Vіі. Загальні висновки та рекомендації

На якому етапі розвитку колективу знаходиться класне співтовариство і чому? Що заважає піднятися на більш високий рівень розвитку колективу?

Що допоможе стати групі більш згуртованим колективом?

Визначення рівня сформованості класу (за змістом, характеромміжособистісних взаємин, цінностями й організацією тощо):

Рівні (стадій, етапи) розвитку малої групи:

Дифузна група. Група поки що існує формально, номінально. Начебто всіразом, а водночас - кожний окремо. Немає того, що б з'єднувало дітей. Педагог із дифузними групами зустрічається дуже часто - це новий клас, у якому зібралися діти з різних класів або шкіл; щойно організована спортивна секція, а також загін у літньому таборі відпочинку на початку зміни. У цій групі відсутні навички міжособистісної взаємодії, тому спілкування та взаємодія мають поверховий ситуативний характер, що залежить від таких чинників, як привабливість, частота контактів тощо. Відсутність твердого, авторитетного центру призводить до розсипчастості групи.

Група-асоціація на відміну від дифузної групи виникає на основі спільноїдіяльності, яка опосередковує міжособистісні стосунки. У групі-асоціації з'являється організаційна структура, але діє така група ще незлагоджено. Діє тільки актив, а не кожен учень. Справжнього майстра – гарного організатора поки що немає або йому важко виявити себе, тому що по -справжньому його немає кому підтримати. Після завершення якоїсь справи клас надовго розслаблюється, діяльність в ньому “завмирає”. Уповноваженні групи на даному етапі розвитку можуть не користуватись авторитетом класу.

У групі помітні перші зусилля по зміцненню колективу, хоча вони й боязкі, не все виходить в організаторів, немає достатнього досвіду спільної роботи. Зміцнювальною ланкою тут є формальна дисципліна й вимоги старших. Відносини різні: доброзичливі, конфліктні. Поряд з приятельськими відносинами в класі існує відчуженість між окремими дітьми, і навіть ворожнеча. Учні за власної ініціативи рідко приходять на допомогу один одному. Існують замкнуті приятельські угрупування, які мало спілкуються один з одним, нерідко сваряться. Але, незважаючи на це, група-асоціація порівняно з дифузною групою зробила два кроки вперед: 1) у ній з'явилася організаційна структура (староста, заступник старости тощо); 2) встановилися особисті взаємовідносини (симпатії або анти-патії).

Група-кооперація має активно діючу організаційну структуру, достатнійрівень групового співробітництва. У групі є на кого зіпертися – організатори, актив. Клас вчиться діяти самостійно. Планувати, що і як робити. Всі збираються разом і оцінюють, що було гарно, що погано, що потрібно виправити в майбутньому. У такому учнівському колективі переважає бажання трудитися спільно, допомагати один одному, бувати разом. Але бажання – це ще не все. Дружба, товариська взаємодопомога вимагають постійного горіння, а не поодиноких, нехай навіть частих спалахів.

Міжособистісні стосунки та спілкування в групі мають діловий характер, підпорядкований досягненню результату в певній діяльності (навчальній,

Емілія Гуцало. Від теорії–до практики.Педагогічна практика. 5курс.

трудовій, спортивній). Кооперація передбачає розподіл між членами групи функцій і ролей. Спостерігається домінування тенденцій інтеграції у сфері ділових стосунків. У таких групах можна вже говорити про певну згуртованість, оскільки у відносинах починає переважати доброзичливість, взаємна підтримка.

Звичайно, у класі часом сперечаються у дуже серйозних питаннях – буває, що за справами не вміють помітити настрій кожного. Часом учні головне бачать у тому, що “мало” чи “багато” зробили, “вистачило” чи “не вистачило” сил. А кому з товаришів стало краще від їх справ, – це питання задають собі ще не всі.

Ця група помітно відрізняється від інших груп своєю індивідуальністю. Однак, їй буває важко до кінця зібрати свою волю, знайти у всім спільну мову, виявити наполегливість у подоланні труднощів, не завжди вистачає сил у деяких членів групи підкорятися колективним вимогам.

Недостатньо виявляється ініціатива, не настільки часто вносяться пропозиції покращення справ. Спостерігається вияв активності сплесками, та й то не у всіх.

Колектив – це вищий рівень розвитку групи, міжособистісні стосунки в якійопосередковуються спільною діяльністю, а сама групова діяльність має значення не тільки для кожного члена групи, але й для суспільства. В класі є одна чи кілька справ, що приносять по-справжньому велику користь людям і країні. З'являється чудове почуття: ми – колектив. Спостерігається тісна дружба, єдина воля, відмінне взаєморозуміння, ділове співробітництво, відповідальність кожного не тільки за себе, але й за весь колектив.

Для колективу характерні такі риси: 1) віра всіх, а не тільки частини групи в досягнення успіху; 2) співпереживання за успіх чи невдачу кожного; 3) надання переваги цілям групи перед своїми індивідуальними цілями і бажаннями; 4) задоволеність групою.

В колективі є самоврядування. Актив – компетентні й надійні організатори, авторитетні товариші. До них звертаються за порадою, допомогою, і вони безкорисливо роблять її.

У більшості членів групи з'являється почуття гордості за свій колектив; усі переживають гіркоту, коли зазнають невдачі.

Тут діють за принципом “один за всіх, і всі за одного”. В класі, по-справжньому дружньому, учні щиро, дбайливо відносяться одне до одного, прагнуть жити “заради посмішки товариша”. Учні цінують знання, вони вміють їх здобувати і давати оцінку подіям, стосункам, людям. Дружня участь і зацікавленість справами один одного поєднуються із принциповістю й взаємною вимогливістю.

Більшість учнів вміє самостійно обмірковувати майбутні починання, брати участь у колективному плануванні та аналізі своєї роботи. Учні вміють оцінювати не тільки результат зробленого, але і те, які якості виявив кожний, що спонукало

– “заради кого старався: для інших чи для себе? ”, наскільки усвідомлена поведінка: “ти не подумав, а інші повинні страждати! ”, наскільки розвинуте уміння робити гарні вчинки – “хотіти гарного – це ще мало”. В складі класного самоврядування побували майже всі школярі. В учнів класу є бажання діяти, вдивлятися в навколишнє життя і поліпшувати його.

Емілія Гуцало. Від теорії–до практики.Педагогічна практика. 5курс.

В класі склалася колективна думка – спільні оцінки з найрізноманітніших питань. В класі є навіть свої закони (правила, принципи) – у них відбивається те, що вважається особливо цінним, їх намагаються виконувати.

Учні дуже цінують колектив свого класу. Вони говорять: “у нас прийнято викладатися без залишку”, “кожен чимось захоплений”, “кожен може придумувати щось незвичайне”, “думати, сперечатися, переконувати, а потім створювати – головне в нашому житті”.

В класному колективі багате духовне життя – визначаються не тільки близькі, але і далекі цілі, цінності і зразки. Цьому допомагають книги і спектаклі, музика і живопис, власні міркування і спілкування з однолітками і дорослими. Учні вміють працювати над собою – виховувати в собі волю і принциповість, працьовитість і відповідальність.

Клас і кожен учень займаються моральним самовихованням.

Колектив жваво цікавиться справами в інших колективах. Інтеграція з іншими групами відбувається на основі спрямованості на соціально значимі цілі. Буває, що приходять на допомогу, коли їх про це попросять.

Хоча колектив і згуртований, але бувають моменти, коли він не готовий іти всупереч негодам. Не завжди вистачає мужності визнати свої помилки відразу, але поступово все налагоджується.

Корпорація (автономія). Такі групи можуть бути добре згуртовані йорганізовані, але їх спрямованість має вузько-егоїстичний характер. У такій групі з'являється корпоративний дух, який виявляється в протиставленні себе іншим групам, у прагненні здійснити свої групові цілі за будь-яку ціну, у тому числі й шляхом інших груп. Прикладом корпорації може бути асоціальна спрямованість підлітків-хуліганів. Іноді, особливо за неправильної організації змагання, корпоративний дух може мати місце в навчальних групах. При цьому група набу-ває рис групового егоїзму та групового індивідуалізму.