Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
І. Побудова балансу ліквідності.
|
|
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності, та розташованими в порядку зменшення ліквідності із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків, і проводиться в наступній послідовності.
Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на наступні групи (табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Групування активів підприємства
| Групи | Умовне позначення | Характеристика |
| Високо-ліквідні | А1 | Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції |
| Швидко-ліквідні | А2 | Дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів |
| Повільно-ліквідні | А3 | Запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув), витрати майбутніх періодів |
| Важко-ліквідні | А4 | Активи, які передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік) |
Високоліквідними та найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій, тобто мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, адже немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна продати або використати для погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, як правило, не планують реалізовувати або ліквідувати, тому що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі активи відносяться до четвертої групи – важколіквідні активи.
Групування зобов’язань підприємства за строками їх погашення наведено в табл. 3.2
Таблиця 3.2. Групування зобов’язань підприємства
| Групи | Умовне позначення | Характеристика |
| Найбільш термінові | П1 | Поточні зобов’язання за розрахунками |
| Коротко-строкові | П2 | Короткострокові кредити та позикові кошти |
| Довго-строкові | П3 | Довгострокові зобов’язання, доходи майбутніх періодів |
| Постійні | П4 | Зобов’язання перед власниками з формування власного капіталу |
Найбільш термінові – це поточні зобов’язання підприємства перед постачальниками, державою та працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Поточні зобов’язання визначаються строком погашення одержаних позикових коштів за період менше одного року. Довгострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше одного року.
Постійні зобов’язання – це зобов’язання перед власниками суб’єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов’язань.
Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:
| А1 ³ П1; | А2 ³ П2; | А3 ³ П3,; | А4 £ П4; | ( |
Якщо одна або декілька нерівностей системи мають протилежний знак порівняно з оптимальним варіантом, ліквідність балансу не є абсолютною.
Порівняння найбільш ліквідних коштів (А1) і швидколіквідних активів (А2) з найбільш терміновими зобов’язаннями (П1) і короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими і постійними пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий проміжок часу до моменту, що розглядається. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.
На більшості підприємств не виконується перша умова нерівності. Як правило, це викликано двома причинами. По-перше, недоцільністю при високій інфляції утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, тобто грошей і короткострокових цінних паперів (зі строком погашення до одного року), адже вони знецінюються у першу чергу. Відповідно є сенс переводити їх в інші, більш захищені від впливу інфляції види активів, тобто запаси сировини, матеріалів, палива, в устаткування, будівлі та споруди. По-друге, в умовах високої інфляції підприємствам невигідно своєчасно погашати кредиторську заборгованість, адже за рахунок неї виникає непряме кредитування підприємства.
Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності (Лзаг) за формулою:
 ,
|
де ПВа та ПВп – питома вага відповідних груп активів і пасивів в їх загальному підсумку.
Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов’язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств і визначати найбільш ліквідні баланси.
|
|