Режисер як керівник творчого колективу

Режисер – повноправний керівник, а отже і вихователь творчо-виробничого колективу. Він повинен правильно розподілити обов´ язки; на кожному з творчо-виробничих етапів роботи над програмою чи фільмом пояснити кожному фахівцю особливості власного творчого бачення; уміти повноцінно використати його творчі особливості, знання, професійну майстерність.

Режисер повинен бути прикладом творчого пошуку, ентузіазму, чіткої організації праці, етичного ставлення до співробітників та інших учасників творчо-виробничої діяльності.

Дуже важливо, аби режисер зміг створити навколо себе більш-менш постійний творчо-виробничий колектив однодумців. Це значно полегшує творчу працю, робить її оперативнішою, організованішою, а стилістику всіх творчих компонентів органічнішою.

Особливі творчо-виробничі стосунки пов´ язують режисера з операторами й художниками кінофільму, телепрограми – адже вони в межах своєї творчої професії є повноправними авторами екранного твору. Це вимагає взаємного пошуку оптимальних творчих рішень, які об´ єднають у загальній стилістиці фільму, програми індивідуальні творчі стилі кожного з провідних творців – режисера, операторів, художника.

Режисер, передусім у телевізійному кіно, разом з організаторами виробництва – продюсером, директором картини, адміністратором, бухгалтером та іншими, відповідає за оптимальну організацію виробництва і витрачання коштів і матеріальних ресурсів, виділених для постановки. Головною формою цієї організації для режисера є використання оптимальних творчих рішень, які, не знижуючи мистецький рівень роботи, дозволяють виконати її в системі необхідних термінів і реального фінансування.

- режисура як практична драматургія

Розробляючи звукозоровий образ майбутнього твору, його композицію, добираючи ті чи інші виражальні засоби, режисер творчо переосмислює драматургію твору відповідно до власного творчого стилю, і з можливостями використння певного художнього матеріалу та виражальних засобів.

Нехай не повністю – адже навіть за кардинальної переробки сценарію залишається його тема, сюжет, головне коло дійових осіб, основні події, частина об´ єктів тощо. Однак кінцева драматургія будь-якого синтетичного твору, окрім найпростіших інформаційних форм, неодмінно несе на собі відбиток стилю, світобачення режисера, навіть при інсценуванні, екранізації класичних творів.

Якою б не була форма сценарію – ретельний розпис майбутнього фільму на кшталт американських сценаріїв, або вільне окреслення тем, реальну драматургічну обробку твору виконує режисер. Саме він остаточно визначає місце певних драматургічних елементів, їх реальне наповнення та взаємозв´ язок. З цього погляду сценарій документальних форм кіно- і телебачення є, здебільшого, таким же матеріалом для подальшої творчості, як і всі інші.

Головна функція сценарію для творчого, мислячого режисера-документаліста та майстра інших неігрових та напівігрових екранних форм – бути своєрідним путівником по об´ єктах зйомки на основі певного авторського світобачення, а також обґрунтуванням певного публіцистичного або художнього п р и й о м у.

При цьому не слід відкидати можливість створення талановитим сценаристом повноцінного літературного матеріалу для створення майбутнього фільму. Тоді завданням режисера стає якомога ефективніший добір виражальних засобів для екранної організації сценарію. Однак реальні умови життя і виробництва екранних програм зазвичай усе одно вносять драматургічні корективи, реалізація яких лягає насамперед на режисера.