Розділ 7.

збору, передачі, зберігання і обробки цієї інформації і призначаються спеціалізовані інформаційні системи.

из- Таким чином, торгівля — це велика і складна система, яка відрізняється ієрархічною структурою, замкнутістю, динамічним і ймовірним характером, прагненням оптимізу-вати свою діяльність, а також властивістю саморегу­лювання.

Моделювання процесів управління торгівлею дає можливість для прийняття оптимального рішення визначити вплив керуючих дій на керований об'єкт (будь то процес, самостійний об'єкт або функція). Особливістю методу моделювання є те, що експериментування поведінки такої складної економічної системи як торгівля, можна повторювати багатократно. При цьому (залежно від складності моделі) є можливість варіювати множиною різних чинників і враховувати можливі випадкові збурення.

При досліджені торгівлі, як складної економічної системи, немає можливості створювати абсолютно точні моделі, оскільки їх складання пов'язане з величезними труднощами: великою кількістю елементів, багаточисельністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, які не підлягають точному опису. Тому модель, окрім подібності, повинна відображати найбільш суттєві елементи, зв'язки і перетворення і бути при цьому наочною. Отже, процес створення моделей полягає в певному абстрагу­ванні від реальної системи. Ступінь абстрагування може бути різним і часто обумовлюється поставленими цілями моделювання. В цьому зв'язку важливість моделі визначається ступенем її відповідності модельованому об'єкту. Від цього залежить допустимість перенесення отриманих в результаті моделювання даних на реальні об'єкти. В даному випадку відбувається неминучий компроміс між ускладненням а і значить - подорожчанням моделі, з однієї сторони (цим забезпечується краща відповідність) і спрощенням, з іншої. Подібне спрощення реальних торговельних систем здійснюється свідомо, оскільки саме спрощені моделі значно легше аналізуються і досліджуються.

При побудові моделей торговельних об'єктів проектувальник повинен володіти економічною теорією і добре знати процеси і явища, які він збирається моделювати.

В залежності від відповідності систем, що моделюються, розрізняють ізоморфні і гомоморфні моделі.

J52____________________________________________ ¹^£ [ина_і

Ізоморфізм означає, що дві системи, одна із яких являється моделлю а інша модельованим об'єктом, находяться у взаємно однозначній відповідності, тобто вони тотожні за структурними елементами, зв'яз­ками і формами перетворення. При цьому моделлю може служити і сам об'єкт.

Гомотерфізм також визначає відповідність між двома системами (моделлю і об'єктом), але ця подібність направлена лише в одну сторону, тобто модель є гомоморфним відображенням об'єкта, однак останній не може виступати як модель. Отже, гомоморфна модель включає не всі, а тільки, деякі, найбільше суттєві параметри.

Існує два основних способи технічної реалізації моделювання руху (кінетики) системи - це фізичне і інформаційне моделювання. При фізичному моделюванні відображення оригіналу здійснюється за допо­могою механічної, гідравлічної або електричної моделі. Прикладом фізичної моделі можуть служити гідравлічні моделі економіки, вперше розроблені в лондонській школі економіки, в яких потоки води імітують потоки грошей і товарів. Ряд резервуарів ототожнюються з категоріями ''Обсяг промислового виробництва", " Податкове оподаткування", " Особисте споживання" і т.ін. З'єднуючі їх трубки дозволяють регулю­вати потоки води між резервуарами. Постулюючи, наприклад, той або інший вплив збільшення податків на прибутки компаній або вплив несподіваної зміни банківського відсотку на вклади, можна моделювати динаміку капіталовкладень і особистих доходів шляхом переміщення пропорційних обсягів речовинну відповідні резервуари.

Для дослідження задач управління використовуються також елек­тричні моделі, в яких розподіл струму або напруги являється рішенням відповідної задачі управління. Наприклад, грошовий кругооборот може моделюватися шляхом замкнутого електричного ланцюга. Тут аналогом руху грошової маси є протікання струму по проводах. Акумулятори виконують роль банків. Під'єднання можливих опорів, конденсаторів імітує затримку в обороті; зміна вартості грошей - зміну напруги.

Основою всіх видів моделювання служить інформаційне моделю­вання.

в^ Інформаційне моделювання ~ це таке моделювання, при якому " оригінал" об'єкта замінюється рисунками, схемами, графіками, формулами і системами рівнянь.

_po30L1l ______________________________________________ Ш

Інформаційне моделювання здійснюється засобами математичного і логічного апарату, при якому для економічних об'єктів з допомогою оівностей і нерівностей будується економіко-математична модель. Моделі організації і управління торгівлею подаються в графічній формі або в формі економіко-математичних моделей, в яких відображається взаємозалежність досліджуваних сутностей.

Графічні моделі використовуються в торгівлі при аналізі її організаційної і функціональної структури, календарних планів створення АІС, планів поставки товарів, використання трудових і фінансових ресурсів і т.ін. Графічні моделі мають вид таблиць, схем, графіків, діаграм.

Економіко-математична модель - це опис економічної системи на будь-якій формальній мові (у виді множини рівностей і нерівностей), що дозволяють робити висновки про поведінку системи.

Економіко-математичні моделі широко використовуються при плану­ванні діяльності підприємств комерційної сфери. Об'єктом моделювання" є різні економічні (комерційні) системи, а основним інструментом їх побудови являються економіко-математичні методи. Економіко-математична модель повинна достатньо точно відображати мету еконо­мічної системи. Як правило, мета виражається у виді критерію - цільової функції, а умови і закономірності - у виді математичних співвідношень. Оскільки в економіко-математичній моделі не можливо стовідсотково врахувати всі властивості і закономірності економічної системи, то в ній Добиваються прийнятного відображення найбільш важливих рис Досліджуваного процесу (системи). На основі економіко-математичних моделей прогнозується розвиток системи в часі, визначається вплив керованих дій на систему в залежності від прийнятих рішень. Отже, економіко-математичні моделі, які характеризують кількісні взаємо­зв'язки всередині і зовні торговельної системи, відіграють базову роль в практиці управління. Основним технічним засобом, з допомогою якого реалізуються економіко-математичної моделі, є ЕОМ, які поряд із збільшенням швидкості обчислень дозволяють розв'язувати принципово нові задачі управління комерційною діяльністю.

юзДіл

Принцип оптимальності пояснюється наступним прикладом. Торго­вельне підприємство при складанні плану повинно враховувати асорти­мент товарів, площу торговельних залів, види торговельного обладнання, грошові та інші ресурси, оскільки вони в певній мірі впливають на рента­бельність його роботи. Планування - це багатоваріантний (інваріантний) процес і необхідно враховувати вплив вказаних показників на складання плану і співставляти його різні варіанти з метою вибору найкращого на основі певного критерію. Якщо за критерій вибрані витрати обігу, то оптимальним буде план, який забезпечує мінімум витрат обігу.

Таким чином, принцип оптимальності в комерційній діяль­ності визначає комплекс методів, які дозволяють вибрати із множини можливих варіантів плану розвитку торговель­ного підприємства один оптимальний план, тобто найкра­щий з точки зору заданого критерію і певних обмежень.

Задачі оптимального планування розв'язуються з допомогою методів математичного програмування і ЕОМ.

Математичне формулювання загальної задачі оптимального програ­мування подається, як правило, наступним чином.

Необхідно знайти значення персональних характеристик (параметрів) підприємства (х, х₂...х_п), які задовольняють рівнянням або нерівностям виду:

і=1, 2...М

і максимізують або мінімізують функцію

(7.2.) Де: - задані функції; tv - відомі постійні величини. Умови виду (1.7.1.) називаються обмеженнями, а функція виду (7.2.) - цільовою функцією.

В кожному із знаків , на змінні накладаються умови

невід'ємності, а в деяких випадках повинні виконуватись вимоги Цілочисленності, тобто значення кожної змінної повинно обов'язково Дорівнювати цілому числу.

екстремума зігнутих функцій при мінімізації. В цьому зв'язку розді-, математичного програмування, в якому вивчаються методи знаход. ження оптимальних рішень для задач, які володіють властивостям^ випуклості або увігнутості, називається випуклим програмуванням.

Одним із видів математичного програмування є динамічне програ. мування, яке представляє собою сукупність прийомів, які дозволяють знаходити оптимальні рішення, які базуються на обчисленні наслідків кожного рішення і виробленні оптимальної стратегії для наступних рішень. Особливістю задач оптимізаціїє те, що процес прийняття рішень в них розпадається на низку послідовних кроків, які називаються багато-кроковими процесами. На кожному кроці (етапі) необхідно вибрати якийсь певний спосіб дії, який залежить від того, який спосіб дії вибраний раніше. Якщо заздалегідь визначено, яку дію необхідно вибрати на кожному кроці, то вважається, що в задачі динамічного програмування задана поведінка, а зміст задачі полягає в тому, щоби вибрати оптималь­ну поведінку з точки зору визначеного конкретного критерію (макси­мального прибутку, мінімальних затрат і т.ін.). При цьому дотримується основний принцип динамічного програмування: поетапне планування повинно проводитися таким чином, щоби при плануванні кожного кроку враховувалась вигода не даного кроку, а всього процесу в цілому.

В управлінні торгівлею динамічне програмування використовується для розв'язання задачі планування оптимальних маршрутів централі­зованого завезення товарів з оптової бази в роздрібну мережу.

Характерним для комерційної діяльності є те, що її розвиток носить не тільки оптимальний характер, але і стохастичний. Наприклад, на стан торгівлі справляє вплив співвідношення купівельного попиту і пропозиції А для купівельного попиту властиво багато чинників, основними серед яких є: випадковість і невизначеність; складність і множинність кількісних зв'язків; різноманітність і багатоаспектність чинників, які діють в різних напрямках і характеризують його розвиток; відсутність інформації і дороговизна збору потрібної економічної інформації по деяких чинниках. Для того щоб дослідити купівельний попит, необхідно вивчити його зв'язки і залежності від чинників, дія яких визначає його розвиток. При цьому необхідно встановити не тільки зв'язки між купівельним попитом і чинниками, але і визначити їх кількісну міру.

Вивчення зв'язків між явищами, визначення кількісної величини можна здійснити з допомогою кореляційно-регресійного методу - одного із

160

усереднення врахованих і неврахованих чинників.

В процесі управління торгівлею розв'язуються задачі, які забезце чують досягнення цілі при різних темпах змін параметрів, які визначанні границі її функціонування. Тому вагоме значення мають задачі оперативного управління торгівлею (управління товарооборотом товарними ресурсами, попитом і пропозицією). Для успішної'реалізації таких задач розробляються спеціальні економіко-математичні моделі Оскільки час розв'язку моделей оперативного управління імітується то їхнє рішення повинно бути раціональним для реалізації на ЕОМ.

®

Питаннядля самоперевірки

1. Дайте загальну характеристику математичного забезпечення АІС комерційної діяльності.

2. Дайте тлумачення поняття " модель" і характеристику процесу моделювання.

3. Що представляє собою торгівля з позицій кібернетичного підходу?

4. Назвіть і охарактеризуйте системні об'єкти торгівлі з точки зору кібернетичного підходу.

5. Дайте характеристику ізоморфних і гомоморфних моделей.

6. Дайте характеристику інформаційного моделювання.

7. Що представляють собою економіко-математичні моделі?

8. Охарактеризуйте особливості застосування математичного
моделювання торговельно-економічних процесів.

9. Наведіть математичне формулювання загальної задачі оптималь­
ного програмування.

10. Який вид має задача лінійного програмування?

11. Дайте характеристику транспортної задачі.

12. Дайте характеристику функціональної і кореляційної залежностей, що мають місце в комерційній діяльності.

13. Яким вимогам повинні відповідати економіко-математичні моделі в моделюванні торговельно-господарських процесів?

14. Які основні складові включають оптимізаційні і кореляційно-регресійні моделі?

Частина 2.

Основи побудови і

експлуатації АРМ

торговельних

підприємств і

організацій

Розділ 1. Застосування персональних ЕОМ в АІС торговельного підприємства

Розділ 2. Організація ЛРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 3. Інформаційне забезпечення АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 4. Програмна реалізація завдань АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 5. Автоматизований розв'язок задач АРМ-М торговельного підприємства

Розділ 6. Визначення економічної ефективності АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 7. Основи автомати­зації оперативного управ­ління в АІС торговельного підприємства

ЧАСТИНА^

ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ

ЕОМ В АІС ТОРГОВЕЛЬНОГО

ПІДПРИЄМСТВА

Q План (логіка) викладу¹ і засвоєння матеріалу:

1.1. Характеристика персональних ЕОМ (ПЕОМ).

1.2. Удосконалення системи обробки торговельно-економічпої інформації.

1.3. Удосконалення комерційної роботи в умовах функціонування АРМ.

1.1. Характеристика персональних ЕОМ (ПЕОМ)

Застосування ПЕОМ як технічної бази автоматизованого робочого місця (АРМ) спеціалістів торговельного підприємства (менеджерів з поступлення, реалізації тощо) дає змогу організувати децентралізовану обробку даних, чим значною мірою усуваються недоліки, характерні для централізованої обробки даних, а саме: скорочуються стадії та витрати часу на обробку інформації, відпадає потреба в транспортуванні носіїв інформації, вирішуються основні проблеми з відповідальністю.

ПЕОМ включає базовий комплект, периферійні пристрої та інші технічні засоби, які орієнтують машину на універсальне і конкретне застосування. Структурна схема типової ПЕОМ наведена на рис. 1.1.

Базовий комплект ПЕОМ складається з основного і допоміжного процесорів; запам'ятовуючого пристрою (пам'яті) - оперативного та постійного; засобів підключення (адаптери, контролери) периферійних пристроїв, локальної обчислюваної мережі та пристроїв розширення і професійної орієнтації; пристрою відображення інформації; клавіатури.

До складу периферійних пристроїв входять: зовнішні запам'ятовуючі пристрої (накопичувані) на гнучких і жорстких магнітних дисках, на магнітних стрічках і оптичних дисках; пристрої введення і виведення текстової, графічної та мовної інформації (насамперед, друкуючий пристрій), а також додаткові пристрої: відображення і введення графічної інформації з високою здатністю розв'язування; управління процесом

уведення-виведення та обробки інформації (маніпулятори, планшети, " світлове перо" тощо).

На даному етапі найбільшу популярність і найширше визнання здобули IBM-сумісні комп'ютери: їх випуск на декілька порядків перевищує випуск комп'ютерів інших сімейств і сягає десятків мільйонів екземплярів на рік. Серед виробників цих комп'ютерів можна зустріти як гігантів світового бізнесу (IBM, Compag, Hewlett Packard), так і невеликі спеціалізовані фірми, у тому числі й українські.

До переваг IBM-сумісного комп'ютера, які забезпечили йому моно­польне положення на ринку персональних комп'ютерів, можна віднести:

° розширюваність (комп'ютер дообладнується додатковими пристроями, настроюваними на певні сфери застосування й технології, які може реалізувати і сам користувач);

^ відкритість специфікацій, що дозволяє тисячам фірм у всьому світі виробляти сумісні компоненти та успішно конкурувати на ринку комп'ютерних засобів;

дешевизна, яка є наслідком високої конкуренції фірм-виробників;

величезна кількість недорогого та загальнодоступного програмного забезпечення.

166___________________________________________________

Персональний комп'ютер типу IBM складається з окремих пристр₀ї які під'єднуються кабелями (зовнішніми чи внутрішніми). Пристрої персонального комп'ютера діляться на системні і зовнішні, обов'язкові і необов'язкові.

Системні пристрої необхідні для функціонування комп'ютера j сховані від користувача: системна (материнська) плата, мікропроцесор BIOS (апаратна частина базової системи введення-виведення), опера­тивна пам'ять, контролери, адаптери тощо.

Зовнішні пристрої — це такі пристрої комп 'ютера, з якими безпосередньо працює користувач.

Вони поділяються на обов'язкові (клавіатура, монітор (дисплей). дисковод) та додаткові (миша, друкарка, модем, сканер, плотер).

У цілому всі типи професійних персональних комп'ютерів універсальні. однак, має місце їх орієнтація на ті чи інші сфери застосування: наприклад. комп'ютери Macintosh (виробник фірма АрИе) посідають чільне місце у сфері видавництва. Ця орієнтація забезпечується як архітектурою комп'ютера, так і складом його програмного забезпечення.

Персональні комп'ютери в цілому характеризуються рівнем, про який дають уявлення певні параметри його пристроїв: тип мікропроцесора, обсяг оперативної пам'яті, об'єм твердого диску (вінчестера), склад і параметри функціонування системних і зовнішніх пристроїв.

Залежно від типу мікропроцесора (фірми Intel чи відповідного аналога інших фірм, наприклад AMD), розрізняють комп'ютери рівня 286, 386, 486, 586, Pentium чи PentiumPro. Мікропроцесор може містити в собі спеціальні апаратні засоби для швидкого виконання арифметичних операцій над числами з плаваючою крапкою (співпроцесор, FPU). Якщо мікропроцесор має вбудований арифметичний співпроцесор, то він отримує суфікс DX, інакше - SX, наприклад, 386-SX, 486-DX. Мікро­процесор Pentium завжди має вбудований арифметичний співпроцесор-тому до нього це позначення не застосовується. Крім рівня мікропро­цесор характеризується тактовою частотою, яка виступає ще одним суфіксом у назві мікропроцесора. Типовими тактовими частотами мікропроцесорів є 25, 33, 40, 60, 75, 100, 120, 133, 160, 200 МГц (мегагерц)-наприклад 486-DX-120, Pentium-100.

Другим за важливістю пристроєм IBM-сумісного персонального комп'ютера є системна (материнська) плата. Це пластина, на якій розмі­щується більшість системних пристроїв комп'ютера: мікропроцесор-

168_____________________________________________

чіпи пам'яті витісняють чіпи менших об'ємів; 32-контакгні карти розширення починають домінувати над 16-бітними.

Типовими картами розширення, які вставляються в роз'єми мате­ринської плати, є адаптер дисплея, мережна карта, внутрішній модем карта портів, карта контролера дисків (або карта MultilO, про яку вже йшла мова раніше). Адаптер дисплея трансформує цифровий опис зображення екрана в сигнали розгортки монітора, тому тісно зв'язаний з типом монітора. Розрізняють такі основні типи адаптерів дисплея та моніторів: CGA, EGA, Hercules, VGA, SuperVGA. Але це перечисления має лише історичне значення, бо вже на початок 1992 року монітори й адаптери VGA (а на початок 1995 року- SuperVGA) практично витіснили всі інші їх типи.

Монітори характеризуються розміром (типовим розміром є ] 4 дюймів по діагоналі, однак більш поширеними стають 15-дюймові і навіть 17-дюймові монітори) і кольором, при всій поширеності і привабливості кольорового монітора зберігається сталий попит і на монохромні (звичайно, чорно-білі) монітори (до їх переваг можна віднести значно нижчу ціну та меншу ступінь випромінювання).

Дисплей призначено для виведення інформації. На його екрані відображаються: введені команди і дані; повідомлення операційної системи, які інформують користувача про стан комп'ютера в процесі виконання дій; директиви, які вимагають від користувача виконання тих або інших дій. На екрані дисплея для перегляду і виправлення можуть бути виведені програми, які зберігаються в пам'яті, тексти, числові и графічні дані тощо. Дисплеї персонального комп'ютера можуть працювати в текстових і графічних режимах.

У текстових режимах на екран дисплея можна виводити символьні тексти і прості рисунки, складені зі спеціальних знаків, які входять V набір символів ПЕОМ і так звані символи псевдографіки.

Графічні режими використовуються для формування складних рисунків, а також символів, які відрізняються від стандартних розмірами і формою. Ці режими характерні для ОС MS DOS.

IBM-сумісний комп'ютер звичайно має один роз'єм паралельного порту (LPT), два роз'єми послідовних портів (СОМ 1 та COM2) та роз'єМ ігрового порту, які виводяться назовні. До паралельного порту звичайно приєднується дру-карка (принтер), а до одного з послідовних - миша-До послідовного порту також може приєднуватися зовнішній модем. Д°

ігрового порту може підключатися джойстик, який використовується в ігрових застосуваннях комп'ютера.

Уся інформація, з якою працює користувач, звичайно зберігається на тверД°^мУ диску (вінчестері), який розміщується в середині системного блоку і кабелями приєднується до контролера дисків (розміщеного на материнській платі чи на карті розширення). Вінчестер характеризується обсягом і швидкістю пошуку інформації. За об'ємами вінчестери мож-на умовно поділити на звичайні (до 500 МБ) та великі (від 500 МБ до 20 ГБ -1 гігабайт = 1000 МБ). Великі вінчестери рекомендується використо­вувати разом з материнськими платами РСІ, приєднуючи їх до роз'єму контролера дисків на платі, оскільки це дозволяє обійтися без спеці­ального драйвера.

Завдання підвищення надійності і збільшення ємності зовнішньої пам'яті розв'язується з допомогою накопичувана на жорсткому магніт­ному диску (НЖМД) типу вінчестер, який із зовні представляє собою герметично запаяну коробку. Всередині неї розміщені пакети дисків, магнітні головки (МГ), записуючі і зчитуючі інформацію, та електро­двигуни, що розкручують диск і переміщують головки. Диски вінчестера обертаються весь час поки комп'ютер увімкнений. Поверхня диска поділена на сектори і доріжки. Під час записування або зчитування МГ переміщаються на потрібне місце. Працюючи з ПЕОМ, користувачу не потрібно здійснювати елементарні операції з диском і клавіатурою. Для цього служить спеціальна програма MS DOS.

Для зберігання великих обсягів інформації використовуються зовнішні запам'ятовуючі пристрої (ЗЗП), що мають меншу швидкодію порівняно з ОЗП. У накопичувачах гнучких магнітних дисків (НГМД) носієм рформації є диск (дискета). Це гнучкий пластик у формі диска, покритий магнітним шаром і поміщений у твердий пластмасовий конверт для захисту від фізичних пошкоджень. У персональному комп'ютері IBM використовуються 3, 5-дюймові дискети обсягом 1, 44 Мб та 720 Кб (1 кілобайт = 1024 байтів). В історичному плані можна згадати ще про 5, 25-Дюймові дискети обсягом 360 Кб і 1, 2 МБ та відповідні дисководи. Зав­дяки тому, що дискета може існувати окремо від дисковода, можна вико­ристати в роботі декілька дискет, кожна з яких містить різноманітну інфор-^МаДІю і керується одним і тим же приводом. Дискета вставляється в Щілину отвору дисковода (у склад системного пристрою ІВМ-сумісного комп'ютера входять два дисководи), механізм приводу захоплює гнучкий

• формація в ній руйнується. Тому комп'ютер комплектується спеціальною енергонезалежною пам'яттю (CMOS).

Обов'язковим пристроєм комп'ютера є клавіатура. Клавіатура (пульт управління та індексації) ПЕОМ типу IBM складається із таких груп

клавіш:

> функціональних клавіш (F1-F12), які знаходяться у верхній частині

клавіатури в виді трьох тетрад;

> алфавітно-цифрових клавіш - основне поле клавіш білого кольору в лівій частині клавіатури;

> цифрових клавіш (калькуляторна клавіатура) - група із 17 клавіш в правій частині клавіатури;

> службових клавіш і клавіш управління переміщенням курсора
- група клавіш сірого кольору, яка розташована біля алфавітно-цифрових
клавіш.

Окрім цього на клавіатурі в правому верхньому куті є індикатори включення режимів: " Num Lock", " Caps Lock" i " Scroll Lock". В тексті посилення на яку-небудь клавішу здійснюється вказанням символів, які нанесені на клавішу і поміщені в рамку. При цьому слово " клавіша" опущено. Наприклад клавіша < Esc> позначена як [Esc] (знаходиться в лівому верхньому куті клавіатури).

Функціональні клавіші можуть бути використані як програмовані, виконуючі в різноманітних програмах різні функції (наприклад, [F1] в Лексиконі виконує довідку).

Алфавітно-цифрові клавіші використовують для введення текстової інформації. Великі букви і спеціальні символи вводяться при одночасному натисканні [Shift] і бажаної клавіші. [Caps Lock] працює як кнопочнии перемикач і дозволяє вводити тільки великі букви, але ніяк не впливає на клавіші зі спеціальними символами. Індикатор " Caps Lock" горить, коли клавіатура знаходиться в стані " Caps Lock". В цьому режимі при натиснутій [Shift] можна вводити малі букви. [Tab] - табуляція; служить Для швидкого переміщення курсора по позиціях табуляції (стандартно на 8 позицій). [Esc] часто служить для виходу із режимів в різних програмах або для відміни чого-небудь. [Ctrl] і [Alt] самостійно не діють, ^а тільки сумісно з натиснутою іншою клавішою. [BkSp] (стрілка вліво в правій верхній частині алфавітно-цифрової клавіатури) переміщує курсор на одну позицію назад (вліво) вилучаючи символ, який стоїть пере; ' курсором. Якщо не потрібно вилучати символ, то використовується клавіша [< -].

ЧАСТИН А 2

на папері відбитки - крапки. Потім головка зміщується вправо або вліво на один крок і друкує крапки наступної вертикальної лінії. За один прохід може надрукувати рядок висотою в дев'ять крапок і довжиною тисячу крапок. Роздільна здатність матричних АЦДП, як і растрових дисплеїв, визначається кількістю крапок, які АЦДП здатний вивести на відрізок одиничної довжини в вертикальному і горизонтальному напрямках. Роздільна здатність по вертикалі визначається віддаллю між сусідніми штирками в ДГ. Роздільна здатність по горизонталі визначається розміром кроку переміщення ДГ уздовж рядка. Крок як правило вибирають рівним віддалі між штирками ДГ.

Зображення виводимого на друк рядка зберігається в спеціальній пам'яті АЦДП в закодованому виді. Кожній крапці друкуючого рядка в пам'яті відповідає свій біт, в який схемою управління друком заноситься 1, якщо крапка повинна бути надрукована (темна крапка), і 0, якщо крап­ка не друкується - аналогічно тому, як кодується штрихове графічне зображення в пам'яті регенерації растрових дисплеїв. В кожному поло­женні друкуючої головки удар по фарбуючій стрічці наносять тільки ті штирки, які знаходяться в позиції крапок, відмічених в пам'яті кодом 1.

Графічні зображення символів, зберігаються в програмно завантажу­вальній пам'яті генератора знаків друкуючого пристрою. Бітова карта зображення символу має формат 9x7 або 9x9 крапок в залежності від кількості вертикально розміщених штирків в друкуючій головці. Друк одного символу здійснюється за 7 або 9 кроків ДГ в горизонтальному напрямку при русі ДГ зліва направо, так і в зворотньому - двохнап-равленийдрук.

Набір відтворюваних знаків друкуючого пристрою може включати до 256 символів, серед яких можуть бути прописні і рядкові букви латин­ського і українського алфавітів, цифр, спеціальні знаки, символи псевдо­графіки. Багато АЦДП мають 12 і більше наборів знаків, які відрізня­ються один від одного розмірами і графікою символів. Власні набори символів зберігаються в спеціальних блоках постійної пам'яті АЦДП. Чдин із наборів (основний) автоматично завантажується в пам'ять генератора знаків при вмиканні АЦДП. Органи управління АЦДП дозволяють користувачу вибрати і завантажити в пам'ять знакогене­ратора будь-який інший із наборів, які зберігаються в ПЗП АЦДП.

АЦДП являються порівняно повільними пристроями виведення даних. ^0МУ, для того щоб звільнити комп'ютер під час друку для виконання