Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Частина 1.







Сучасною основою розвитку телекомунікаційних мереж є: будівництво магістральних волоконно-оптичних каналів зв'язку; завершення формування мережі міжнародного та міжміського телефонного зв'язку з переходом на цифрові системи як найбільш ефективні та прибуткові; розроблення системи лазерного зв'язку, національної системи комп'ю­терного телемовлення, наземних і космічних каналів зв'язку; створення інформаційно-телекомунікаційної мережі для освіти та науки тощо.

Інформаційно-телекомунікаційна система органів державної влади включатиме високошвидкісні і звичайні канали зв'язку, розподілені й локальні мережі різного рівня та призначення; дасть змогу реалізувати широкий спектр інформаційних технологій; забезпечить оперативну й надійну взаємодію всіх рівнів управління у вирішенні завдань страте­гічного державного, міжгалузевого та міжвідомчого рівнів, а також надання широкого спектру інформаційних послуг населенню, державним і комерційним організаціям, зарубіжним користувачам.

Найважливішою частиною національної інфраструктури інформатизації є національна система інформаційних ресурсів - розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки, культури, освіти, торгівлі тощо. Система функціонуватиме з урахуванням високих вимог до надійності, швидкості доступу та захисту даних. Наявність вільного доступу до інформаційних ресурсів держави з боку як вітчизняних, так і закордонних споживачів сприятиме розвитку інформаційних послуг і становлення ринкового середовища країни.

Завдання полягає в створенні загальнонаціональної відкритої системи розповсюдження електронної преси на базі українських програмних розробок і кращих зарубіжних програмно-аналітичних рішень.

У межах Програми передбачається створення національних баз даних і знань, на основі яких мають створюватися галузеві бази даних та інформаційні системи про: населення, географію України і геолого-фізичні системи, з питань архітектури, патентів та ін.

На сучасному етапі реалізації Програми передбачається сприяння створенню та освоєнню:

> виробів обчислювальної техніки та електроніки, сучасних приладів
та обладнання конкурентноспроможних на світовому ринку;

> замкнутого технологічного циклу вітчизняного виробництва
сучасних компакт-дисків і перспективних DVD-дисків для
забезпечення записування, збереження і розповсюдження аудіо- та


Розділ2

відеоінформації і комп'ютерних баз даних великої ємкості;

> діючих зразків високоефективних ЕОМ різних класів, інтелекту­альних робочих станцій, нейрокомп'ютерів, масових засобів інфор­матизації, таймерних комп'ютерних систем, систем комп'ютерного управління технологічними процесами;

> вітчизняної елементної бази, налагодженню серійного виробництва електронних карток і впровадженню інформаційних систем з їх використанням. Виконання проектів зазначеного розділу Програми сприятиме підвищенню рівня самозабезпечення засобами інформа­тизації і перетворенню України в рівноправного партнера у міжна­родному поділі праці з виробництва та використання засобів інформатизації.

Індустрія програмних засобів має стати базою для створення нових сучасних інформаційних технологій і систем, автоматизованих систем керування різноманітного призначення. Передбачається створення інструментально-технологічних комплексів підтримки розробки високоякісного і конкурентоспроможного програмного забезпечення, відповідної державної системи оцінки якості, сертифікації програмної продукції. Виробництво програмних продуктів має стати самоокупною галуззю економіки, здатною експортувати свою продукцію.

Науково-дослідні установи повинні створити та впровадити інтегровані інформаційні технології побудови розподілених баз знань та експертних систем, заснованих на автоматичному формуванні знань для вирішення завдань, що важко формалізуються, з різних предметних областей, розробити базові засоби інтелектуалізації інформаційних технологій, системи електронного документообігу, засоби мовно-зорового діалогу, системи розуміння текстів тощо.

2.2. Етапи розвитку інформаційного обслуговування в Україні та їх характеристика

Інформаційні системи базуються на інформаційних технологіях. Інформаційні технології, як і інформаційні системи, у своєму розвитку пройшли кілька етапів. До другої половини XIX ст. основу інформаційної технології становили перо, чорнильниця, рахівниця і бухгалтерська книга. Продуктивність інформаційної обробки була надзвичайно низькою: кожний документ, кожний запис, звітна форма оброблялися окремо



ЧАСТИНА 1.


вручну; крім кількісних показників, що оброблялись також вручну, не було іншої інформації для прийняття рішень.

На зміну " ручній" інформаційній технології наприкінці XIX ст. прийшла " механічна". Винахід друкарської машини, телефону, телеграфу - все це стало базою для принципових змін у технології обробки інформації.

Кінець першої половини XX ст. характеризується появою " елект­ричної" технології, заснованої на широкому використанні електричних друкарських машинок, радіопристроїв, копіювальних машин (типу ксерокса) тощо. Вони поліпшили діяльність установ завдяки підвищенню кількості, якості, та швидкості обробки документів. Велика кількість сучасних установ в Україні і нині базується на цій технології.

Поява в другій половині 60-х років XX ст. великих потужних ЕОМ дозволила змістити акцент в інформаційній технології на обробку не форми, а змісту інформації. Це був початок формування " електронної" (комп'ютерної) технології. На базі " електронної" технології була сформована концепція застосування АСУ (автоматизованої системи управління), яка повністю відповідала завданню щодо вдосконалення управління й оптимальної реалізації'компонентів інформаційної технології. Методологічно концепція АСУ спиралася на уявлення про необмежені можливості " кнопкової" інформаційної технології при безперервному збільшенні потужностей системи АСУ і застосуванні найбільш загальних імітаційних моделей, які в ряді випадків далекі від реального механізму оперативного управління. АСУ в основному поліпшили облікові функції управління, які відображають минулий стан об'єкта управління і не дозволяють оцінити перспективи його розвитку.

Відсутність розвинутих комунікаційних зв'язків робочих місць користувачів з центральною ЕОМ характерний для більшості АСУ, що були впроваджені і використовувались в економічних застосуваннях цього періоду, пакетний режим обробки даних, низький рівень діалогової підтримки - все це фактично не забезпечувало користувачам можли­востей високої якості аналізу як первинних даних і даних статистичної звітності, так і всього інтерактивного рівня аналітичної роботи.

Виникнення персонального комп'ютера призвело до принципової модернізації ідеї АСУ - від обчислювальних центрів і централізації управління до розподіленого обчислювального потенціалу і децен­тралізації управління. Такий підхід знайшов втілення в системах підтримки прийняття рішень (СППР) та експертних системах, які


розділ2 ______________________________________________________ 37

характеризують етап персоналізації АСУ. Еволюція інформаційних технологій настільки тісно пов'язана з розвитком нових моделей корпоративного бізнесу, що ці процеси нерідко сприймаються як одне ціле. Прагнення компаній підвищити ефективність інформаційних систем стимулює появу більш досконалих апаратних і програмних засобів, які, у свою чергу, підштовхують користувачів до подальшої модернізації інформаційних систем.

В історії розвитку інформаційних систем України розрізняють декілька етапів, що різняться організаційними формами використання обчислю­вальної техніки.

Перший етап (1960-1970 pp.) розвитку інформаційних систем будувався на базі центральної ЕОМ за принципом " одне підприємство -один центр обробки". На цьому етапі ЕОМ спочатку використовувались в основному в наукових дослідженнях для автоматизації розрахунків, а потім були створені АСУ- позадачний підхід-для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалася математична модель. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі дані могли використовуватись для розв'язку різних задач) і математичну надмір­ність (більшість моделей розв'язку задач включали загальні блоки). Типовими прикладами систем обробки даних створених за даним підходом були системи управління товарними запасами, виписування товаро-супровідних документів, нарахування зарплати і т.ін. Системність автоматизованої обробки економічної інформації в цей період характе­ризується частковістю та локальністю. Протягом наступних років посту­пово відбувався перехід від локальних систем обробки даних, призначених для певних ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління і, в першу чергу, підтримки інтерактивного рівня роботи функціональних спеціалістів.

Другий етап (1970-1980 pp.) характеризується створенням Управлінських інформаційних систем, тобто " АСУ - концепція баз даних". Основною функцією таких систем було забезпечення керівництва різних рівнів узагальненою (агрегованою) інформацією. Типову управлінську інформаційну систему цього періоду характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. В цей час робляться перші кроки децентралізації інформаційних систем, інформаційні технології переміщуються в офіси і відділення компаній, використовуються міні-комп'ютери типу DECVAX. Паралельно



ЧАСТИНА 1


починається впровадження систем управління базами даних (СУБД) і пакетів комерційних прикладних програм.

Таким чином, кардинальною відмінністю інформаційних систем другого покоління стала дво- і трирівнева моделі організації систем обробки даних побудованих за схемою: центральна ЕОМ - міні-комп'ютери відділень і офісів з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і прикладних пакетів.

У середині 80-х років був нагромаджений значний досвід створення та використання інформаційних систем організаційного управління. Створено багато автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та технологій (САПР).

- Третій етап інформаційних систем (1980-1990 pp.) характери­зувався широким використання концептуальних положень розосеред-жено-розподіленоїмережної обробки інформації, який спричинив масовий перехід на персональні комп'ютери. Логіка роботи середніх підприємств і підприємств корпоративного типу вимагала об'єднання окремих робочих місць (вузлів виникнення і первісної обробки інформації) в єдину автоматизовану інформаційну систему (АІС) - з'явилися локальні обчислювальні мережі і підтримуючі їх технології розподіленої обробки даних. Однак, дуже швидко в локальних мережах почали виявлятися перші ознаки ієрархічності - спочатку у вигляді виділених файл-серверів. серверів друку і телекомунікаційних серверів, а потім - і серверів функціональних задач. Проблеми обробки інформації вирішувалися в початковому періоді за рахунок використання ПЗ, серверного забез­печення - UNIX-серверів (фірм IBM, DEC, Hewlett-Packard, Sun тощо). В той час ринок серверів став одним із найдинамічніших секторів комп'ютерної індустрії. У процесі розвитку інформаційних систем третього покоління розосереджено-розподілена обробка поступово дала місце ієрархічній моделі " клієнт-сервер".

Четвер/ний етап інформаційних систем вже цілком базується на мережних технологіях, яким належить особливе місце в інформаційних технологіях. Вони забезпечують взаємодію багатьох користувачів і в даний час зароджують нове покоління інформаційних систем. їх відмін­ними рисами є насамперед, ієрархічна організація, у якій централізована обробка та єдине управління ресурсами інформаційної системи на верхньому рівні поєднуються з розподіленою обробкою на нижньому.


розділ 2

Інформаційні системи четвертого покоління визначаються синтезом рішень, що були апробовані в системах попередніх поколінь і акумулюють такі основні особливості:

> повне використання потенціалу настільних комп'ютерів і
середовища розподіленої обробки;

> модульну побудову системи, що передбачає існування багатьох
тинів архітектурних рішень у рамках єдиного комплексу;

> економію ресурсів системи (у найширшому розумінні цього терміну) завдяки централізації зберігання й обробки даних на верхніх рівнях ієрархії інформаційних систем;

> наявність ефективних централізованих засобів мережного і системного адміністрування (організації обчислювального процесу), що дозволяють здійснювати контроль за функціону­ванням мережі та управлінням інформаційним процесом на всіх рівнях ієрархії і забезпечують необхідну гнучкість, динамічні зміни в конфігурації системи;

> різке зниження так званих " прихованих витрат" - експлуата­ційних витрат на утримання інформаційних систем, які важко виділити явно, складно передбачити в бюджеті організації (під­тримку функціонування мережі, резервне копіювання файлів користувачів па віддалених серверах, підключення до мережі робочих станцій, забезпечення захисту даних, поновлення версій програмного забезпечення тощо). Припускається, що розвиток інформаційних систем нового покоління буде йти шляхом однієї з трьох моделей (великої, середньої або малої) таким чином. У структурі інформаційних систем повинні існувати один аоо кілька " інформаційних вузлів концентрації", кожний з яких об'єднує апаратні і програмні засоби, що призначені для ефективної підтримки роботи кінцевих користувачів. Для цього ж у подібних вузлових центрах системи зосереджується спеціалізований персонал, який виконує функції системного адміністрування, управління мережними ресурсами і технічної підтримки. Кінцеві користувачі працюють у середовищі локаль­них мереж, їхні індивідуальні прикладні програми і дані максимально юкалізуються на рівні станцій клієнтів. Задіяння ресурсів вузла концентрації відбувається лише в деяких випадках, наприклад, при зверненні до загальної бази даних або резервному копіюванні файлів. Тобто, це модель розподіленої обробки, що доповнена новим елементом



ЧАСТИНА 1


- вузлом концентрації. Подібну організацію інформаційних систем інколи
називають централізованою мережею на противагу децентралізованим
мережам інформаційних систем третього покоління. Крім економії
експлуатаційних витрат, модель інформаційних систем з централізованою
мережною структурою має ще дві важливі переваги:

можливість ефективної реалізації технології " клієнт-сервер";

=> високу адаптивність до вимог користувачів завдяки широкому спектру варіантів поєднання апаратних і програмних засобів, що зосередженні у вузлах концентрації.

В якості центральної обчислювальної системи використовуються такі засоби як: мейнфрейм, UNIX-сервер, кластер робочих станцій або суперкомп'ютер. Однак концентрація системи навколо єдиного серверу

- не вважається найкращим вирішенням проблеми „моделювання
архітектури". По-перше, існують жорсткі обмеження щодо кількості
клієнтів, підключених до одного сервера. Збільшення числа клієнтів
призводить до сповільнення реакції системи. По-друге, від сучасних
інформаційних систем вимагається виконання великої кількості
різнопланових функцій, починаючи з традиційних бізнес-програм тип)
програм бухгалтерського обліку і закінчуючи задачами управління
підприємством у цілому (оптимальне планування випуску виробів,
товарообороту або оцінка комерційного ризику з використанням
штучного інтелекту), що пов'язано з рішенням цілого комплексу інших
проблем, і в першу чергу, проблем ефективності обробки інформації.

Зрозуміло, що концентрувати весь спектр подібних задач в одному комп'ютері неефективно, а намагання обминути зазначені обмеження за рахунок підвищення обчислювальної потужності центрального комп'ютера призводить до різкого збільшення початкових витрат. Тому в більшості випадків найбільш раціональним вирішенням стає ієрархічна модель інформаційної системи, яка організована відповідно до структури підприємства: центральний сервер системи (центральний офіс) -локальні сервери (підрозділи) - станції - клієнти (функціональний персонал компанії).

Процес концентрації навантаження на серверах - необхідна умова забезпечення високої ефективності інформаційних систем. У міру становлення архітектури інформаційних систем з централізованою мережною обробкою можна сподіватися, що в організації подібних систем домінуючими будуть рішення не на базі серверів і мережних


Р03ДІЛ2 _______________________________________________ 41

міналів, а на базі потужних персональних комп'ютерів - персональних комп'ютерів-клієнтів, що характерні для сучасних децентралізованих мереж.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.