Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Короткий зміст

Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

1. збір скарг та анамнезу

2. клінічний огляд

3. вимірювання АТ

4. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, холестерин, глюкоза крові, калій, натрій, СРП; титри АСЛО, АГ)

5. ЕКГ в 12 відведеннях

6. ЕхоКГ та доплер-дослідження

7. Рентгенографія ОГК

Додаткові дослідження

1. Катетеризація серця

2. Магнітно-резонансна томографія серця

3. Добовий моніторинг ЕКГ

Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

1. Оперативне лікування вади серця.

2. Лікування СН та її ускладнень

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Одужання хворих та поліпшення клінічного стану після хірургічного лікування. Відсутності прогресуванні СН при консер­вативній терапії, підвищення толерантності до фізичного навантаження. Зменшення кількості госпіталізацій.

Тривалість лікування

Термін стаціонарного лікування при проведенні хірургічного втручання визначається індивідуально. При проведенні консервативної терапії в кардіологічному стаціонарі терміни лікування визначаються індивідуально залежно від стадіях СН, ефективності лікування.

Критерії якості лікування

Одужання або покращання стану після хірургічного лікування Зникнення або зменшення вираженості симптомів і прогресування СН.

Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі потребують постійного диспансерного нагляду з обстеженням не менш як 1 раз на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Повноцінне раціональне харчування; у випадках виникнення СН з обмеженням споживання рідини й повареної солі. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

При наявності декомпенсації СН хворі направляються на МСЕК в зв’язку із стійкою втратою працездатності. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання. Рекомендується відмова від роботи вночі.

Уроджені вади серця (УВС) - це різноманітні аномалії розвитку серця та великих судин, що виникають у процесі ембріогенезу і є найбільш значимим проявом дисплазії сполучної тканини серця. Описано кілька сотень різних варіантів і сполучень шлюзів, «порочних» сполучень між вели­ким і малим колом кровообігу, атипових розташувань клапанів, упадань і відходжень судин. Однак, різні УВС зустрічаються з різною частотою.

Серед всіх УВС найпоширенішими є: дефект міжпередсердної перетинки (17-30%), дефект міжшлуночкової перетинки (8-25%), відкрита ар­теріальна протока (10-30%), транспозиція магістральних судин (12-20%), тетрада Фало (10-15%), коарктація аорти (10-15%), ізольований стеноз легеневої артерії (2-10%).

Більшість серцевих аномалій формується на різних етапах ембріо­нального розвитку дитини і, особливо, у його ранні періоди.

Характер і особливості патологічних змін при УВС визначаються виразністю анатомічних дефектів, градієнтом тиску в серцевих порожнинах і ступенем гемодинамічних порушень.

При фізичному навантаженні, що постійно зазнає серце, і, особливо, при його збільшенні, значно підвищується потреба міокардіального волокна у кисні і живильни[ субстратах, що обумовлює роботу серця на межі своїх можливостей, при цьому розвивається і наростає гіпертрофія міокарда, що перевищує можливості забезпечення його киснем і енергією. Ситуація погіршується стисненням коронарних судин гіпертрофованими міокардіальними волокнами.

Гіпертрофовані відділи серця несуть головне функціональне навантаження «порочного» кровообігу і саме в цих відділах найбільш швидко формуються дистрофічні зміни з наступним розвитком кардіосклерозу і втратою скорочувальної функції міокарда, що і обумовлює розвиток серцевої недостатності.

У деяких дітей УВС може формуватися в постнатальному періоді. Це пов'язано з функціонуванням ембріональних шунтів - овального вікна та артеріальної протоки. Такі діти вимагають ретельного спостереження протягом 6-12 місяців. Якщо по досяжності першого року життя аускультативна симптоматика зберігається, лікар констатує наявність УВС.

Надзвичайна різноманітність варіантів уроджених анатомічних ано­малій серця робить необхідним використання класифікації, що полегшує встановлення діагнозу і його формулювання. Найбільш адекватною для практичного використання є класифікація К. Marder (1957), відповідно за якою визначається стан кровотока в малому і великому колі кровообігу та наявність або відсутність ціанозу.

У динаміці УВС, а також для їхнього подальшого прогнозу має значення сполучення таких факторів, як анатомічний характер вади, вихідні порушення гемодинаміки, зумовлені конкретною аномалією, характер і сту­пінь порушень компенсаторних процесів.

У клінічному плині УВС, незалежно від їхнього виду, виділені три фази X. Ф. Ширяєва, 1965 p.):

1. Фаза первинної адаптації - починається з перших днів життя і триває від 1 року до 2-3 років. Характеризується пристосуванням дитини до /мов неадекватної гемодинаміки. Серцева діяльність дитини перебуває і стані хиткої рівноваги і на тлі фізичних навантажень, інтеркурентних захворювань легко розвивається серцева недостатність. Можлива поява ціанозу при негіпоксичних вадах, що протікають із перевантаженням малого кола кровообігу, зумовлене віковою гіпертензією правих відділів серця, особливо в момент фізичних навантажень (плач, ссання).