Схема синтаксичного розбору простого речення

Речення просте. 1. Розповідне, питальне, спонукальне, окличне.
2. Стверджувальне, заперечне, стверджувально-заперечне.
3. Двоскладне, односкладне, тип односкладного. 4. Поширене чи непоширене. 5..Повне чи неповне. 6. Вказати в даному реченні однорідні члени, відокремлені другорядні члени. звертання, вставні чи вставлені слова, словосполучення, речення (якщо вони є). 7. Група підмета і група присудка. 8. Головні члени речення: 1) підмет:
а) простий чи складений; б) відповідає на питання; в) морфологічний засіб вираження (структурний тип складеного підмета); 2) присудок: а) простий дієслівний, складений (дієслівний, іменний, прислівниковий) чи складний; б) на яке питання відповідає;
в) морфологічний засіб вираження; г) узгодження присудка з підметом (простим чи складним), однорідними підметами.

У складеному дієслівному присудку визначити; а) допоміжне дієслово і суб'єктний інфінітив; б) граматичне значення допоміжного дієслова (час, спосіб, вид); в) до якої семантичної групи належить допоміжне дієслово.

В іменному і прислівниковому складеному присудку визначити:

а) зв'язку; 6) граматичне значення, що виражає дієслово-зв'язка (спосіб, час).

У складному присудку визначити: а) компоненти, які є повнозначними частинами мови і зв'язку (якщо вона є);
б) структурно-семантичний різновид складного присудка.

Другорядні члени речення: 1) додаток: а) відповідає на питання;
б) прямий чи непрямий; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв’язаний;
2) означення: а) відповідає на питання; б) узгоджене чи неузгоджене; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язане; 3) прикладка:
а) поширена чи непоширена; б) морфологічний засіб вираження;
в) препозитивна чи постпозитивна; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язана; 4) обставина: а) відповідає на питання; б) яка за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу та ін.);
в) до якого слова (члена речення) відноситься і як з ним зв'язана.

Однорідні члени речення аналізуються за такою схемою; 1. Вказати однорідні члени речення (кількість рядів). 2. Які члени речення виступають однорідними. 3. Поширені чи непоширені. 4. На яке питання відповідають. 5. До якого слова відносяться (кожен ряд). 6. Якими частинами мови виражені. 7. Якими сполучниками зв'язані (чи без сполучників). 8. Узагальнююче слово: а) місце узагальнюючого слова щодо однорідних членів, якою частиною мови виражене; б) яке поняття по відношенню до однорідних членів означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до складових частин).

Звертання аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:
1. Вказати звертання (якщо їх кілька, виділити кожне). 2. Адресат, до якою спрямована мова. 3. Спосіб вираження звертання. 4. Місце звертання у реченні. 5. Різновид звертання за емоційним забарвленням.

Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою: 1. Тип за обсягом (вставне, вставлене слово, словосполучення, речення). 2. Що виражає (емоційну оцінку повідомлюваних фактів, достовірність, недостовірність, додаткове повідомлення, побіжне асоціативне зауваження тощо). 3. Засіб вираження (модальне слово, окреме словосполучення просте, складне речення, група речень). 4. Спосіб включення в основне речення (за допомогою сполучника, сполучного слова чи без сполучника). 5. Тип вставленого речення за характером смислового зв'язку з основним реченням (уточнююче, доповнююче речення, що являє собою мимохідь висловлене пояснення). 6. Місце в реченні.