ласифікація методів навчання в сучасній дидактиці.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Класифікація методів навчання - це впорядковна за певними ознаками система методів; групування методів навчання за певними ознаками та встановлення між ними зв'язків.

Різні виділяють в педагогіці підходи до класифікації методів начання:

а) за джерелом передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні, практичні (С.П.Петровський, Е.Я.Галант);

б) в залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування одержаних знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок (М.О.Данилов, Б.П.Єсипов);

в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів із засвоєння змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М.Скаткін, І.Я.Лернер).

група - організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

ІІ група - стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

ІІІ група- контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності.

Перша група методів - методи організації навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь і навичок. До них належать такі методи навчання:

а) словесні (розповідь, пояснення, бесіда), наочні (ілюстрація, демонстрація, самостійне спостереження), практичні (вправи);

б) передачі та сприймання навчальної інформації (індуктивні, дедуктивні);

в) самостійного мислення школярів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок (репродуктивні, проблемно-пошукові).

Розповідь - послідовне розкриття змісту нового матеріалу.

Пояснення - словесне тлумачення понять, слів, термінів.

Бесіда - питально-відповідальний метод навчання. Відноситься до найдавніших і найпоширеніших методів дидактичної роботиВиди бесід:

вступна - проводиться з учнями як підготовка до вивчення нового матеріалу.

Повідомлююча бесіда - базується в основному на спостереженнях, що організовуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків.

Бесіда-повторення - використовується для закріплення навчального матеріалу.

Контрольна - для перевірки засвоєних знань. За характером діяльності учнів у процесі бесіди можна виділити три основні види: репродуктивна, евристична, катехізисна.

Репродуктивна бесіда - спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу.

Евристична - коли вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи при цьому наявні знання.

Катехізисна бесіда - спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті.

Ілюстрація - допоміжний метод при словесному методі, Метод демонстрації передбачає демонстрування чогось.

Метод самостійного спостереження - інструктаж вчителя, вивчення або повторення раніше вивченого, спостереження, висновки учнів, висновки вчителя і оцінка виконаної роботи.

Вправи - багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх засвоєння, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коректуванням. Вправи бувають:

- підготовчі, мета яких підготувати учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;

- вступні сприяють процесу засвоєння нового матеріалу на основі відрізнення споріднених понять і дій;

- пробні - перші завдання на застосування тільки що засвоєних знань; - тренувальні, спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, за інструкцією, за завданням);

- творчі - за своїм змістом і методами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини;

- контрольні - мають основним чином навчальний характер (письмові, графічні, практичні).

Практичні методи навчання не несуть нової навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань. Індуктивний метод навчання: Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного

Дедуктивний метод навчання, як вважають вчені-дидакти, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє завсоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

Репродуктивні методи навчання передбачають активне сприймання і запам'ятовування навчального матеріалу, який повідомляється вчителем та іншими джерелами інформації, тобто це засіб повторення готових зразків або робота за готовими зразками.

а) методи формування пізнавальних інтересів учнів: формування пізнавального інтересу (використовуються прийоми, які викликають позитивні емоції - образність, цікавість, здивування, моральні переживання);

б) методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні - пояснення учням суспільної і особистої значущості учіння: пред'явлення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення їх до. Головне у цьому методі - привчити дитину жити не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом «треба,

Третя група методів навчання - методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

- навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів,

- діагностично-коригуюча допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати - стимулюючо-мотиваційна стимулює учнів покращити свої результати, розвиває відповідальність, формує мотиви навчання;

- виховна передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості, активності, охайності.

Таким чином, запропонована класифікація методів навчання є найбільш повною та всебічною.

Гру як метод навчання використовували з давніх-давен дидактичних ігор. Дидактична гра дає істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

При різноманітності методів навчання забезпечується активне сприйняття навчального матеріалу учнями з різноманітним видом пам'яті та характером розумової діяльності.

3 30жерела, фактори, умови і рушійні сили розвитку особистості.

С.Л.Рубінштейн: “ особистість характеризується таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє їй свідомо управляти власною поведінкою і діяльністю”. Виділяє такі здібності: обдумувати вчинки, відповідати за них, до автономної діяльності.

В.П. Тугарінов: 1. Розумність2. відповідальність3. свобода. особиста гідність. індивідуальність.

Індивідуальність – характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї людини від іншої, однієї особистості від іншої. Індивідуальність, як правило відрізняється особливими рисами характеру і темпераменту. Існують різні пояснення процесу розвитку особистості. Вивчаючи людський розвиток, дослідники встановили ряд важливих залежностей, які виражають закономірні зв'язки між процесом розвитку і його результатами з одного боку, і причинами, що впливають на них – з іншого.

Отже, розвиток людини – це процес і результат кількісних і якісних змін. Розвиваючись, людина стає особистістю – носієм свідомості і самосвідомості, здатним до самостійної діяльності. Розвиток людини визначається внутрішніми і зовнішніми умовами.Що у розвитку людини залежить від неї самої, а що від зовнішніх умов? § середовище§ виховання§ активність, діяльність.Встановлено також, що процеси і результати розвитку людини визначаються спільною дією цих факторів.

Спадковість. Основу утворюють природжені природні особливості людини, які називаються “спадковістю”. Спадковість – це передача від батьків до дітей певних якостей і особливостей. Носії спадковості – гени. До спадкових властивостей відносяться також особливості нервової системи, які обумовлюють характер, особливості протікання психічних процесів. Недоліки нервової системи, в тому числі і патологічні, які викликають психічні розлади, хвороби (наприклад, шизофренію) можуть передаватися. Всі нормальні люди отримують від природи високі потенційні можливості для розвитку своїх розумових і пізнавальних Окрім задатків до інтелектуальної діяльності успадковуються спеціальні. Спеціальними називаються задатки до певного виду діяльності

Середовище. Крім спадковості, на розвиток людини суттєво впливає середовище – реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток.

За інтенсивністю контактів виділяють близьке та далеке середовище. Коли педагоги говорять про вплив середовища, Виховання. Вплив спадковості і середовища корегує виховання. Виховання – головна сила, здатна “підправити” недоліки природи і негативний вплив середовища. Саме виховання може дати суспільству повноцінну особистість. Одне із найважливіших завдань виховання – виявлення схильностей і обдарувань, розвиток людини у відповідності.

В процесі діяльності відбувається всебічний і цілісний розвиток особистості людини, формується її ставлення до оточуючого світу. Діяльність може бути активною і пасивною.. Активність у навчанні дозволяє школяру Активність самої людини – умова розвитку її здібностей і обдарувань, досягнення успіху. Які б чудові вихователі не опікали учня, без його власної праці він мало чого досягне. Відповідно, за умови правильного виховання школяр не стільки об'єкт педагогічного впливу, скільки суб'єкт, активний учасник власного виховання. Таким чином, маючи певні потенційні можливості розвитку (спадковість), дитина формується під впливом середовища, виховання, виявляючи активність у самореалізації.