Характеристика соціалізації і розвиток особистості. Інститути соціа-лізації. Співвідношення особистості та соціальної ідентичності

(.

Поняття про соціалізацію
У сучасній соціальній психології немає однозначного визначення поняття «соціалізація»
Т. Шибутані визначає соціалізацію як процес, за допомогою якого люди навчаються ефективно брати участь в соціальних групах. Особистість социализирована, коли вона здатна брати участь в узгоджених діях на основі конвенціональних норм. (6)
соціалізація визначається як «історично обумовлений, здійснюваний у діяльності та спілкуванні процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду».
Процес соціалізації тісно пов'язаний з процесами розвитку особистості і виховання.
Розвиток особистості передбачає активність особистості (особистість як суб'єкт)
Виховання - у широкому і вузькому сенсі (вплив вихователя) і вплив на людину звий системи суспільних зв'язків з метою засвоєння нею соціального досвіду.
Соціалізація включає три взаємопов'язані процеси:

1) соціальна адаптація - це активне пристосування до умов середовища за допомогою засвоєння / асиміляції зовнішніх вимог і зміни / акомодації власних реакцій;
2) індивідуалізація - активне пристосування особистості до власних особливостей у формі самопізнання, самоприйняття і самореалізації;
3) соціально-психологічна інтеграція (поступове ускладнення, впорядкованість і узгодження інтрапсіхіческіх компонентів і функцій у відповідність з вимогами соціальної реальності.
Виділяються три сфери, в яких здійснюється соціалізація особистості:
· Діяльність;
· Спілкування;
·:
· Інститути соціалізації взаємодіють між собою в реальному житті. Насправді все не сумарно, а не кожний окремо впливають на пізнавальний процес, створюють той самий «соціальний контекст», який важко ухвативается в соціально-психологічних дослідженнях, але саме від якого залежить реальний шлях освоєння людиною соціального світу.

Виділено два підходи у психологічних дослідженнях професійної ідентич — ності: особистісний та діяльнісний. У першому – професійну ідентичність розглядають як різновид соціально-рольової ідентичності, у другому — як складову професіоналізму. Визначено специфічні особливості професійної ідентичності у порівнянні з іншими видами соціально-рольової ідентичності особистості.

.Професійна ідентичність людини тепер час зазнає чи не найбільше випробу — вань з боку суспільства і з усіх видів її соціально-рольової ідентичності.

Ідентичність особистості – це інтегруюче начало, центральна якість, яка дає людині відчуття нерозривного зв’язку з оточуючим соціальним світом. Ідентичність суб’єктивно переживається як почуття внутрішньої тотожності та інтегрованості у часі та просторі, як образ себе, що приймається особистістю, з усім багатством стосунків із всім оточуючим соціальним світом.

ідентичність” — людині, яка не переживає кризи, проте має певний набір цілей, цін — ностей, переконань, що формуються досить рано і не в результаті самостійного пошуку, а під впливом батьків та інших авторитетних осіб. і

Отже, проаналізувавши різні підходи, можна зробити такі висновки. Стрижнем розуміння феномена професійної ідентичності у всіх без винятку підходах постає ціннісно-смисловий аспект. Професійна ідентичність людини органічно пов’язана з її особистісною ідентичністю. У порівнянні з іншими видами соціально-рольової іде — нтичності, професійна вирізняється тим, що, по-перше, вона у найбільшій мірі за-

лежить від соціально-економічних трансформацій і тому зазнала дуже великих змін у пострадянської людини у бік мобільності, так що можна ввести поняття “мобільна професійна ідентичність”; по-друге, водночас зміна професійної ідентичності може мати довільний характер і залежати від бажання і зусиль самої людини; по-третє, професійна ідентичність стає актуальною тільки тоді, коли професійна реалізація стає для людини життєвою цінністю.