Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Для новых пользователей первый месяц бесплатно.
Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:
— Сам записывает клиентов и напоминает им о визите
— Персонализирует скидки, чаевые, кешбек и предоплаты
— Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать
Начать пользоваться сервисом
Начать продвижение сайта
Білет 26
|
|
1. Критерії та рівні педагогічної майстерності. Проводяться дослідження компетентності як наукової категорії стосовно освіти (1990-ті роки), де в загальному контексті психології праці професійна компетентність стає предметом спеціального всебічного розгляду й виділення різних її видів. Для характеристики ступеня оволодіння професією так само застосовують поняття «професійний досвід», «майстерність», «професіоналізм», «компетентність», «компетенція» і «кваліфікація».
У поняття «професійний досвід», «майстерність», «професіоналізм» експерти вкладають психологічний зміст основних характеристик
Майстерності педагога, так само як і майстерності актора і представників ряду інших професій, важко дати точну характеристику. Вона визначається тим ефектом і найчастіше відставленим ефектом, який виявляється в поведінці, поглядах, світогляді інших людей, а саме учнів та спортсменів.
В уявленні школярів «гарний учитель» характеризується такими критеріями.
1. Співпереживання (дружелюбність) — егоцентричність (байдужість).
2. Діловитість (системність) — несистемність.
3. Ведення уроків, що стимулюють творчі можливості учнів — нудне, одноманітне ведення занять.
4. Доброзичливе — недоброзичливе ставлення до учнів.
5. Прийняття — неприйняття демократичного типу поведінки викладача.
6. Доброзичливе — недоброзичливе ставлення до адміністрації й іншого персоналу школи.
7. Схильність до традиційного — ліберального типу викладання.
8. Емоційна стабільність — нестабільність.
9. Гарне володіння мовленнєвою ситуацією.
4) глибокого знання конкретного виду спорту;
· розуміють завдання, але мають труднощі в їх практичному вирішенні; використовують випадкові, не систематичні прийоми і способи діяльності;
· їм подобається живе спілкування з дітьми;
· вони захоплені справою, але ігнорують не цікаві, але необхідні ділянки роботи;
· зазнають труднощів у пошуках нових прийомів активізації діяльності юних спортсменів; формально;
· у діяльності переважає мотив утвердження своєї переваги над іншими
2 У праці вчителя неабияке значення має педагогічна техніка, яка сприяє гармонійному поєднанню внутрішнього змісту діяльності педагога і зовнішнього його вирішення. Таким чином, техніка і майстерність - це сукупність прийомів, які вчитель, педагог використовує у роботі з учнями.
Уперше поняття педагогічної техніки застосував A.C.Макаренко як таке, яке складається із двох груп компонентів. Перша з них пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою, зокрема, володіти своїм організмом (міміка, пантоміміка), керувати емоціями, настроєм. Сюди також входять суспільно-перцептивні здібності (увага, спостережливість, уява) і техніка мовлення (дихання, голос, дикція, темп мови). Друга група компонентів, які складають педагогічну техніку, пов'язана з умінням вчителя впливати на особистість і колектив і розкриває технологічну сторону процесу навчання і виховання, це також керування спілкуванням, організація колективних і творчих справ. У залежності від мети виконання, педагогічну техніку умовно можна поділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня техніка - це втілення внутрішнього переживання особистості в його тілесній природі (міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці). А внутрішня техніка - це створення внутрішнього переживання особистості, психічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.
Педагогічна техніка - це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це - володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у виховній роботі.
Поняття " педагогічна техніка" складається із двох частив Перша група, пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пан томімікою), управління емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття, опа нування умінням спеціальної перцепції (техніка керування увагою, уявою), техніка мовлення (керування диханням, дикцією темпом мовлення). Друга група, пов'язана з умінням вплинути на колектив і особистість: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ, тощо. Психологічні особливості зовнішньої і внутрішньої педагогічних технік
Внутрішня педагогічна техніка - втілення внутрішнього переживання особистості вчителя у його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.
Самопочуття педагога не є його особистою справою, бо його настрій відбивається і на учнях, і на колегах, і на батьках учнів Кожне слово педагога не лише несе інформацію, а й передає ставлення до неї. Оцінка учневі за відповідь - це і вияв того, як сприймає роботу школяра педагог, що впливає на стосунки у класі, створює певну атмосферу у навчанні. Досягти оптимального внутрішнього стану у педагогічній діяльності важко, бо сама вона емоційно напружена - це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. " Наша праця - це повсякчасна зміна ситуації, що викликає, то посилене збудження то гальмування, " - писав великий педагог В.О.Сухомлинський у своїй книзі " Сто порад
умінь:
|
|