Методичні вказівки. Ранній вік (від народження і до 3 років) в житті дитини є найбільш відповідальним періодом, коли розвиваються моторні функції

Ранній вік (від народження і до 3 років) в житті дитини є найбільш відповідальним періодом, коли розвиваються моторні функції, орієнтувально-пізнавальна діяльність, мовлення, а також формується особистість. Пластичність мозку дитини раннього віку, наявність сензитивних періодів формування емоцій, інтелекту, мовлення і особистості визначають значні потенційні можливості корекційної допомоги. Рання і адекватна допомога дозволяє більш ефективно компенсувати порушення психофізичного розвитку, послабити вторинні відхилення або запобігти їх появі.

Організаційні підходи до вирішення проблеми (перспектива):

- скринінгове обстеження всіх новонароджених у пологових будинках із зазначенням факторів ризику в картці розвитку дитини;

- розширення діяльності кабінетів здорової дитини в дитячих поліклініках;

- цілеспрямоване спостереження за темпом психічного розвитку дітей групи ризику педіатром по місцю проживання;

- створення груп фахівців для виявлення характеру відхилень і надання своєчасної допомоги;

- організація «центрів дитинства» з метою ранньої діагностики і корекції відхилень розвитку з опорою на медико-психолого-педагогічну роботу з проблемною дитиною і надання психолого-педагогічної підтримки батькам;

- ранній початок систематичної корекційної роботи, в тому числі в групаї короткочасного перебування при спеціалізованих дошкільних закладах;

- цілеспрямована підготовка і перепідготовка спеціалістів різних профілів для комплексної корекційної роботи з дітьми раннього віку.

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ДІТЬМИ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ В УМОВАХ БУДИНКУ ДИТИНИ. Корекційно-педагогічна робота з дітьми першого року життя, які виховуються в будинку дитини, є складовою частиною комплексної реабілітаційної медико-педагогічної роботи. Окрім корекційних заходів передбачаються медикаментозне і фізіотерапевтичне лікування, лікувальна фізкультура, масаж, лікувальне плавання, водні процедури, загальнорозвиваючі і музичні заняття,, лікувальна фізкультураретельний догляд, загартовування і правильно організований режим життя.

Рання педагогічна робота в інтернатному закладі повинна бути спрямована на розвиток у дітей здатності орієнтуватись в оточуючому, на корекцію та профілактику відхилень у розвитку, пов’язаних як зі структурою основного дефекту, так і з впливом деприваційних факторів ризику.

У змісті корекційно-педагогічної роботи виділені загальнорозвиваючі і корекційні напрямки. Це:

- розвиток зорових орієнтувальних реакцій;

- слухових орієнтувальних реакцій;

- емоцій;

- спілкування з дорослим;

- формування перших контактів з іншими дітьми;

- нормалізація тонусу рук, фізіологічного положення кисті і пальців руки;

- розвиток рухів руки і дій з предметами;

- загальних рухів;

- нормалізація дихання, стану і функціонування органів артикуляції;

- розвиток передумов активного мовлення і розуміння мовлення;

- нормалізація навичок, необхідних дитині в процесі годування.

Зміст може видозмінюватись в залежності від віку дитини, рівня розвитку, структури порушень.

ЗМІСТ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ 1 РОКУ ЖИТТЯ. Програма повинна базуватись на точному визначенні того, що може і не може робити дитина. Вдалою буде та програма, яка дасть дитині можливість просунутись вперед. Надмірно складна програма не дозволить дитині проявити себе, дуже легка – не буде стимулювати психічну активність.

Первинне обстеження дитини включає аналіз історії її розвитку, діагностику нервово-психічного розвитку, спостереження за поведінковими реакціями.

Первинне обстеження дитини проводиться протягом 10 днів з моменту вступу до закладу. Дефектолог вивчає рівень спілкування дитини з дорослим, оцінює мовленнєві реакції. Спільно з невропатологом оцінює рефлекторну діяльність дитини, стан нервово-м’язового тонусу, фізичні особливості і аномалії розвитку. Всі отримані дані зіставляються, аналізуються і в узагальненому вигляді заносяться в історію розвитку дитини.

Завдання індивідуальної корекційної програми.

В умовах будинку дитини індивідуальна корекційна програма повинна вирішувати завдання:

- адаптації малюка до нових умов виховання;

- профілактики раннього відставання і небажаних тенденцій в особистісному розвитку;

- ранньої корекції відхилень в розвитку.

Для цього необхідно створити оптимальні умови для розвитку особистісного та інтелектуального потенціалу дитини.

Види індивідуальних корекційних програм.

1. Адаптаційні програми для тих дітей, які тривалий час до поміщення в будинок дитини знаходились у стаціонарі (більше 5 міс.). Переважання у них млявого, байдужого, емоційно негативного стану створює негативні передумови для загального розвитку. Тому протягом перших 1, 5-2 міс. з ними повинні проводитись заняття, спрямовані, в першу чергу, на встановлення емоційного контакту з дорослим.

2. Відновлювальні програми для дітей, які перенесли соматичні хвороби.

3. Адаптаційні програми для дітей, які поступають в будинок дитини з родини у віці після 6 міс. До цього віку в них уже сформувалась прихильність до близьких людей, вони важко переносять розлуку, відмовляються від контактів з дорослими і дітьми. В такому випадку метою програми буде створення психолого-педагогічних умов для підготовки дитини до спілкування, встановлення довіри між дорослим і дитиною, підтримання радісного настрою, задоволення потреби дитини у безпеці, любові та доброзичливій увазі.

4. Індивідуальні програми профілактики раннього відставання і небажаних тенденцій в особистісному розвитку для дітей, розвиток яких в перші місяці відповідає віковій нормі. Основна увага при цьому повинна бути спрямована на збагачення емоційних і особистісних контактів з дорослими і однолітками, на задоволення потреби в увазі дорослого і співробітництві з ним, на розвиток потреби в сенсорних враженнях, в психічній та руховій активності.

5. Корекційно-розвивальні програми, спрямовані на ранню корекцію відхилень в розвитку і створення оптимальних умов для формування основ особистості і пізнавальної активності дитини.

Індивідуально-корекційно розвивальна програма повинна містити такі задачі, вирішення яких доступне дитині в найближчий час, а також зазначення методів і прийомів роботи. Зміст програми повинен обговорюватись дефектологом і вихователями групи. Потрібно вирішити, які завдання будуть реалізовані на заняттях дефектолога, які – на заняттях вихователів групи; як буде здійснюватись закріплення і перенос засвоєних вмінь в іншу ситуацію.

Загальні рекомендації щодо побудови індивідуальної програми:

I етап. Проведіть психолого-педагогічне обстеження і спостереження за поведінковими реакціями дитини, проаналізуйте історію її розвитку. Зіставте всі отримані дані. Запишіть їх у вигляді висновку.

II етап. Визначте пріоритетну задачу індивідуальної програми дитини.

III етап. Проаналізуйте, що малюк вже може робити, а що – ні.

IV етап. Вирішіть, чому новому його треба навчити в першу чергу, що необхідно закріпити на заняттях і в періоди неспання.

V етап. Визначте, які задачі будуть реалізовані на заняттях у дефектолога, які – на заняттях у вихователя.

VI етап. Розділіть кожне вміння на складові дії. Пам’ятайте, що все нове треба вводити поступово, рухатись невеликими кроками, щоб дитина була здатна це нове засвоїти.

VII етап. Після того, як дитина оволоділи однією із задач програми, внесіть в неї зміни та доповнення.

Складання індивідуальної програми розвитку (адаптаційної, профілактичної або корекційно-розвиваючої) допоможе дефектологу і вихователю максимально ефективно реалізувати програмний зміст, захистить спеціалістів від односторонності в роботі і можливих упущень, допоможе розумно використати робочий час.

Індивідуальна програма на першому році життя дитини складається строком на 1 місяць. Далі її зміст доповнюється або змінюється. Індивідуальна програма, а також всі наступні доповнення і зміни фіксуються в історії розвитку дитини.

Завдання для самостійної роботи на занятті:

1. Розглянути методики діагностики рівня психічного розвитку дітей раннього віку.

2. Ознайомитись з програмою корекційної роботи з дітьми першого року життя в умовах будинку дитини (автор – Ю.Разенкова).

3. На основі загальної програми корекційної роботи з дітьми першого року скласти індивідуальну програми строком на 1 місяць (вік дитини – за вибором).

Література:

1. Разенкова Ю.А. Пути коррекционной работы с детьми первого года жизни в условиях дома ребенка // Альманах Института коррекционной педагогики РАО. – 2003. - № 6.

2. Разенкова Ю.А. Содержание индивидуальных программ развития детей младенческого возраста с ограниченными возможностями, воспитывающихся в доме ребенка // Альманах Института коррекционной педагогики РАО. – 2003. - № 6.

3. Гордеев В. И. Качество жизни. – СПб., 2001.

4. Иванова Е. А. Раннее домашнее сопровождение. - СПб.: Речь, 2003.

5. Игры и занятия с детьми раннего возраста с психофизическими нарушениями / Под ред. Е.А.Стребелевой, Г.А.Мишиной. – М.: Экзамен, 2004.

6. Питерси М., Трилор Р. Маленькие ступеньки. – М.: Ассоциация Даун Синдром, 2001 (в 8 кн.)

7. Решетнева Г.А., Минка И.Н. Физическое воспитание детей первого года жизни с нарушениями в развитии. – М.: ВЛАДОС, 2004.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОГЛИБЛЕННОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Державні заходи з організації допомоги аномальним дітям в Україні.

2. Соціально-правове положення осіб з дефектами розумового і фізичного розвитку в Україні.

3. Сутність психічного розвитку людини.

4. Індивідуальний підхід і спеціальна допомога дітям з порушеннями слуху в умовах масової школи.

5. Індивідуальний підхід та спеціальна допомога дітям з порушеннями зору в умовах масової школи.

6. Роль слуху в розвитку дитини та особливості порушення слухової функції, класифікація слухових порушень та їх причини.

7. Особливості розвитку глухої, пізнооглухлої та приглухуватої дитини; загальні та відмінні риси розвитку цих категорій дітей.

8. Вплив глибоких порушень зору на особливості психічного розвитку дитини

9. Відмінності картини розвитку сліпих і слабозорих дітей

10. Шляхи адаптації дітей з порушенням зору.

11. Особливості розумової відсталості.

12. Основні особливості психічного розвитку дітей-олігофренів, розподіл олігофренів за глибиною інтелектуального дефекту. Відмінності імбецильності та ідіотії

13. Особливості роботи з розумово відсталими дітьми з психічними захворюваннями, такими, як епілепсія, шизофренія тощо

14. Основні вимоги до корекційної роботи з дітьми-олігофренами.

15. Розлади голосу при ринолалії та їх корекція; ротацізм та його виправлення; ламбдацизм та його виправлення.

16. Корекційна робота логопеда з групою ламбдатиків та ротатиків в логопедичному пункті.

17. Уклад органів артикуляції при вимові звуків Л, Л’, Р, Р’; виправлення недоліків вимови приголосних звуків: К, Х, Г; С, З, Ц; Ц, ДЗ; усунення недоліків дзвінкості звуків: Д, Б, Ж (Т, П, Ш) та ХВ; усунення недоліків пом’якшення приголосних.

18. Уклад органів артикуляції при вимові свистячих і шиплячих звуків; прийоми постановки їх за допомогою мовних профілів

19. Усунення різних видів сигматизму в мові дітей (міжзубного, призубного, губно-зубного, бокового сигматизму та шиплячого парасигматизму).

20. Основні причини затримки психічного розвитку дитини; спеціальні умови навчання дітей із затримкою психічного розвитку

21. Етапи корекційної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку; психолого-педагогічне обґрунтування головних вимог до проведення навчальної та корекційно-виховної роботи з учнями із затримкою психічного розвитку.

22. Відмінності дітей з психофізичним інфантилізмом та дітей-астеніків

23. Особливості пізнавальної діяльності дітей з астенічними станами.

24. Основні причини порушень опорно-рухового апарата у дітей; вплив порушень опорно-рухового апарата у дітей та їх розвиток.

25. Головні напрями корекційно-виховної роботи при порушеннях опорно-рухового апарата

26. Психопатії та її основні ознаки; вимоги до діяльності педагога з дітьми-психопатами.

27. Розвиток дітей з ДЦП і основні напрями допомоги таким дітям.

28. Загальнонаукове значення досвіду виховання сліпоглухонімих, які досягли високого рівня пізнавального й індивідуального розвитку

29. Утруднення процесу навчання й виховання розумово відсталих з глибокими порушеннями слуху, з ураженням функції зорового аналізатора

30. Відмінності розвитку розумово відсталих дітей та дітей з нормальним зором і слухом, а також дітей з поєднанням сенсорного й інтелектуального дефектів.