![]() Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Структура математичної моделі
У досить загальному випадку досліджуваний технічний об'єкт (ТО) кількісно можна охарактеризувати векторами Наприклад, для електронного підсилювача вихідними параметрами є коефіцієнт посилення, смуга частот пропускання сигналів, вхідний опір, потужність, що розсіюється, зовнішніми - опір і ємність навантаження, напруги джерел живлення, температура навколишнього середовища, а внутрішніми - опору резисторів, ємності конденсаторів, характеристики транзисторів. Але якщо в якості розглядати окремо взятий транзистор, то такі його характеристики, як відпираючи напруга і колекторний струм, слід вже віднести до його вихідних параметрів, а в якості зовнішніх треба буде розглядати струми і напруги, що задаються комутуючими з ним елементами підсилювача. При створенні ТО значення вихідних параметрів або діапазонів їх можливої зміни обумовлюють в технічному завданні на розробку ТО, тоді як зовнішні параметри характеризують умови його функціонування. У порівняно простому випадку математична модель (ММ) ТО може представляти собою співвідношення y = f (x, g), де f - векторна функція векторного аргументу. Модель у вигляді (1.2) дозволяє легко обчислювати вихідні параметри по заданим значенням зовнішніх і внутрішніх параметрів, тобто вирішувати так звану пряму задачу. В інженерній практиці рішення прямої задачі часто називають повірочним розрахунком. При створенні ТО виникає необхідність вирішувати більш складну так звану обернену задачу: за обумовленими технічним завданням на проектування ТО значенням зовнішніх і вихідних параметрів знаходити його внутрішні параметри. В інженерній практиці рішенням оберненої задачі відповідає так званий проектувальний розрахунок, який часто має на меті оптимізацію внутрішніх параметрів по деякому критерію оптимальності. Однак при побудові ММ ТО функція f в (1.2) зазвичай заздалегідь не відома і її належить встановити. Це найбільш складна так звана завдання ідентифікації ММ (від латинського слова identifico - ототожнюю, якому в даному випадку додають сенсу " розпізнаю"). Забиваем Сайты В ТОП КУВАЛДОЙ - Уникальные возможности от SeoHammer
Каждая ссылка анализируется по трем пакетам оценки: SEO, Трафик и SMM.
SeoHammer делает продвижение сайта прозрачным и простым занятием.
Ссылки, вечные ссылки, статьи, упоминания, пресс-релизы - используйте по максимуму потенциал SeoHammer для продвижения вашего сайта.
Что умеет делать SeoHammer
— Продвижение в один клик, интеллектуальный подбор запросов, покупка самых лучших ссылок с высокой степенью качества у лучших бирж ссылок. — Регулярная проверка качества ссылок по более чем 100 показателям и ежедневный пересчет показателей качества проекта. — Все известные форматы ссылок: арендные ссылки, вечные ссылки, публикации (упоминания, мнения, отзывы, статьи, пресс-релизы). — SeoHammer покажет, где рост или падение, а также запросы, на которые нужно обратить внимание. SeoHammer еще предоставляет технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Зарегистрироваться и Начать продвижение Задача ідентифікації може бути вирішена шляхом математичної обробки інформації про ряд таких станів ТО, для кожного з яких відомі (наприклад, виміряні експериментально) значення вихідних, внутрішніх і зовнішніх параметрів. Один з таких способів пов'язаний із застосуванням регресійного аналізу [1]. Якщо інформація про внутрішні параметри відсутня або ж внутрішній устрій ТО досить складний, то ММ такого ТО будують за принципом чорної скриньки - встановлюють співвідношення між зовнішніми і вихідними параметрами шляхом дослідження реакції ТО на зовнішні впливи. Теоретичний шлях побудови ММ полягає у встановленні зв'язку між у, х і g у вигляді операторного рівняння L(u(z))=0, (1.3) де L - деякий оператор (у загальному випадку нелінійний), 0 - нульовий елемент простору, в якому діє цей оператор, z - вектор незалежних змінних, в загальному випадку включає час і просторові координати, a u - вектор фазових змінних, що включає ті параметри ТО, які характеризують його стан. Але навіть якщо можливо отримати рішення (1.3) і знайти залежність u (z) від z, то далеко не завжди вдається уявити ММ ТО в явному щодо вектора у вигляді (1.2). Тому саме (1.3) визначає в загальному випадку структуру ММ ТО, а (1.2) є більш простим приватним випадком такої моделі.
|