Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поняття соціалізація.
Соціології вважають, що вперше почав користуватися терміном " соціалізація" наприкінці XIX століття американський соціолог Ф.Г. Гіддінс. До середини XX століття соціалізація перетворилася в цілком самостійну міждисциплінарну галузь наукових досліджень. У наші дні окремі аспекти соціалізації вивчають філософи» етнографи, соціологи, психологи, кримінологи, представники багатьох інших наук. Ґрунтовний аналіз наявних концепцій соціалізації показує, що всі вони так або інакше в основному зводяться до двох підходів у засуванні ролі людини в процесі соціалізації. Перший підхід передбачає пасивну позицію людини в процесі соціалізації, а саму соціалізацію розглядав як процес її адаптації до суспільства, яке формує кожного свого члена у відповідності з наявною йому культурою. Цей підхід часто називають ще суб'єкт-об'єктним (вважаючи, що суспільство - суб'єкт впливу, а людина - його об'єкт). Представники другого підходу виходять з тієї точки зору, що людина, яка активно діє в процесі соціалізації не тільки адаптується до суспільства, а й відповідно впливає на свої життєві обставини й на себе саму. Тому цей підхід можна визначити (сформулювати) як суб'єкт суб'єктний. Спираючись на суб'єкт-суб'єктний підхід, соціалізацію можна трактувати як розвиток і самозміну людини в процесі засвоєння та відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини з стихійним, відносно керованими і цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах життєдіяльності людини. Суть соціалізації полягає в поєднанні пристосування і уособлення людини в умовах конкретного суспільства. Пристосування (соціальна адаптація) - процес і результат зустрічної активності суб'єкта і соціального середовища. Адаптація передбачає узгодження вимог і очікування соціального середовища по відношенню до людини з її установкам і соціальною поведінкою, узгодження самооцінок і домагань людини з і можливостями і з реаліями соціального середовища. Таким чином, адаптація - це процес і результат становлення індивіда соціальною істотою. Уособлення - процес автономізації людини в суспільстві. Результат цього процесу - потреба людини мати власні погляди і наявність таких (ціннісна автономія(, потреба мати власні уподобання (емоційна автономія), потреба самостійно вирішувати її особисті питання, здатність протистояти тим життєвим ситуаціям, які мішають її самозміні, самовизначенню, самореалізації, самоутвердженню (поведінська автономія). Та ким чином, уособлення - це процес і результат становлення людської індивідуальності. Таким чином, як бачимо, в процесі соціалізації закладений внутрішній до кінця не розв'язаний конфлікт між мірою адаптації людини в суспільстві і. ступенем уособлення її в суспільстві. Іншими словами, ефективна соціалізація передбачує певний баланс адаптації і уособлення. Однак, з'ясоване вище розуміння сутності соціалізації справедливе тільки в рамках суб'єкт-суб'єктного підходу. В рамках суб'єкт-об'єктного підходу суть соцілізації трактується тільки як адаптація людини в суспільстві, як процес і результат становлення індивіда соціальною істотою. Соціалізація людини в сучасному суспільстві характеризується певними особливостями, насамперед етапи соціалізації можна співвіднести з віковою періодизацією життя людини. Людина, як відомо, в процесі соціалізації проходить такі етапи: (раннє дитинство (1- 3 роки), дошкільне дитинство (3-6 років), молодший шкільний вік (6-10років), молодший підлітковий вік (10-І2 років), старший підлітковий вік (І2-І4 років), ранній юнацький вік (15-17 років), юнацький вік (І8-23 роки), молодість (23-30 років), пізня зрілість (40-55 років), похилий вік (55-65 років), старість (65-70 років), довгожиттєвість (понад 70 років).
|