Людина як жертва соціалізації.

Людина не тільки об’єкт і суб’єкт соціалізації. Вона може бути і її жертвою. Це пов’язано з тим, що процес і результати соціалізації включають в себе внутрішні протиріччя.

Успішна соціалізація передбачує, з однієї сторони, ефективну адаптацію людини в суспільстві, а з другої - здатність в певній мірі протис­тояти суспільству, а точніше - частині тих життєвих колізій, які міша­ють розвитку, самореалізації, самоутвердженню людини.

В процесі соціалізації, як бачимо, закладений внутрішній конфлікт між ступенем адаптації людини в суспільстві і ступенем її уособлення. Тому людина, яка повністю адаптована в суспільстві й не здатна в якій міфі протистояти йому може розглядатися як жертва соціалізації. В той же час людина, яка не адаптована в суспільстві, також стає жертвою соціалізації – дисидентом, правопорушником або ще якось ухиляється від встановленого в цьому суспільстві способу життя.

Соціалізація конкретних людей в будь-якому суспільстві здійснюється в різних умовах, для яких характерним наявність певних небезпек, які відповідно впливають на розвиток людини. Тому об’єктивно появляються цілі групи людей, які можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації.

До нього приводить, наприклад, в період внутріутробного розвитку плода хворобливість батьків, їх п’янство або невпорядкований спосіб життя, погане харчування матері, негативний емоційно-психологічний стан батьків, медичні помилки, несприятливе економічне середовище.

У дошкільному віці – хвороби та фізичні травми, емоційна тупість чи аморальність батьків, бідність сім’ї, антигуманність працівників дитячих установ, антисоціальні сусіди, нехтування ровесників.

У молодшому шкільному віці - аморальність чи п’янство батьків, бідність сім’ї, погано розвинута мова, неготовність до навчання, негативний вплив ровесників, фізичні травми та дефекти втрата батьків, розбещення.

У підлітковому віці – алкоголізм та аморальність батьків, бідність сім’ї, помилки у вихованні педагогів та батьків, куріння, розбещеність, випередження чи відставання в психосексуальному розвитку.

У ранній юності – антисоціальна сім’я, бідність, п’янство, наркоманія, проституція, рання вагітність, фізичні травми та дефекти, не розуміння з боку ровесників, втрата життєвої перспективи.

У старшому юнацькому віці (І8-25 роки) – п’янство, наркоманія, проституція, бідність, безробіття, сексуальні невдачі, служба в армії, неможливість продовжувати освіту, включення в злочинну діяльність, розрив між домаганням і соціальним статусом...

Чи відбудеться зіткнення людини з будь-якою з перераховних та інших небезпек багато в чому залежить не тільки від об'єктивних обстав вин, а й від індивідуальних особливостей самої людини.