна думка, чи так кажуть всі в загоні? Ти кажеш «ніхто», виходить, що всі діти таке казали?! І він просто сказав: - Так, всі проти вас! Уявляєте, як я тоді почувалася! Виходить всі в загоні мене ненавидять! Виходить я роблю лише шкоду всім своїм вихованцям. Вони не просто мене не люблять, вони мене ненавидять. Навіщо ж я тут тоді? Виходить мені треба негайно ж збиратися і їхати далеко звідси, поки не стало ще гірше. Виходить, я завалила свій дебют кар’єрного зростання. В мене не вийшло. Я не стану педагогом… Я злякалася… Не знаю, чому я тоді повірила цьому розбещеному хлопчику. Я просто звикла вірити в усе, що говорять люди, а тим паче діти. Адже стосунки, побудовані на недовірі однієї людини до іншої, не можна назвати гуманними стосунками. Чому я прийняла ці слова так близько до серця? Я навіть і думати не могла про те, що це може бути невдалим жартом чи просто прагненням звернути на себе увагу. Адже діти часто так роблять. І одне із прохань дитини до дорослого є таким: «Не засмучуйтесь занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.» Може це й була саме така ситуація. І треба було по іншому на неї реагувати. Та я відреагувала по-своєму і цим зробила величезну помилку. Коли ми приїхали на пляж я розповіла про ці слова Максима Машці. Адже він говорив, що ненавидить не лише мене особисто, а й 2 інших вожатих. Машку це теж заділо за живе. Вона сказала: - Слухай, а може й дійсно, ну це все, поїхали звідси! Якщо ми дітям не потрібні. Я не сприйняла ці слова всерйоз, але дуже засмутилася. Пронирнула думками в себе. Ходила по пляжу сумна, ні з ким не розмовляла. Діти постійно запитували: що зі мною трапилося. Я не знала, що їм на це відповісти. І тут нам з Машкою стукнула в голову погана ідея – ми вирішили сказати дітям, що дійсно цього або ж наступного дня поїдемо додому. Розумію, що так не можна, це жорстоко. Але дуже хотілося подивитися на реакцію дітей. Це була неправда, тому треба було зіграти, підключити акторські здібності. Адже хороший педагог завжди трішки артист. Трапляється, щоб скоріше отримати необхідний результат, люди усвідомлено «нагнітають пристрасті». Реакція дітей на це була різною. Були такі, яким було реально байдуже. Були такі, що починали запитувати про причину нашого відходу. Та ми спочатку нічого не відповідали. Дехто почав нас благати залишитися, дівчатка плакали, казали, що нас люблять і не хочуть, щоб ми йшли. Особливо засмутилася Єва. Я відійшла до моря стала й мовчки вдивлялася в горизонт. Підійшла Єва і ще кілька дівчаток і запитали: - Оксана Володимирівна, Ви що нас не любите?.. Я не могла нічого сказати. Не могла збрехати дітям. Я ж дійсно вже встигла полюбити їх. Вони за цей один-єдиний тиждень нашого спільного відпочинку стали мені такими рідними, своїми. Та виставляти напоказ свої почуття в той момент не можна було. І я… кивнула головою, ніби підтверджуючи, що я дійсно їх не люблю. Але не могла стриматися і все ж посміхнулася. Єва побачила цю нещирість у моїх очах. - Ні Ви нас обманюєте, ви нас любите і ми вас теж і Ви нікуди від нас не дінетесь… І вони всі дружно міцно-міцно обняли мене. Так стало приємно, що я дійсно їм потрібна… …Але ми все ще переконували дітей, що збираємося піти. Підійшов Стьопа і в черговий раз запитав про причину такого раптового рішення. Я не втрималася і відповіла: - Ви ж всі нас не любите! Який сенс нам залишатися? Стьопа вигукнув: - Та ви що? Хто Вам таке сказав? - Максим… - Ну я зараз йому влаштую… І це була чергова моя помилка. Вийшло так, що Стьопа поставив всіх хлопців до відома про це і всі почали діставати Максима. Мені аж стало його шкода. Я сказала, щоб ніхто і близько до нього не підходив. Бо бачила, що вони вже зібралися його відлупцювати. Вони відповіли, що в такому випадку розберуться з ним тоді, коли мене не буде поряд – на тихому часу чи вночі. Я боялася, вони й до цього погано до нього ставилися. В нього не було друзів у загоні. Він завжди ходив сам по собі. Всі обзивали його вампіром через неправильну форму зубів… А тут ще й таке… Виходить, що я поставила весь загін проти нього самого. А це занадто важке покарання. Сухомлинський В.О. писав: «Неприпустимо перетворювати дитячий колектив на педагогічну палицю, використовувати його як засіб розправи над особистістю. Колектив – це могутній інструмент, і користуватись ним необхідно з великою обережністю: він може стати небезпечним навіть у руках майстра…» А й ще не мала досвіду і не знала, на скільки колектив може впливати на особистість… Максим підійшов до мене і сказав: - От бачите, Ви самі налаштували всіх проти мене. Ви даєте поганий приклад для наслідування… І він був правий. Адже в народі існує вислів: «Дурний приклад – заразливий … Того ж дня він подзвонив і про все розповів бабусі. Він взагалі постійно їй телефонував і розповідав як погано йому живеться у цьому таборі. Його родичі ще в перший день, за його словами, сказали що неодмінно якомога швидше приїдуть і заберуть його. Для мене це було незрозумілим: як це так – заберуть. А як же путівка? Ще ж тільки почалася зміна. Коли я відпочивала в таборах, то дітей ніколи не забирали через якісь там капризи. Як виявилося, в цьому таборі це була звичайна річ. Адже табір знаходився зовсім поряд з місцем проживання дітей. І батьки могли в будь-який момент приїхати провідати чи забрати назавжди дитину додому. Тому коли я підійшла до Сергія Вікторовича та старшого вожатого й розповіла, що Максима скоро заберуть, ніякого здивування це в них не викликало. І я подумала, а може й дійсно, так буде краще для всіх. Може, нехай їде. Але він лише щодня ходив і говорив, що от-от поїде. Але так і не їхав. То він казав, що тато не має часу, щоб по нього приїхати, то, що немає бензину. Остаточною датою відїзду, за його словами стало 25 липня. І я вже з нетерпінням чекала на цей день. Але чекати довелося трішки менше, ніж я думала… В день того інциденту в катері та на пляжі, 23 липня, він зателефонував додому і почав просити, щоб його забрали. Він весь вечір ходив сумний, окремо від усіх і навіть не підходив до мене. Я попросила Машку, щоб вона з ним поговорила. Вона ж у мене психолог, може зможе якось вплинути на нього. Вона дійсно поговорила і він заспокоївся, сів до загону. Мені взагалі здається, що це єдина дитина в загоні, на яку я не мала впливу. Зате цей вплив мала Машка. Вже після зміни, коли ми приїхали додому, вона мені сказала: - А ти знаєш, Максим любив мене більше, ніж тебе… І я не заперечувала… Отож, вона тоді з ним поговорила і він прийшов і сів на лавку біля нас. Ми всі сиділи й дивилися вечірній виступ лялькового театру на сцені. Та посидів він лише кілька хвилин, а потім піднявся і побіг на спортивний майданчик. Я пішла покликати його, адже не можна покидати дитину саму. Він сказав, що жде важливого дзвінка й що він поговорить і повернеться, бо тут тихіше, а там лунає музика. Я погодилася. Він дійсно ходив і говорив по телефону, я постійно оглядалася й контролювала його. Але зрозуміла, що він вже довго говорить і якщо його там побачить хтось з адміністрації, то мені буде непереливки. Я вирішила побігти забрати його. Машка побігла зі мною. Він саме розмовляв з бабусею. Коли я підійшла, він сказав, що вона хоче зі мною поговорити. Я сказала, що не хочу зараз ні з ким розмовляти. Причин на це я мала декілька. Ну, по-перше, можливо я дійсно злякалася відповідальності за свої вчинки. По-друге, мені вже набридли щоденні розмови по телефону з батьками кожного з дітей. По-третє, тут також лунала музика і я майже нічого не чула. По-четверте, в мене не було на це часу, адже там, на лавках, залишилися решта дітей без нашого нагляду. І якщо це хтось помітить, то нас відразу ж почнуть розшукувати. Коли я вже майже погодилася взяти слухавку, ведучі зі сцени дійсно помітили нашу відсутність і попросили в мікрофон негайно ж повернутися. Це так неприємно виглядало. Тож ми взяли Максима за руки й повели до всього загону… Та на цьому неприємності з цим вихованцем не скінчилися. Під час дискотеки він постійно тікав, плакав, що хоче вже додому. Мені набридло бігати по території всього табору й шукати його. Я теж сіла плакати. Стало так важко на душі. Я відійшла далеко від танцювального майданчика, сіла на траву і заплакала. Заплакала вперше за цей період у таборі. Не втрималася. Потім заспокоїлася, повернулася до дітей. Коли прийшла, майже ніхто не танцював. Навіщо ж тоді їм ходити на дискотеку, якщо ніхто не танцює? Ми ж не можемо не водити їх сюди. Адже в таборі існує загальний режим, якого мають дотримуватися всі без винятків. Я подумала, треба їх якось за це покарати… … Та зараз не про це… Повернімося до Максима. Наступного вечора я почувала себе на диво погано. В мене жахливо боліло горло, голова. Піднялася температура вище ніж за 38. Я сходила до лікаря. Він запропонував зробити мені укол. Але я їх з дитинства страшенно боюся. Тому попросила дати мені пігулок. Але лікар наказав мені лягти в ліжко й нікуди не виходити з кімнати. Тож я так і зробила. Лягла, намагалася заснути. Раптом у двері постукав Сергій Вікторович. Він сказав, що приїхали забирати Максима і треба присутність вожатих. Я відповіла, що не можу навіть піднятися з ліжка, що я захворіла. Й що я зателефоную Машці і вона зараз же підійде. Машка в той час була з дітьми на спортивних змаганнях. Вона підійшла до батьків Максима з нашими вожатим і почала все пояснювати. Уявляю, що там тоді творилося! По нього приїхала бабуся, тато і ще хтось з рідні, вже не згадаю. В цілому, мало не вся родина. Прийшли розібратися і директор табору, і старший вожатий. Про що вони говорили, знаю лише зі слів Машки. Вона зла влетіла до мене в кімнату і почала все розказувати. Виявилося, що хлопець при всіх почав скаржитися які ми погані вожаті. Директор сказав, щоб він навів конкретні приклади. І він сказав, що, наприклад Сергій Вікторович якось його ударив. І це дійсно було правдою, хоча я цього й не бачила. Мені розповідали. Тому старший вожатий наказав йому написати заяву й пояснити цей інцидент. Потім наказав Машці написати заяву, про те, чому вона не взяла слухавку й відмовилася розмовляти з бабусею. (Хоча це зробила не вона, а я. Максим все наплутав). Та цю заяву ми швидко вдвох написали. Також директор пообіцяв батькам Максима, що напише на нас погану характеристику і надішле до нашого університету. Оцього вже ми дійсно злякалися. Не хотілося псувати собі репутацію в університеті вже після першого курсу навчання. Тим паче, у Машки на факультеті суворий декан і може вже за це виключити з університету. Коли діти про це дізналися – зібралися йти до директора й відмовляти його від цього. Почали телефонувати батькам, щоб ті просили у директора, щоб він нас залишив. Але, на щастя, директор нічого не писав. Все обійшлося і Максим поїхав додому 24 липня 2010 року… Ніби тягар з плечей спав… Я розумію вже тепер, що була не права по відношенню до цього хлопця. Адже любов дітей треба заслужити. Не можна ворогувати, намагатися «провчити» дитину, яка завдає нам найбільше клопотів. Треба переконувати. Проводити норовливі уроки. Та я зламалася… …Як я вже писала, того вечора я почувала себе погано. Й хотіла хоча б цей вечір відлежатися у ліжку. Та я забула, що саме в цей день наш загін черговий по території табору. Під час дискотеки треба було комусь одному з вожатих сісти біля дверей в корпус і нікого з дітей без супроводу вожатих не пускати. Машка пішла з дітьми на дискотеку, тож я сіла чергувати. Мене кидало в холод. Хоча на дворі було досить жарко, я одягла піджак. Та мене все одно морозило. Отак я й пересиділа вечір… Дитинства казка – вічний спомин В світах далеких, в чужині. Батьківська хата, дах з соломи І захід сонця вдалині. ??? Всі в таборі чудово розуміли, що діти сумуватимуть за батьками як би весело їм не було в колективі з друзями. Тому проти того, щоб батьки відвідували своїх дітей не могло бути й мови. В нас були навіть так звані «батьківські дні». В ці дні батьки приїздили до дітей, привозили їм всілякі гостинці, везли їх у місто, гуляли по пляжу, могли на вихідні забрати дітей додому. Такими «батьківськими днями» були субота та неділя. Отож в суботу приїхали батьки до 3 хлопців з Молдови і повели їх на море. А ще на суботу та неділю забрали додому дівчинку Аліну. Аліна – це таке собі позитивне дуже цікаве дівча. В мене залишилися про неї лише приємні спогади. Вона була досить спокійною і прекрасно вихованою. Таких дітей, скажу чесну, в загоні більше не було. Тому вона ніколи не завдавала мені жодних клопотів. Вона відкрилася переді мною лише тоді, коли я побачила її талант. Дівчинка у свої 9 років, гарно малювала. Мені дуже сподобалися її малюнки. Вони були такими яскравими і акуратними. Деякі з них я навіть хотіла вивісити на виставку юних художників. Також Аліна було досить розумною і допитливою, начитаною. Часто говорила про таке, про що іншим було знати ще зарано. Виявилося, що вона полюбляє читати всілякі енциклопедії. Це рідкісне захоплення сучасних дітей. І це мене дуже радувало. Але інколи вона говорила такі речі, над змістом яких зовсім не задумувалася. Це виглядало кумедно збоку. Ніколи не забуду одну з її фраз. Ми сиділи в бесідці і розмовляли. Аліна їла пластівці і читала, що написано на упаковці. І раптом вигукнула: - Ой, вони пишуть, що в пластівцях немає ГМО, а від них же печія!.. Не знаю, чи знала вона на той час що ж таке це ГМО?.. Така кумедна! Гадаю, з неї вийде непоганий науковець чи дослідник… Та Аліна була не єдиною, до кого приїздили батьки. Інколи батьки робили тільки гірше, коли відвідували дітей. Вони розповідали, що новенького дома і діти відразу ще більше почали сумувати за рідною домівкою, за бабусями та дідусями, котиками та собачками, друзями та сестричками. Наприклад, такий випадок був з дівчинкою Любою. Вона часто сумувала за домівкою. Я заспокоювала її як могла. В той самий день, коли забирали Максима, приїхали й до Люби. Приїхали тато й мама її просто відвідати. В неї була така хороша, приємна мама. Мені вдалося з нею поговорити, вона розповіла мені скільки всього про дівчинку. Адже для вихователя дуже важливо знати сімейне оточення вихованця. Мама була такою веселою. Худенькою, молодою… Вони якраз їздили на машині до сусіднього міста купувати побутову техніку й вирішили заїхати провідати дочку. Вони сиділи з нею розмовляли, показували новий комп’ютер, веселилися. Спочатку вона сказала, що вже за всіма скучила й хоче додому. Потім передумала й сказала, що їй, в принципі, тут весело і що хоче залишитися до кінця зміни. Отож батьки зібралися і поїхали додому. Але не встигли вони далеко від’їхати, як дочка зателефонувала й попросила забрати їх додому. Вибору в них не було. Тому вони повернулися. Люба пояснила, що після їхнього візиту ще більше захотіла додому. Підійшов директор і почав запитувати в чому причина того, що вона передумала. І вона так і сказала, що засумувала за домом. Він запитав, можливо їй не подобається щось у таборі. Та вона сказала, що її все влаштовує. Що все їй подобається. І годують ніби нормально. От тільки питної води дуже не вистачає. Насправді проблема з водою була досить поширеною. На дворі було дуже спекотно, а воду з крана пити заборонено. Щодня кожній дитині, окрім всяких там компотів та соків у їдальні, видавали по 750 мл мінеральної води. Тобто 1, 5 л пляшку на двох. Але їм цього не вистачало. Особливо, хлопцям, які окрім того, щоб пити воду, часто обливалися нею. Ми з цим дефіцитом води нічого подіяти не могли. І ту воду, яку видавали нам, вожатим, часто віддавали дітям. Деякі діти купували собі воду за власні кошти. Директор пообіцяв, що подбає про збільшення кількості питної води. І згодом й справді почали видавати 1, 5 л води вже не на 2, а на 1 дитину. Та це вже було після відїзду Люби. Окрім того, мама хвилювалася за те, що дівчинка досить розгублена дитина. Вона часто щось губила. Одного разу вона на стадіоні загубила свій мобільний телефон. Але, на щастя, вожатий його знайшов. Але того ж вечора, коли ми повернулися з дискотеки, Люба знову його не могла знайти. Відразу ж почала плакати. Цього разу вона вирішила не брати його з собою на вулицю, щоб не загубити знову. Тому поклала його в кімнаті під свій матрац. Коли я зайшла до кімнати, відразу ж помітила, що матрац зсунутий набік. Стало зрозумілим, що телефон хтось вкрав. Ми з Машкою почали телефонувати на Любин номер, але телефон був вимкнений. Дали Любі зателефонувати мамі, щоб та не хвилювалася, чому дитина знаходиться поза зоною досяжності. Звичайно ж ми заспокоювали дівчинку, як могли. Пояснювали. Що матеріальні речі, такі як телефон – це не головне в житті. Та дівчинка все одно хвилювалася. Ми теж не могли заспокоїтися. Поставили собі за мету, хай там що, знайти цей телефон. Не даремно ж моя Машка збиралася зробити кар’єру слідчого. Було зрозумілим, що телефон викрав хтось із дітей. Але знайти цю дитину із кількох сотень не дуже реально. Але хто сказав, що ми боїмося труднощів! Вночі я сиділа на коридорі біля кімнат наших хлопців, чергувала. Мені треба було слідкувати, щоб в кімнатах була тишина, ніхто не розмовляв, не грала музика. І все було ніби тихо. Тільки в одній кімнаті хлопців постійно грала музика. Я щоразу кричала, щоб її вимкнули. Але телефон все грав і грав через короткі інтервали часу. В кімнаті було темно, до того ж в ній жили хлопці не змого загону, тому я не могла визначити, в кого грає телефон. Сиділа й далі кричала, щоб його вимкнули. Потім я згадала, що Машка в цей час сидить у нашій кімнаті і дзвонить на Любин номер. Я відразу ж зателефонувала їй. І я виявилася права: останні кілька хвилин вона постійно телефонувала, спочатку йшов гудок, а потім хтось давав відбій. Стало все зрозумілим. Ми забігли в кімнату до цих хлопців і подзвонили. Відповідно в одного хлопця під подушкою заграв телефон. Ми попросили його віддати чужий телефон, та він почав доказувати, що це його. Ми покликали його вожату і він віддав крадену річ. Ви не уявляєте, якою щасливою була Люба в той момент, коли ми принесли її телефон. Вона була надзвичайно рада. Почала нас обіймати і цілувати, кричати, що ми найкращі вожаті у світі. І ми раділи разом з нею. Адже ми уявляли, що це означало для дівчинки. Я й сама колись в її віці загубила в таборі фотоапарат. І, на жаль, тоді не знайшлося таких вожатих-слідчих, які б його знайшли… А як щодо того хлопця, який викрав телефон? Чи був він покараний? Цим хлопцем виявився Валєра з 5 загону. Я його вже добре знала, бо раніше він жив з нашими хлопцями у кімнаті. В тій кімнаті, де жив Стьопа і Олег. Та я попросила, щоб його пересилили. Бо він був надзвичайним бешкетником, постійно не давав хлопцям спати, весь час розмовляв, сміявся. Тому в мене відразу ж склалося про нього не дуже добре враження. А цей випадок з телефоном ще більше підсилив негативне враження. Я не хотіла піднімати великого скандалу навколо цієї ситуації з вкраденим телефоном. Хоча діти того ж вечора почали підбігати і запитувати, хто ж все таки вкрав у Люби телефон. Я не хотіла, щоб Валєра став приводом для загального глузування. Прохання дитини до дорослого: «Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засвоєння.» Тому я вирішила наступного ранку відвести хлопця до старшого вожатого. Нехай він сам вибирає спосіб покарання хлопця... На скільки я зрозуміла, старший вожатий просто поговорив з ним. А Валєра так і не припинив своєї «діяльності». І зовсім скоро вкрав у кімнаті гроші… У кімнаті вожатих…
Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості й себелюбстві. І все ж твори добро! Із заповідей Матері Терези Загалом було складно працювати. Не було зрозумілим: в чому причина такого різного ставлення дітей до нас, вожатих. Старший вожатий якось на вранішніх зборах сказав, що причина того, що діти «сіли нам на голову» в тому, що ми недопрацьовуємо з ними. Треба приділяти їм більше часу, бути строгішими з ними. Але ми й так викладалися на повну. Робили все, аби дітям було краще. Я намагалася бути максимально гуманною. Бували такі моменти, що треба було б і покарати загін, але я не могла. Наприклад, пам’ятаєте, в той вечір, коли Максим завдавав клопоту, я писала, що ніхто з дітей не танцював на дискотеці. Я вирішила, що більше такого не буде. Надумала їх якось покарати. Хотіла не повезти їх вранці на море, а ввечері, щоб під час дискотеки вони лягли спати. Але цього зробити я так і не змогла. Я чудово розуміла, що всі вони ще не накупалися в морі, й почнуть благати поїхати. А ввечері, якщо й залишаться вони в корпусі, то так рано спати не ляжуть, будуть бігати по корпусу. Мені постійно б довелося їх заспокоювати. І це ще не відомо кому було б гірше: мені чи їм. Та й взагалі, це ж так не гуманно – покарати дітей. Тай зовсім не педагогічно… …Але один раз я все ж порушила свій принцип і наказала Олега – не пустила купатися у воду, бо він порушив правила дисципліни на пляжі. Та це стало яскравим прикладом і повчанням для всіх інших…
26.07.2010 Всі вожаті вже стомилися. Щодня стільки справ – валишся з ніг. Щоночі – репетиції до вожатського концерту… Всім все набридло… Цього дня до мене підійшли подруги-вожаті й запитали чи не хочу я поїхати додому. Як виявилося, вже була написана заява про дозвіл звільнення з роботи. В ній вже підписалося 8 вожатих. Машка теж хотіла це зробити. Жах! Чесно, мені теж було дуже складно, але треба було терпіти. Я розуміла, що не можна отак просто все покинути, не довівши справу до кінця. Треба боротися далі. Інакше – мені ніколи не стати справжнім педагогом. А Машка тим часом вже збирала речі, телефонувала додому, замовляли квитки на поїзд додому. Я її дуже довго вмовляла. Ми обоє ходили і плакали. Я не уявляла, що я буду робити з усіма цими дітьми сама. Сергій Вікторович теж збирався поїхати. Машка знала, що я нізащо не поїду. Що я «занадто відповідальна», тому навіть не просила мене поїхати з нею. А я благала, як могла. Казала, що далі буде легше. Максима ж уже забрали. Що залишилося ще зовсім мало часу. А якщо через кілька днів стане ще гірше, то ми поїдемо удвох. Треба просто зачекати… Ще трішки зачекати… Трішки терпіння… Про від’їзд вожатих дізналися діти. Ходили й плакали. Вони не хотіли, щоб їм прислали когось іншого на заміну. Та інші вожаті не втихомирювалися. Вони ходили й просили дозволу поїхати. Я запитала в одного з вожатих чи їм дозволили поїхати. І він відповів, що ні. Натомість запитав мене: - А вас? - Ні, бо ми й не просилися… - Чому, вас що дійсно тут все влаштовує? - Відносно, так… Адже й справді, це були типові труднощі. Треба бути терплячішими. Після обіду були додаткові збори всіх вожатих разом з адміністрацією. На них вирішувалося це складне питання. Спочатку було запропоновано висловитися всім вожатим, назвавши що саме їх в цьому таборі не влаштовує. Що тільки там не звучало. Обвинувачувалася багато в чому адміністрація табору. Ну з цим я згодна. Вони до нас ставилися погано, зверхньо. З боку було видно, що до «новеньких» вожатих вони ставлятьсь набагато гірше, ніж до тих, які вже тут працювали минулі роки. Адміністрація постійно на нас кричала, висміювала при дітях, ставлячи нас у скрутне становище. Також проблемою було те, що більшість вожатих вже давно зірвали голоси та захворіли простудними захворюваннями. А в медпункті не вистачало ліків, тому лікували лише дітей. А вожаті мали якось самі викручуватися. Вожаті скаржилися не перевтому, недосипання, занадто довгий ненормований робочий день, відсутність вихідного. І ще багато інших проблем було піднято… Старший вожатий все уважно вислухав, розірвав заяву в усіх на очах, сказавши, що подбає про зміни. З усіх бажаючих поїхати, додому відпустили лише одну вожату з 7 загону, бо вона хворіла на бронхіт, який в неї має хронічну форму, й вона боялася ускладнень… Ввечері була ще одна подібна нарада. Ми ще багато чого обговорили. Постало питання про те, хто замінить вожату з 7 загону. Вирішили, що один вожатий з нашого загону перейду в 7. Бо в нашому загоні 3 вожатих, а в усіх інших було по 2, в 7 залишився – 1. Тому перевили Сергія Вікторовича. Ми з Машкою не заперечували… Ми пішли спати, очікуючи настання нового дня, нових змін. І зміни дійсно потроху відбувалися. Адміністрація почала поблажливіше ставитися до нас. Було оголошено, що вожаті можуть отримати 1 вихідний на 1 добу за всю зміну, за умови, що в цей день із загоном інший вожатий. Але ми з Машкою так і не використали цю можливість. Бо якщо й брати вихідний – то якби вдвох одразу. А так нема на кого залишити дітей… Та все ж змін були…
І в житті, як на полі мінному, Я просила і в цьому сторіччі, Хоч би той магазинний мінімум - Люди, будьте взаємно ввічливі! - І якби на те моя воля, Написала б я скрізь курсивами: - Так багато на світі горя, Люди, будьте взаємно красивими. Ліна Костенко Відбувалися зміни і в нашому загоні. 27 липня до нас приїхала ще одна дівчинка – Надя. Вона мала стати 35 дитиною в загоні. Виявилося, що її вже привозила бабуся на початку зміни, але не змогла залишити, бо не було всіх документів на опікунство цією дитиною. І от тепер, коли вже минуло пів зміни, її привезли… Мені так непросто писати про цю дитину… Не можу… важко… Зараз Ви зрозумієте, чому… Надя – малесенька семирічна дівчинка. Така манюня, тільки закінчила 1 клас. Я чомусь, коли побачила її вперше, згадала свою малу Свєту. Щоправда їй – 6. Я не думала, що таких манюніх відсилають відпочивати до табору. Відразу ж злякалася: це ж з нею буде стільки клопоту! Надя дійсно завдавала багато мороки. Її постійно треба було водити за руку. Контролювати, щоб вона поїла, вчасно лягла спати. До того ж вона постійно забувала сходити в корпусі в туалет – треба було під час конкурсів чи дискотеки вести її в туалет. Оскільки в загоні була найменшою, довго не могла знайти собі друзів. Часто гуляла сама. Я намагалася приділяти їй якомога більше уваги. Але повністю 24 години в добу лише їй я віддавати не могла. Частенько просила Єву, щоб та наглянула за нею. Єва погоджувалася, але їй це швидко набридло. І я її розуміла. Надя часто губила свої речі: рушник, ключ від кімнати (та й сама одного разу загубилася)… Треба було ходити шукати… Спочатку я думала, що ми не знайдемо з нею спільну мову, адже вона ще така маленька. Я думала, що вона така, як всі дітки в її віці – сором’язлива, замкнена в собі, мовчазна. Та наша Надя була далеко не такою! Не дивлячись на те, що їй було лише 7, вона була досить комунікабельною. Вона нам з Машкою весь час щось розповідала. Щохвилини: на пляжі, в катері, перед сном… Вона була розумною не по роках. Розмірковувала, як вже зовсім доросла освічена людина. Але знаєте, не так, як підліток чи молодь. А скоріш за все, як… старенька бабуся… Звучить дивно, знаю… Та це правда. Вона навіть говорила з інтонацією бабусі. Постійно вживала якісь протяжливі вигуки, типу: «Ооооой!»… Мені стало цікаво. Вочевидь, це виховання в родині так вплинуло на неї. Я подивилася в її особову справу. Там було засвідчено, що Надя – кругла сирота… Привезла її бабуся. Отже вимова стала зрозумілою. Саме з бабусі вона бере приклад як розмовляти, жести, поведінку… Ну, це зрозуміло. А звідки ж у неї оця балакучість, жахливий сум в очах, тяжкий біль. Здавалося, ця дитина пережила вже всі-всі біди, які тільки дані Господом Богом… Виходить, її виховує бабуся. А де ж її батьки? Що з ними трапилося? Я не наважувалася про це запитувати сама. А було надзвичайно цікаво. Та довго чекати не довелося. Надя сама невимушено про це розповіла… Як згадаю - мурашки по шкірі… «...Я жила з мамою і татом. Обоє зловживали алкоголем. Я інколи бачила, як батьки сваряться... …Тоді мені було ще 6 років. Я, як звичайно, пішла зранку до школи. Був звичайний день. Коли йшла назад додому, до мене підбігла подруга, ну сусідка моя, й крикнула: - Надь, в тебе шо мама померла?!.. Я подумала, що з мене «прикалуються». А потім до мене підійшов ще хтось і сказав те саме. Я полетіла пулею додому…» Дівчинка зупинилася, я затамувала подих… Ні, я не хотіла й уявляти, що трапилося далі… «…Ага, вони правда померли… Мій папа прив’язав маму до ліжка ну цими, як там… їх… ах, да, канатами… І сильно побив. Мама померла. А батько… повісився…» Дівчинку забрала до себе бабуся. Якщо я не помиляюся, звати її Галя. Мене вражало те, що Надя говорила про це так просто, абсолютно спокійно. Я не могла зрозуміти – чи то вона ще занадто маленька, щоб усвідомити, яке це для неї горе, чи то вона ще занадто маленька, щоб усвідомити, яке це для неї горе, чи то вона так швидко подорослішала, змогла все це пережити. Адже втратити батьків – це найбільше нещастя, яке може спіткати людину. А тим паче – дитину в такому юному віці. Мені стало надзвичайно шкода цю дівчинку. Я чудово розуміла як це – виховуватися бабусею. На превеликий жаль, розуміла з власного досвіду. Я й сама втратила маму, коли мені було трішки більше року. Тато завжди жив окремо. Мене виховували бабуся, дідусь і тітка. Єдиною підтримкою в дитинстві був мій рідний брат. З ним було легше. У Наді ж не було нікого… Такого нещастя я б не побажала і найлютішому ворогові… Але Наді треба було жити далі. І вона жила. Жила без мами і без тата. Ні, не можна сказати, що вона про них забула. Вона згадувала їх дуже часто. Згадувала так дивно. Якось ми йшли полем, розмовляли і дівчинка сказала: - Мама в мене хороша. Во
|